Фото: РеІнформ
Гостя — юристка ГО «Юридична сотня» Ірина Підреза. Говоримо про статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.
Ірина Підреза: На сьогодні можна отримати статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів. Порядок отримання такого статусу в Україні регулює постанова Кабінету міністрів № 268 від 5 квітня 2017 року.
Згідно з цією постановою, право на отримання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій, збройних конфліктів, мають діти, які отримали поранення, контузії, каліцтва, які зазнали фізичного, психологічного, сексуального насильства. Це діти, яких викрали або незаконно вивезли за межі України. Це діти, яких залучали до участі в діях воєнізованих чи збройних формувань. Також це ті діти, яких незаконно утримували, у тому числі в полоні.
Такий статус можуть отримувати діти, які на час воєнних дій не досягли 18 років.
Читайте також: За вбивства українських дітей сидітимуть усі: від солдатів до генералів — Аксана Філіпішина
Ірина Підреза: Статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів надає орган опіки та піклування. Це може бути як за місцем реєстрації дитини, так і за місцем перебування. Тобто, якщо вона зареєстрована як внутрішньопереміщена особа, то, відповідно, вона звертається до того органу опіки та піклування, де дитина знаходиться ВПО.
Бувають такі випадки, що дитина, на жаль, залишається одна: батьки або зникли безвісти, або вважаються загиблими. Тоді дитину виявляють органи виконавчої влади або місцевого самоврядування і, відповідно, передають її для ініціювання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, до органу опіки та піклування.
Ірина Підреза: Залежно від конкретної підстави, яка надає дитині відповідний статус, різняться документи для подання. Загальні документи для всіх:
Це може бути довідка про те, що дитина є внутрішньо переміщеною особою.
Також мають бути документи, які підтверджують особу заявника. Тобто батька чи матері. А також, у разі відсутності батьків, це можуть бути, наприклад, інші люди: дід, баба, брат, мачуха тощо. Тобто будь-хто, з ким дитина виїхала з зони бойових дій. У такому випадку, ці люди подають документи, які засвідчують особу, а також документи, які підтверджують родинні зв’язки. Можливо, це нотаріальна довіреність, яка уповноважує таких людей супроводжувати дитину.
У випадку, якщо таких документів взагалі немає, і не можна з’ясувати, чи приїхала ця дитина з зони бойових дій, можуть бути документи з реєстру речових прав на нерухоме майно, або документи про право власності батьків чи дитини на якесь інше речове нерухоме майно, які підтверджують місце знаходження такого майна, зокрема, на території, де ведуться бойові дії. Також це може бути свідоцтво про базову загальну середню освіту або, наприклад, атестат про повну загальну середню освіту, або ж документ про професійну технічну освіту. Також використовують табель успішності або учнівський квиток. Можуть бути медичні документи й, відповідно, свідоцтво про народження дитини.
Читайте також: Діти повертаються у зміненому стані свідомості — Сергій Лукашов про врятованих після депортації у РФ
Ірина Підреза: Дитина, яка досягла 14 років, може самостійно звернутись до служби у справах дітей і подати документи для присвоєння їй статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів. Якщо ж, до прикладу, дитина менша, то такі документи подають законні представники: мати або батько, або опікун. Якщо ж таких представників немає, то папери можуть подавати інші уповноважені родичі, з якими дитина перебуває на території відповідної громади, до органу опіки та піклування якої звертаються. Якщо ж дитину виявили одну-однісіньку, то служба у справах дітей сама ініціює процес, збирає документи й подає їх на присвоєння дитині відповідного статусу.
Ірина Підреза: Можна спробувати отримати відповідний статус онлайн, але в такому випадку документи варто засвідчити — або нотаріально, або в консульській установі. Тому що не зрозуміло, хто подав таку заяву. До того ж однією з умов отримання статусу є те, що люди мають бути зареєстровані як внутрішньо переміщені. Якщо ж мова йде про те, що діти перебувають за кордоном, то вони повинні стояти на консульському обліку. Відповідний документ також треба подавати.
Ірина Підреза: На сьогодні це дуже проблемне питання. Дитина, яка набула статусу такої, що постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, фактично не має якихось соціальних пільг та гарантій, окрім кількох.
Тут можна сказати про безоплатне лікування, якщо дитина дійсно отримала поранення, контузію, каліцтво чи, можливо, психологічне насильство. А також безплатне харчування в закладах дошкільної освіти, у професійних навчальних закладах.
Ірина Підреза: Якщо ми говоримо про сексуальне насильство, то для його встановлення може бути такий документ, як витяг з реєстру досудових розслідувань. Наприклад, дитина розказувала, що відносно неї вчинили сексуальне насильство. Можливо, це батьки бачили, можливо, були інші свідки. Якщо це зафіксували, то цього достатньо. Експертиза може бути, а може й ні.
Якщо мова йде про психологічне насильство, то це поняття досить загальне. У кожної дитини може бути свій психологічний стан. Дехто більш-менш нормально це переживає, дехто взагалі впадає в апатію і не хоче ні з ким розмовляти — дитина стає закритою.
Тобто як ідентифікувати психологічне насильство? Перш за все, має бути відповідна розмова з психологами, реабілітація. І лише на підставі висновків певних спеціалістів можна чітко зрозуміти, що психологічний стан дитини дійсно значно постраждав унаслідок тих дій, які дитина пережила.
Читайте також: Українські діти для росіян — розв’язання проблем з народжуваністю — Рашевська
Урядовою постановою №268 від 5 квітня 2017 року затвердили «Порядок надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів». Початково вона стосувалася лише дітей з Донецької та Луганської областей. Діяти на усій території України вона почала після початку повномасштабного вторгнення — 3 червня 2023 року.
Нагадаємо, внаслідок повномасштабного вторгнення РФ в Україні постраждали понад 1618 дітей. Станом на 20 серпня щонайменше 503 дитини загинули та понад 1115 отримали поранення різного ступеня тяжкості.
Станом на кінець 2022 року офіційні джерела РФ рапортували про понад 700 000 українських дітей, які проживали на той час на території РФ. Це депортовані (разом з батьками) та викрадені діти. Їх вивозять нібито на оздоровлення або на відпочинок у таборах до тимчасово окупованого Криму, Росії чи Білорусі.
У червні 2023 року омбудсман Дмитро Лубінець під час спецдоповіді щодо порушення прав українських дітей заявив, що депортовані українські діти перебувають у 57 регіонах Росії. Він сказав, що окупанти використовують дитячу працю та мілітаризують українських дітей. Також у червні 2023 року стало відомо, що російські окупанти використовують територію Білорусі для вивезення українських дітей.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі