Геймерки-пілоти, міф про «бабський колектив» та хейт: командирка підрозділу БпЛА «Гарпії» Дарія

Як суспільство реагує на жіночий підрозділ «Гарпії»?

Дарія «ДШК»: Ми очікували того, що буде і погане, і хороше. Але якось ми працюємо. Звертати увагу на ці «прекрасні» коментарі під кожним військовим — це не тільки про дівчат пишуть. Це є, і нікуди від цього не дітися.

По-перше, мені здається, це в людей багато вільного часу. Бо я слабко уявляю, що я сиджу з телефоном і починаю строчити коментар на десять слів. Чесно кажучи, це, мабуть, ще такий відголосок радянщини, о нам треба обов’язково сказати «свою корисну і дуже важливу думку» з приводу всього. Навіть того, у чому ти не розбираєшся.

Дивіться та слухайте також: Якщо не хочемо воювати під Тернополем, потрібна тотальна мілітаризація — Лейла «Сарацин»

Відеоігри — це тренування для війни?

Дарія «ДШК»: По-перше, так як я грала і у VR-окулярах, тебе не закачує, і ти орієнтуєшся, коли ти в окулярах. На моніторі ти орієнтуєшся із цими ж гонками. Години на тому ж Мортал Комбаті, пальці грають на тому ж джойстику. Воно спершу сприймалося як гра, коли ти одягаєш окуляри. Бо хлопці, котрі не грали, були у нас і вікові, було важко зорієнтуватися, коли ти злітаєш, і зрозуміти те, що ти тут, а дрон — там. І мозок твій не тут, де ти стоїш, а на борту.

І це був важкий момент, і для мене теж. Але мене не укачувало, у мене не було нудоти, як у деяких, але це було важко. Але потихеньку, години нальотів, і все вийшло.

«Бабський колектив» і хейт: жінки у війську — це ок?

Дарія «ДШК»: У мене немає проблем із дівчатами, у мене є проблеми із сорокарічними хлопцями. У них є конфлікти, гризня невеличка тощо. У дівчат немає ніяких… що треба, пішли зробили. У дівчат і хлопців такі ж самі умови: як і на фронті, так і в побуті — все однаково із чоловіками.

Дивіться та слухайте також: Правда про конфлікт на Азовсталі, полон і теракт в Оленівці — комбриг 38 ОБрМП Євген Беспалов

Чому важлива мобілізація всього суспільства

Дарія «ДШК»: Я не поставила родину на другий план, вона стоїть на першому плані. Але я не хочу, щоби цю війну продовжували мої діти. Бо до мене зараз приходять 18-річні діти. І я дивлюся, і чесно, мені боляче. І моя максимальна задача — зберегти їх, на скільки я можу. Це рішення їхнє я дуже поважаю, але я маю зробити так, щоб вони були живі і здорові.

Так, частково люди розслабилися. Після обстрілів всі об’єднуються, збираються. Потім знову не можемо закрити збір . Це для мене трохи незрозуміло. Ті, хто не воюють, працюють… не всі ж повинні іти на фронт, бо ми залишимось без води, електрики тощо, — мене дуже тепло в серці робить, що люди гуляють в парку з дітьми.

Дивіться та слухайте також: «Мі-17 — моя любов»: Герой України, льотчик Микола Любарець про Маріуполь, гелікоптери та дрони

Якщо у людей немає розуміння, що війна нікуди не поділася, не закінчилася, вони мають розуміти, що ми ж колись «закінчимось». І не буде такого, що сюди прийде «добрий путін», і вони всі далі будуть жити. Ні. Я просто знаю, що буде. Щоби зрозуміти, що буде з країною, якщо сюди все-таки дійде Росія, це треба пожити в Росії.

А я, як людина, яка там жила, кажу — це буде концтабір.

Дивіться повністю інтерв’ю на Youtube-каналі програми «На лінії вогню»

Громадське радіо потребує вашої допомоги для подальшого існування, і підтримати нас ви можете:

• за посиланням на монобанку https://send.monobank.ua/jar/3xdiYaF8Fu, де за найбільші донати на вас чекають чудові бонуси і подарунки від друзів та партнерів Громадського радіо
• ставши нашими патронами на Patreon 
• PayPal: [email protected]