Туреччина явно не проросійська, вона — протурецька — Євгенія Габер

Гостя — кандидатка політичних наук, старша аналітикиня Центру досліджень сучасної Туреччини Євгенія Габер.

На що у війні проти України налаштований Путін?

Євгенія Габер: Я бачу, що Путін налаштований робити все, що йому дозволимо робити ми й Захід. Те, що він буде обстрілювати Одесу й порти півдня України — це очевидно. Все тому, що після виходу із «зернової угоди» нападати на кораблі країн НАТО чи кораблі інших країн у Чорному морі він зараз не готовий, я в такий сценарій не вірю. А от руйнувати портову інфраструктуру, портові термінали, зерносховища, всі можливі логістичні доступи до портів Дунаю, півдня Одеської області Путін готовий.

Одесити, які всю минулу зиму були без світла, готові до цього ще раз. Вони вже перетерпіли це один раз. Тому, на жаль, поки не буде якихось домовленостей, систем ППО і всього необхідного для контрнаступу, Путін буде продовжувати ракетний терор. 

---

Читайте також: Треба, щоб Чорне море перестало бути «озером» російського впливу — Ганна Гопко

---

Про ймовірний візит Путіна до Ердогана

Візит президента РФ до Туреччини є у планах російської й турецької сторін, але його строки залишаються непогодженими. Про це повідомив помічник Путіна із зовнішньополітичних питань Юрій Ушаков. Його слова цитує турецька агенція Anadolu.

Євгенія Габер: Ймовірний візит Путіна до Ердогана обговорюваний, тому що від цього залежить ситуація в Чорноморському басейні, а також те, чи зможуть сторони домовитись про відновлення експорту українського зерна. Загалом російське питання і для Туреччини, і для України в Туреччині є чутливим.

Я поки не впевнена стосовно дат візиту і його формату, тому що турецька сторона від самого початку дуже наполягала на цьому візиті. Я чула від деяких колег-експертів, що нібито це потрібно Путіну більше. Але є враження, що зараз на цьому візиті більше наполягає турецька сторона. Від самого початку вона говорила про те, що вона чекає цього візиту, що їй потрібно проговорити багато питань.

У Росії з цим все ж таки вирішили зачекати. По-перше, Путін переживає за власну безпеку. Не знаю, чи він сам поїде, чи відправить когось зі своїх двійників. 

• По-друге, є розуміння того, що Туреччина — явно не проросійська. Тобто вона, можливо, протурецька, а не проукраїнська, але вона й не проросійська.

Якщо ця зустріч відбудеться, то це буде великий спектр питань. Там, де ми можемо очікувати допомогу Анкари, це питання переговорів по «зернових коридорах», які зараз абсолютно не працюють. Туреччина дуже зацікавлена в тому, щоб відновлювалася робота.

До речі, ще до візиту Путіна у Туреччині очікують візит новопризначеного міністра закордонних справ Китаю Ван І. Я думаю, що питання зерна буде обговорюватися і з ним, і потім вже з Путіним, тому що і Туреччина, і Китай дуже зацікавлені в постачанні зерна.

Також на зустрічі Путіна й Ердогана буде весь інший спектр питань: обмін полоненими, війна в Україні, захист прав кримських татар, зокрема політичних в’язнів. Тобто є багато чого важливого для України, але є й зацікавленості самої Туреччини, тому що економічні інтереси, енергетику ніхто не скасовував.

---

Читайте також: Якщо Ердоган піде на угоду з Путіним, то це буде перемога останнього — Валерій Клочок

---

Про переорієнтацію Туреччини

Тетяна Трощинська: Ви сказали, що Туреччина не проросійська, можливо, не проукраїнська, але вона протурецька. І про це хотілося б більше поговорити.

Я відсилаю наших слухачів і слухачок до статті Євгенії Габер і Юрія Панченка «Чий союзник Ердоган: чому Туреччина збільшує допомогу Україні, але не відмовиться від дружби з РФ» на «Європейській правді». 

Власне, чий союзник Ердоган? Я б поставила це запитання ще для того, щоб ви більше розказали, що означає «протурецька Туреччина», і чому протурецька не дорівнює проукраїнській.

Євгенія Габер: Протурецька Туреччина не дорівнює проукраїнській, тому що у Туреччині є дуже великий спектр питань, пов’язаних з економічними інтересами.

Варто зазначити, що Росія найбільше постачає туристів до Туреччини, а зараз очевидно, що сезон. Росія залишається на першому місці за кількістю нерухомості й житла, викупленого в Туреччині. Тому очевидно, що й економічні відносини, й релокація бізнесу, й торгівля, й експорт, й імпорт — це все важливо і для Росії, і для Туреччини.

Зараз ми бачимо певні зміни щодо переорієнтації Туреччини на Захід. Їй важливі відносини із ЄС, а також західні інвестиції, повернення до прозахідної позиції щодо НАТО, підтримка Швеції й України в цьому питанні.

Але водночас енергетична залежність і економічні інтереси Туреччини не дозволять їй, умовно, відмовитись від співпраці з Москвою, долучитись до санкцій, як би цього Україні не хотілося.

• Великою мірою позиція Туреччини проукраїнська, але це не означає, що країна готова на якийсь конфлікт, чи на те, щоб перервати свої відносини з Російською Федерацією.

---

Читайте також: Путін багато у чому залежний від Ердогана, тому Україні зараз треба активно працювати з турецьким президентом — політолог

---

Навіщо Туреччині візит Путіна?

Євгенія Габер: Річ у тім, що Ердогану потрібен не сам Путін, а його візит. Візит Путіна — це можливість для Ердогана і на Заході, і на Глобальному Півдні, і в інших регіонах показати, що він є тим світовим лідером, який може одночасно зберігати місце своєї країни в НАТО, зустрічатися з Байденом, говорити з європейськими лідерами й водночас зустрітися з Путіним.

Багато хто абсолютно справедливо вважав би це неприйнятним, тому що Путін воєнний і військовий злочинець. Він токсичний, але не у випадку Туреччини. Тому що для Туреччини сильні великі держави, діалог лідерів, своя політична вага в регіоні — це все важливо.

• Показати, що Туреччина відіграє ключову роль і в регіоні, і нібито в регулюванні, наскільки це можливо, російської війни в Україні — це для Анкари іміджева і репутаційна справа.

Якщо переговори по «зерновій угоді» будуть успішними, то це буде ще одна можливість для Ердогана заявити, що Туреччина врятувала світ від голоду, тому що вона змогла знайти аргументи, щоб переконати Путіна повернутися до цієї угоди.

Громадське радіо про «зернову угоду»

Нагадаємо, Чорноморська зернова угода була укладена в липні 2022 року. Задля цього було підписано два документи: за участю ООН, Туреччини та України й окремо — ООН, Туреччини й Росії. Путін неодноразово погрожував не продовжувати угоду, вимагаючи зняття санкцій та перешкод для російського експорту.

Як повідомлялося, 17 липня прессекретар російського президента Путіна Дмитро Пєсков заявив про припинення дії зернової угоди. Водночас він зазначив, що позиці РФ щодо зернової угоди «була заявлена ще до атаки на Кримський міст, цей теракт на неї не вплине».

Згодом міністерство оборони РФ оголосило деякі райони у північно-західній та південно-східній частинах міжнародних вод Чорного моря «небезпечними для судноплавства». З 20 липня «судна, що прямують Чорним морем до портів України, розглядатимуть як перевізники вантажів військового призначення», завили окупанти.

Президент Володимир Зеленський та Єнс Столтенберг обговорили ситуацію у Чорному морі 22 липня.

23 липня стало відомо, що на запит президента Володимира Зеленського генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг скликає засідання Ради Україна-НАТО через припинення Росією «зернової угоди».

24 липня росіяни вдарили іранськими дронами Shahed по Дунайських портах в Одеській області. Три безпілотники збила протиповітряна оборона, однак є влучання в один з портів. Зруйнований аграрний ангар, де зберігалось зерно. Пошкоджені ще кілька резервуарів для різних видів вантажів та інше портове майно.

Під час зустрічі 26 липня Рада Україна-НАТО рішуче засудила рішення Росії вийти з Чорноморської зернової угоди.

---

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS