Україні потрібна не помста, а справедливість — правозахисниця Олександра Матвійчук
Олександру Матвійчук, правозахисницю, очільницю громадської організації «Центр громадянських свобод», визнали однією з 25 найвпливовіших жінок світу 2022 року за версією Financial Times.
Олександра Матвійчук: Я народилася в Києві. Майже одразу після мого народження ми переїхали в Боярку. Моя мама музикантка за першою освітою. Щоб вижити, вона перепрофілювалася та стала вчителькою. Тато згодом став лікарем. Я виросла у малозабезпеченій сім’ї, але у мене було все, що потрібно дитині — батьківська любов. Мені батьки завжди говорили: «Ми тебе дуже любимо, але мало чого можемо дати. Тому все, чого ти доб’єшся в житті, будуть тільки твої здобутки». І додавали: «Тому вчись».
Я вчилася «як не в себе». Це був спосіб виконати цю батьківську настанову. Я завжди була однією з найкращих учениць у школі, ліцеї, університеті. Вже зараз розумію, що оцінки — не найголовніше. А на той момент мені це здавалося єдиним шляхом вийти на той рівень, на якому мене хотіли бачити мої батьки.
- Перша інституція, яку я створила — Молодіжний клуб «Форум» у моїй рідній Боярці, де ми говорили про право.
З третього курсу я їздила по всій Україні з викладанням прав людини. Це було запрошенням всеукраїнського проєкту, який був націлений на просвітницьку діяльність у сфері права в маленьких населених пунктах. Я в п’ятницю приходила в університет із валізою, у понеділок з нею ж поверталася в університет на пари. Так я провела цілий 2003 рік. Тоді я вперше побачила наскільки різноманітна країна і наскільки тяжко живуть люди.
«Оточення для мене надзвичайно важливе»
Олександра Матвійчук: Мені трапляються неймовірні люди. Один із них Євген Сверстюк — дисидент, філософ, письменник. Ми познайомилися ще в школі. І він взяв наді мною опіку. Увів у коло дисидентів. Я була наймолодша серед них. На зустрічах сиділа тихенько, слухала та відчувала захоплення людьми, які говорили те, що думають і жили так, як говорили. Я розуміла, що вони боролися за свої ідеї та переконання. І це мене вражало кожного разу.
«У різні часи є різні люди. Є люди, які думають як вижити. Є люди, які думають щось собі набрати. А є люди, які скрізь підставляють свої руки. Все розсипається, коли бракує цих добрих рук, які скрізь наводять лад. У нормальні часи таких людей називають добропорядними громадянами, а в часи, коли щось не гаразд зі здоров’ям суспільства, таких людей називають героями. На героях не виїдеш. Підпирати плечима суспільні інституції повинні усі».
Цю фразу Євгена Сверстюка я запам’ятала на все життя. Зараз бачу, як всі в Україні «підпирають плечима суспільні інституції». Ми маємо дуже важливий історичний момент. Ми маємо неймовірну хвилю солідарності, яка стала відповіддю на навалу російської агресії. Ці жахливі часи дали нам можливість проявити свої найкращі риси.
Що найважче у правозахисній роботі?
Олександра Матвійчук: Якби я могла вибирати, я б ніколи не обрала працювати з воєнними злочинами та справами людей, які вижили після полону. Я б не хотіла записувати свідчення катувань, через які ці люди проходили або свідками яких вони були. Описувати це дуже важко. Найстрашніше для мене було розуміти, що в цей самий час, як я вислуховую ці страшні історії, вони відбуваються знову і знову. І найголовніше — я нічого не можу з цим зробити. Після роботи з ними я пройшла через депресію та її лікування. Мало хто про це знає. Я пройшла цей період і продовжую працювати.
Нам потрібна не помста, нам потрібна справедливість. Це не завжди тотожні речі. Ми говоримо про справедливість у вигляді правосуддя. Я людина, яка вірить у право, як штучно сконструйовану систему, яка робить людство більш цивілізованим, а світ більш безпечним. Тому для мене справедливість через правові інструменти — вища мета.
- Не можна боротися зі злом його методами. Тоді ти теж стаєш злом. І не зрозуміло, яка між вами різниця.
Читайте також: Які проблеми треба вирішити для більш ефективного розслідування воєнних злочинів?
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS