фото US Air Force
Гість — експерт з питань авіації, провідний науковий співробітник Державного музею авіації Валерій Романенко.
Валерій Романенко: Винищувачі F-16 дадуть нам хоча б якісний паритет у порівнянні з російською авіацією. Поки що росіяни використовують проти нас літаки покоління 4++, які побудовані з 2008 року й аж до 2023 року.
А наш останній, наймолодший літак був випущений десь в 1991 році. Тобто за часів незалежності ми не отримали жодного бойового літака. І для всіх наших типів провадилася лише модернізація невисокого рівня.
Тому нам потрібні сучасні винищувачі в достатній кількості, а головне — з сучасним озброєнням і сучасним обладнанням.
Валерій Романенко: Для військового льотчика перейти з типу на тип — це не проблема. Складніше перейти цілим підрозділом з одного типу авіаційної техніки на інший.
Я радився з льотчиками та з командуванням Повітряних сил. Дійшли згоди ще минулого року, що приблизно пів року потрібно буде на підготовку. Але, на жаль, наші льотчики у своїй переважній більшості не були підготовлені в мовному плані. Тому ще плюс мінімально 3-4 тижні буде потрібно для того, щоб якось навчитися сприймати на слух англійську мову, особливо авіаційну термінологію англійською, бо вона специфічна. Як у будь-якій професії там є специфічні терміни, на які треба реагувати моментально, бо в повітрі не буде часу перепитати й подивитися у словник.
Єлизавета Цареградська: Щодо обслуговування цих літаків, ремонтувати та проводити всі ці технічні обслуговування — це теж потребує додаткового навчання і пристосування, чи це трошки простіша історія?
Валерій Романенко: Та ні, це, мабуть, ще складніше, ніж навчитися літати. Хоча, загалом, літаки — не складні. В американців взагалі немає системи, коли порпаються під літаком з гайковими ключами. Там дуже просто все. Якийсь вузол вийшов з ладу, його знімають цілком, відправляють до фірми-виробника і на її місце ставлять запасник.
Але, загалом, тут дуже важливий кількісний показник.
От один-два льотчики, але не менше 10 наземних фахівців. Фахівців з бортової електроніки, з двигуна, з планера, з різних систем літака, з систем озброєння, системи зв’язку. Бо системи зв’язку на наших літаках і на F-16 — це геть різні речі. Кількість інформації, яка поступає на борт F-16, загалом в НАТО, вона в 10 разів відрізняється від кількості інформації, яку отримував наш льотчик. І все це потрібно забезпечити, і забезпечити сталий зв’язок з нашими командними пунктами, або пунктами наведення, або підрозділами, з якими ці літаки будуть взаємодіяти.
Тобто, дійсно, якщо ми готуємо групи льотчиків по 8-10 осіб, то відповідні групи мають включати вже до 100 осіб приблизно. Наприклад, початок підготовки в Данії включав 8 пілотів і 63 осіб наземного персоналу.
Слухайте також: Хлопців на бойовому посту треба берегти, їм керувати військом майбутнього — мама загиблого Джуса
Валерій Романенко: Важко сказати, розумієте, треба подивитися на досвід першого використання цих літаків, а він почнеться десь на початку весни наступного року, не раніше.
Бо початок підготовки в Данії почався наприкінці серпня-початку вересня, ну, додати пів року — це десь лютий-березень (з перельотом, з вивченням району бойових дій на цих літаках).
Перш за все потрібно чітко знати, які ракети нам дадуть до цих літаків. Бо ефективність бойового літака залежить від можливостей систем озброєння, який він має. Якщо ми отримаємо ракети середньої дальності, американські AMRAAM з дальністю десь 150-160 км, то ми будемо якоюсь мірою навіть переважати відповідні російські літаки. Бо в росіян там десь 120 км така дальність.
Але от радіолокаційні станції F-16, я не певний, що зможуть наводити ракети на таку дальність. Тут багато питань. І це може показати лише практика.
І є ще один такий дуже важливий момент, які бортові комплекси оборони встановлені на F-16, які ми отримуємо. Чому? Бо, наприклад, ефективні бортові комплекси оборони дозволять нам ставити ефективні перешкоди російським ракетам. Бо повітряний бій — це обмін ракетами з великої дальності. Дальність зазвичай 60-80 км. Після цього починаються якісь протиракетні маневри. Потрібно до наведення ракет. І от треба збити наведення ворожих ракет.
Якщо на цих винищувачах, що ми отримаємо, будуть стояти ефективні засоби радіоелектронної боротьби, які будуть збивати наведення і до наведення російських ракет. Тоді нам потрібно буде просто нарощувати їхню кількість, бо ми будемо певні, що ми зможемо перебити хід повітряної війни. Якщо ні, то потрібно буде не нарощувати кількість, а просити союзників встановити більш ефективні системи.
Читайте також: Чому не можна просто скинутися і купити F-16
Нагадаємо, Нідерланди 7 листопада відправили свої перші п’ять винищувачів F-16 до Румунії для навчання пілотів з України. Вони поставлять від 12 до 18 F-16 для використання в новому європейському тренувальному центрі F-16 у Румунії, який незабаром буде відкрито.
У червні 2023 року Україна отримала підтвердження від партнерів про початок навчання пілотів на літаках F-16, лідерами у цьому процесі будуть Нідерланди та Данія.
У липні стало відомо, що США працюють над передачею F-16 Україні, але цього недостатньо, оскільки потрібна ще й програма навчань.
На початку серпня 2023 року повітряні сили ЗСУ визначили першу групу з 8 пілотів, які візьмуть участь у навчанні з експлуатації винищувачів F-16.
До перших польотів винищувачів F-16 в Україні може пройти до року. Про це в ефірі Громадського радіо у серпні сказав головний консультант Національного інституту стратегічних досліджень, старший аналітик фонду «Повернись живим» Микола Бєлєсков.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі