Валерій Клочок: Реакція Путіна на «зернову угоду» й обстріли Кримського мосту вказують на те, що для нього і міст, і угода — це дуже важливі точки, які він хоче пройти з максимальною вигодою для себе.

Я маю на увазі, що якщо він зараз якимось способом доб’ється чи то скасування санкційної політики проти нього, чи то забезпечення коридору для доставлення російського зерна до Африки, то для нього це буде перемогою. Але для забезпечення коридору треба, щоб Реджеп Ердоган пішов на угоду з ним.

Я вбачаю, що він зараз домагається саме цих цілей, завдаючи ударів по інфраструктурних об’єктах України. Це реальність. А також очікувані переговори. Ердоган зробив заяву про те, що він матиме кілька раундів перемовин із Путіним.

Президент Туреччини вважає, що останнім раундом переговорів буде візит Путіна до Туреччини. Це теж дуже неприємний для нас сигнал, адже якщо це станеться, то це означатиме, що Ердоган піде на угоду з Путіним. А для всього Заходу й України це буде неприваблива історія.

Якщо говорити конкретно про «зернову угоду» й визначати, чи є вона політичною, економічною, чи політико-економічною, то я вважаю, що за цим стоїть дуже багато політики (як це було від моменту підписання цієї угоди). Ну і, звісно, частково економічні питання. Частково, тому що на сьогодні ринок зерна у світі дещо змінився, з огляду на війну Росії проти України.

Доля України в забезпеченні зерном світу суттєву впала, і вона, на жаль, більшою не буде.

Але, можливо, і на щастя, адже це спонукатиме зміну структури ринку у галузі сільського господарства в Україні, що стосується виробництва зернових культур.

Про політику Ердогана

Валерій Клочок: Ердоган не повністю, але став залежним від Заходу. Він намагається дрейфувати, і Захід потроху йде на зустріч Ердогану.

Тут у знаки далися скандали, які виникли між Путіним та Ердоганом. Вони присутні. Це стосується, зокрема, і історії з «азовцями». Це теж треба брати до уваги. Тобто якісь недомовленості все-таки між Ердоганом і Путіним є.

Подейкують, що Ердоган нібито домовлявся з Путіним, щоб останній передав йому в управління, за допомогою МАГАТЕ, Запорізьку АЕС ще напередодні виборів у Туреччині.

Це був би суттєвий доробок до його виборчого кейса, але цього не сталося. Ердоган був дуже ображений, адже він мав на меті перемогти в першому турі.

Тоді вже Захід реально допомагав Ердогану у цих виборах, обіцяючи якісь преференції. Я не маю на увазі пряме втручання, ні.

Доказом цьому є позиція Ердогана щодо Швеції як майбутнього члена НАТО. Тобто він фактично зняв заборону на вступ для скандинавської країни.

Це вказує на те, що відносини Путіна й Ердогана не дуже добрі. Але ніхто не говорить про те, що вони можуть псуватися далі, а можуть відновитися. Насправді можуть.

Тому я б дуже обережно ставився до цієї історії й стежив би за нею. Для нас це зараз найбільший виклик.

Якщо Україні й західним партнерам вдасться залишити у сфері впливу Туреччину, то я вважаю, це буде дуже серйозною перемогою. Все зараз до цього робиться.

Україна може втратити статус «житниці Європи» через цю війну — кандидатка біологічних наук

Чи вигідна Україні «зернова угода»?

Валерій Клочок: Зараз припинення дії «зернової угоди» вигідне Україні. Тому що новий врожай лише збирають, потужності для його зберігання є. Про це говорять аграрії в Україні, і експерти це підтверджують. Можливості вивезти зерно навіть не морським «зерновим коридором» також є. Отримати ті самі кошти також можна.

Це дає нам додаткові можливості зміни структури сектору сільського господарства, адже ми мусимо розуміти, що треба постачати не лише зерно, а й готову продукцію.

Також світ стоїть перед вибором, чи буде він підтримувати Росію, чи Україну. Ми згадували про санкційну політику, яку хоче зменшити Путін через досягнення умов «зернової угоди», і про Туреччину, яка є членом НАТО й відверто підігрує Росії у цій війні.

Вона не зводить санкції проти Росії, підтримує туристичний зв’язок тощо. Звісно, дякуємо туркам, що вони нам продають дрони й бойові машини та навіть почали виробництво заводу безпілотних літальних апаратів в Україні. Але ми й свої можемо виробляти, тому тут теж питання доволі дискусійне, чи варто це було б робити.

Тому я вважаю, що зараз історія із «зерновою угодою» дає Путіну якісь преференції, але вона затягує на його шиї петлю у цій же угоді. Адже рано чи пізно йому доведеться йти на якісь поступки Туреччині, чи кому-небудь.

А якщо, до прикладу Туреччина допоможе Путіну вивезти зерно, то яка буде реакція світу? Мені навіть складно уявити, що буде з Ердоганом, якщо він раптом дозволить безперешкодно вивозити зерно через Босфор без погодження із Заходом. А Захід на це навряд піде.

Про арешт Гіркіна й внутрішні процеси в Кремлі

21 липня стало відомо, що ексватажка угруповання «ДНР», терориста Ігоря Гіркіна затримали у Москві.

Російські пропагандистські ЗМІ повідомили, що Міщанський суд Москви заарештував Гіркіна до 18 вересня. Йому загрожує до 5 років в’язниці.

Валерій Клочок: У Росії щось відбувається, і це не є та історія про Гіркіна. Гіркін — це лише фасад, за яким стоїть дуже серйозна боротьба політичних і військово-політичних еліт в Кремлі.

Я не виключаю, що Путін почав розмотувати цей клубок. Він фактично бачить кінцевих бенефіціарів і заколоту Пригожина, і, можливо, якогось ще одного заколоту, тому почав ліквідувати всіх невигідних.

Згадаємо, що 13 генералів вищого військового керівництва Росії, їхнього міністерства оборони, були затримані, а потім — відпущені. Ніхто не знає, де перебуває Суровікін, його не показують публіці, а я думаю, що, можливо, його вже немає в живих.

Також візьмемо до уваги продовження тяганини із Пригожиним, якого, типу, виперли до Білорусі. Все тому, що Пригожин заручився деякою підтримкою російського населення, а для Путіна це також виклик, бо він, наприклад, не оголошує повну мобілізацію, він боїться реакції росіян. Це також показовий момент.

А за Гіркіним ніхто не стоїть, його можна арештувати. Але це показовий момент. Поряд з тим, це вказує на те, що прихильники уявної групи Пригожина або уявної групи Гіркіна у ФСБ між собою десь не помирилися, або цю всю історію дорахував Путіна. Але тут не про Гіркіна і Пригожина. Продовження, однозначно, ми будемо бачити.

Я вважаю, що у Кремлі розпочалися внутрішні хаотичні процеси. Надалі вони набуватимуть обертів. Головне, щоб ми тут своєчасно підігрівали це зі свого боку. Я думаю, наші спецслужби знають, як це робити, і я вважаю, що вони це будуть робити це правильно.

Терорист Гіркін під час судового засідання в Москві, 21 липня 2023 року. Фото: REUTERS

Читайте також: Російська владна вертикаль не руйнується, це лише боротьба за крісло міністра і гроші — Марія Кучеренко

Росія і Захід: боротьба за Африку та Туреччину

Валерій Клочок: Зараз іде боротьба за вплив на Африку. Зараз Захід фактично бореться за зони впливу, на які раніше впливала Росія. Чим менше зон впливу буде у Росії, тим буде легше впоратися із Путіним.

Такими зонами впливу є Туреччина, тому що інтереси Росії в Туреччині дуже великі. Купа росіян там скуповують нерухомість, є якісь домовленості тощо. Тобто якоюсь мірою Туреччина все-таки є під впливом Росії.

Якщо говорити про африканські республіки, то там ще більше вплив. Він дуже давній, і Росії дуже легко контролювати бідні країни. Захід це розуміє. Я думаю, що була проведена відповідна розмова з президентом ПАР, коли він домагався того, щоб Путін не полетів на саміт БРІКС. Далі треба дивитися, як розвиватимуться події. Я зараз натякаю на те, що Путіна таки можуть арештувати, нехай він летить.

Але якщо Ердоган робить заяву про те, що Путін може приїхати до Туреччини, то це вже другий випадок, куди збирається Путін. Не забуваймо також, що планується візит Путіна до Пекіна. Тобто може вималюватися низка країн, які будуть Путіну відверто і відкрито допомагати.

Така історія відбувається, у тому числі завдяки «зерновій угоді». «Зернова угода» є одним з елементів великої геополітичної гри.

Якщо, до прикладу, Україні й Заходу вдасться утримати контроль над африканським континентом, Туреччиною, то це буде дуже серйозний удар по Росії, більший, ніж, наприклад, введення санкцій. Адже тоді світ отримає явні сигнали про те, з ким, наприклад, Південно-Африканська Республіка, яка дуже довго підігрувала Росії, з ким Туреччина, яка дуже довго підігрувала Путіну. Це дуже важливі моменти зараз.

Читайте також: Чому ПАР уже не хоче бачити Путіна на саміті БРІКС?

«Зернова угода»

Нагадаємо, «зернова угода» була вперше укладена за посередництва ООН і Туреччини у липні 2022 року терміном на 120 днів. Вона дозволила транспортувати українські сільськогосподарські товари через Чорне море на світовий ринок, і потім була подовжена.

17 червня 2023 речник російського президента Дмитро Пєсков заявив, що шансів у «зернової угоди» немає, адже Москва не бачить підстав для її продовження.

У серпні Туреччину має відвідати президент Росії Владімір Путін, планується зустріч віч-на-віч. Про це лідер Туреччини Реджеп Таїп Ердоган сказав під час спільної пресконференції із президентом Володимиром Зеленським.

Тепер Росія залежна від Туреччини більше, ніж Туреччина від Росії, заявив директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос в ефірі Громадського радіо. Він припускає, що Туреччина може використати свої військові кораблі для конвоювання суден з зерном.

Нагадаємо, що Україна та аграрії працюють над тим, щоб «зерновий коридор» мав альтернативу, зокрема — триває розвиток українських річкових портів.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS