Реорганізація потрібна була, щоб «терміново знімати мультики» — Чиченіна про конфлікт Держкіно й Довженко-Центру

11 липня Господарський суд Києва визнав незаконним наказ Державного агентства України з питань кіно (Держкіно) про реорганізацію Довженко-Центру.

Як повідомило Суспільне Культура, під час судового засідання представник Держкіно говорив про необхідність закрити справу, оскільки наказ нібито втратив чинність. Натомість представники Довженко-Центру не погодилися з цим.

Також своє слово мала новопризначена гендиректорка Довженко-Центру Олена Гончарук. Вона заявила, що робити переміщення фільмофонду в час війни не варто, і потрібно визнати Довженко-Центр фільмофондом юридично.

Суд постановив не задовольняти клопотання про закриття справи, а згодом визнав наказ Держкіно про реорганізацію незаконним.

Про те, що буде після судового процесу, говоримо з артоглядачкою, ведучою проєкту «Опір» на Громадському радіо Лєною Чиченіною

Чому процес реорганізації Довженко-Центру абсурдний?

Лєна Чиченіна: Сам процес реорганізації абсурдний, з моєї точки зору, він є безглуздим. Це обговорювали навіть на останньому судовому засіданні, коли адвокатка Олени Гончарук, новообраної гендиректорки Довженко-Центру, яка досі не може приступити до своїх обов’язків, тому що Держкіно усіляко цьому перешкоджає, сказала, що ця справа абсолютно проста, і треба повернутися до джерел, — з того, з чого ми починали. Тобто до процесу реорганізації.

Представники Довженко-Центру та Олена Гончарук (ліворуч). Фото: Ірина Пригор/Суспільне Культура

Він був безглуздим, тому що не зрозуміло, навіщо під час повномасштабної війни робити таку серйозну реорганізацію інституції, яка і так успішно працює. Навіщо її функції розподіляти на більше інституцій? Навіщо колекцію, яка зберігається у Довженко-Центрі під опікою спеціалістів, переносити в якесь інше місце під опіку організації, яка була «сплячою». Невідомо, що це за організація, вона існує тільки на папері.

Логічно було б, щоби державні органи зацікавилися евакуацією колекції, але цього не сталося. Замість цього «нам треба термінова реорганізація». Знову ж таки, адвокати Держкіно заявили, що наказ про реорганізацію був виданий, бо є підприємство «УкрАніма», яке зараз є в контексті Довженко-Центру. Працює «УкрАніма» погано, а тому його треба відділити від Довженко-Центру, щоб терміново, під час повномасштабної війни, знімати мультики, розвивати анімацію, яка, на жаль, впродовж останніх років не розвивалася.

  • І це при тому, що у нас зараз немає ніякої нормальної кінополітики в країні, у нас великі проблеми із фінансуванням стрічок.

Дуже скоро нам просто не буде з чим їхати на міжнародні кінофестивалі, представляти Україну. Адже росіяни їдуть, всі люди їдуть, і нам треба теж їхати, якось заявляти про себе. Але не буде з чим. І в таких обставинах ми робимо реорганізацію, щоб якось терміново знімати мультики. 

Все це було дуже абсурдно із самого початку. Але все це закінчилося добре, тому що пощастилося із суддею, розголосом, хоча не так багато медіа були присутні на судовому засіданні. Але Держкіно буде подавати апеляцію. Це було зрозуміло майже з самого початку, тому вся ця справа триває.


Читайте також: «Сам процес реорганізації Довженко-Центру абсурдний» — Чиченіна про визнання незаконним наказу Держкіно


Про підтримку Довженко-Центру та подальшу боротьбу

Лєна Чиченіна: Була постійна колосальна підтримка від людей у судовій залі. Постійно було дуже багато людей. Вони сиділи на підлозі, стояли в коридорі. Я думаю, що вони надалі підтримуватимуть Довженко-Центр.

Судове засідання, на якому було визнано незаконним наказ Держкіно про реорганізацію Довженко-Центру. Фото: Ірина Пригор/Суспільне Культура

Навіть, якщо ми матимемо далі у цій справі з апеляцією підтримку кіноспільноти та тих самих хороших адвокаток, які представлятимуть Довженко-Центр, то насправді не знаємо, що буде на наступному етапі судових засідань, що буде за суддя, що буде за суд, і як взагалі це буде все відбуватися.

Тому треба готуватися. Адвокатки Довженко-Центру до цього готові. Вони одразу сказали, що чекають на апеляцію. Я думаю, що вони цілком готові до боротьби, вони заряджені на це. Будемо бачити. Тут головне, щоб і суспільство це усе підтримувало. 

  • Тобто я зараз бачу, що Довженко-Центром цікавляться люди, які кіно не дуже цікавилися.

Хоч вони не ходять на судові засідання, але все одно вони щось у своїх соцмережах пишуть. Тому просто потрібно далі й далі це усе підтримувати.

Плюс не забуваймо, що Олена Гончарук, яка вдруге виграла конкурс на посаду гендиректорки Довженко-Центру, досі не призначена, тому що контракт мають підписати вона і Держкіно. Контракт Олені видали в останній день можливого підписання. Він абсолютно не влаштовував Олену і її адвокатку. Тому до цього часу тягнеться перипетія із цим контрактом, який потрібно якось переписати, щоб його можна було підписати.


Читайте також: Держкіно і Олена Гончарук не дійшли згоди у підписанні контракту


Про реакцію голови Держкіно

Лєна Чиченіна: У Марини Кудерчук (голова Держкіно — ред.) взагалі закрита сторінка на Facebook, не можна подивитись, що вона там пише. Вона не робить ніяких заяв. Мало того, ми помітили, що коли приходить час підписати або прокоментувати щось важливе, то це замість Марини Кудерчук робить її перша заступниця Юлія Шевчук. Вона підписувала цей закон про реорганізацію Довженко-Центру, не Марина Кудерчук.

Якщо подивитися на недавні скандали з журналістськими розслідуваннями, коли знайшли інформацію про те, що Держкіно видавало ліцензії на прокат фільмів в компанії, в яких були росіяни. Тобто досі продовжується співпраця з росіянами на дистрибуційному ринку. Коментувала все це саме Юлія Шевчук, не Марина Кудерчук.

  • Як тільки треба щось серйозне прокоментувати, то вона йде на лікарняний, у відпустку, вона кудись їде.

Це така тенденція, яка видається, з одного боку, кумедною, а з іншого, Кудерчук так уникає постійного гострих кутів, аби вона не була причетною до нічого «зашкварного».

Про перспективи українців бути почутими у культурі та мистецтві світу

Лєна Чиченіна: Зараз пишуться документальні книжки, знімається документальне кіно. Це дуже доречне до наших обставин, тому що дорогі ігрові фільми можна знімати, але їх знімати значно важче. Це і з точки зору того, що грошей мало, і з точки зору того, що ми знаходимося в обставинах, і митцям дуже важко справді серйозно їх осмислити, поки ми з них більш-менш не вийдемо. Це буде просто не глибоко.

  • А документалістика навпаки зараз має бути на піці. Буде бум документалістики. Дуже багато режисерів знімає, у нас є надзвичайно багато матеріалу для цього.

Я очікую, що наш кінематограф, наше мистецтво вийде саме на документалістиці. І саме документалістику ми зможемо возити на різні міжнародні події й, відповідно, там представляти Україну і проговорювати наші меседжі.

Про те, що маємо говорити за кордоном, і як комунікувати з росіянами

Лєна Чиченіна: З проговорюванням меседжів у нас є невеличка невирішена проблема, яку потрібно вирішувати вже із фаховими дипломатами, з Українським інститутом,  можливо, навіть з МЗС. Тому що у нас дуже незлагоджена система щодо того, що ми маємо говорити за кордоном, і як ми повинні комунікувати з росіянами.

Це головне, тому що одні митці категорично відмовляються від участі в різних подіях разом з росіянами. Ми знаємо багато таких доволі скандальних прикладів. А інші навпаки погоджують і кажуть, що це нормально. 

  • Щобільше, є події, від яких ми не можемо відмовитися. Там є росіяни, але ми не можемо відмовитись.

Наприклад, як Євробачення. Цього року там в чеського гурту була учасниця росіянка. Але ми поїхали, і було б, напевно, безглуздо, якби не зробили цього.

Те саме з Каннським кінофестивалем. На ньому взагалі продовжували торгувати з росіянами, були російські фільми. Тобто достатньо серйозна підтримка росіян досі триває, тому що не хочеться людям втрачати такий величезний російський ринок. І це зрозуміло, треба якось цьому протистояти.

Українська блогерка Ілона Чернобай облила себе червоною рідиною, що імітує кров на Каннському фестивалі. Так вона хотіла привернути більше уваги до війни Росії проти України (21 травня 2023 року). Фото: AP

Тобто всі ці штуки у нас є. Ми маємо ресурс людський і мистецький, аби якось з цим боротися. Але мені здається, не вистачає якоїсь злагодженої стратегії щодо того, що ми маємо говорити, як ми маємо діяти. І для цього, мені здається, потрібна допомога фахових дипломатів.


Читайте також: Канни, Євробачення і Держкіно: як Україну представляють на гучних культурних заходах


Справа Довженко-Центру

Нагадаємо, 11 листопада 2022 року Державне агентство з питань кіно обрало нового тимчасового виконувача обов’язків генерального директора Довженко-Центру, ним став режисер Андрій Алферов. 

До цього 10 та 11 листопада прокуратура та СБУ провели обшуки у Довженко-Центрі, де розташований найбільший український кіноархів. Тоді ж біля Довженко-Центру відбулася акція на підтримку Центру «Двіж волевиявлення». У Центрі метою обшуків назвали документи, пов’язані із забудовником. У СБУ зазначили, що одному із колишніх керівників Центру готується повідомлення про підозру у зловживанні владою або службовим становищем.

Раніше команда Довженко-Центру не пустила до приміщення нову очільницю Юлію Каждан. Колектив вимагав озвучити стратегічний план щодо майбутнього інституції.

Від 5 серпня 2022 року Державне агентство України з питань кіно видало наказ про реорганізацію Довженко-Центру.

На початку лютого 2023 року конкурс на посаду генерального директора «Довженко-Центру» виграла Олена Гончарук.


Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS

Теги: