Фото: Facebook сторінка 3-ї ОШБр
Друг Тарзан: Родом я з Луганської області. Буквально втратив дім. Після 2014 року, коли звільнився з 93-ї окремої механізованої бригади, у мене почало відновлення. Психологічне, фізичне, соціальне. Треба було себе знайти у цивільному житті. На той час я відчував себе військовим. Мені хотілося чогось нового. Я завжди шукав себе. Чи то у деревообробних справах, то у тренерстві.
У 2014 році я думав, що підпишу контракт, отримаю офіцера і буду навчати, тренувати.
Повномасштабне вторгнення я зустрів на роботі. У Рубіжному. На 10 ранку я зрозумів, що війна вже іде «повним ходом». Люди почали панікувати. У мене був спокій. Чомусь я не відчував цієї війни. Ми зі спортсменами між собою організовували невелику купку людей. Бо почалося мародерство. Ми вирішили, що треба пильнувати населення. Бо я не відчув підтримки з боку ЗСУ. Військових я не бачив у Рубіжному перші 2 доби. Якось всіх різко звідти евакуювали: поліцейських, МВС. 26 лютого 2022 року у місті вже з’явилася нацгвардія, поліція. Тоді ми вже зрозуміли, що нам там немає що робити. Нам треба рухатися десь ближче до зброї та загальних формувань. Так я потрапив в Територіальну оборону. У Рубіжному мене в Тероборону не взяли. То я шукав у інших містах: Сєвєродонецьк, Лисичанськ. У Лисичанську ми записалися до військкомату.
Я думав, що все це скоро закінчиться і за кілька днів я повернуся у своє село. Але ми такі наївні. Чекаємо. А нічого не відбувається.
У Теробороні нас вдягнули, озброїли більш-менш. Наскільки це було можливо тоді. Ми повернулися до Рубіжного і стали на його оборону. 8 березня я заступив на чергування. 13 березня я отримав першу втрату свого близького побратима. Якщо порівнювати всі ті бої, які відбулися в АТО, з тим, що зараз, то можна сказати, що то були дитячі забавки. То було в одному місці, точково. А зараз це масштабно.
Війна триває. Не знаю, скільки нам доведеться ще боротися. Але зупинятися ми не плануємо.
Слухайте також: Якщо демобілізації не буде, воюватимемо, доки не закінчимося — Мрачник
Друг Тарзан: 3-я штурмова — це еліта. Це прекрасна бригада. Їй потрібно розвиватися та рухатися далі. Вона сильна та мотивована. Хлопці, які приходять, пишаються бути тут. А ті, хто вже там, збільшують її міць.
3-я штурмова бригада міцна. Тут треба працювати. Немає такого, що можна десь відсидітися. Кожен пазлик має працювати. Так бригада і тримається. Якщо говорити про Збройні сили України в цілому, то 3-я штурмова — це корінь, у який треба вкладати зусилля та засоби.
У 3-ї штурмової бригади шалена результативність.
Читайте також: «Ми вперше бачимо таке нівелювання людського життя» — боєць 3 ОШБр про втрати росіян під Авдіївкою
Друг Тарзан: Якщо людина зі стрижнем, то її не зупинити. Важче сидіти в окопі та обороняти, аніж штурмувати та наступати. Бо коли ти штурмуєш, це драйв.
Можна піти у звичайні бригади ЗСУ, отримати звання та стояти на блокпосту. Це теж треба. Але я б справжніх бойових «типів» відправляв би на фронт. А тих, хто не в змозі тримати на собі такий тягар, як штурми, — на блокпости. У нас зараз трохи незрозумілий перерозподіл сил.
Я повністю підтримую наше командування та ідею. Але трохи мотивації для молоді — не вистачає. Те, що ми бачимо кожного дня бувши на бойових позиціях, не порівнюється з тим, коли я приїжджаю до Києва або до іншого великого міста. У містах я бачу декілька відділень або підрозділів хлопців, які просто сидять і, наприклад, вживають алкоголь. Хочеться спитати їх: «Хлопці, а ви не хочете трохи попрацювати на війні, а ми відпочинемо? Чому ви сидите і нічого не робите?».
Можна готуватися, проходити навчання, курси. Не обов’язково одразу іти в окопи та штурмувати. Ніхто вас у перші дні туди не пустить.
Друг Тарзан: Артилерії не вистачає. Хотілось би більше. Інтенсивність пострілів у нас набагато більша, ніж в інших підрозділах. Снарядів потрібно вдвічі, а то і й втричі більше. Бо така бригада повинна просуватися.
Також нам потрібні дрони. Це болюча тема. У ворога досить сильна радіолокаційна боротьба. Вони стоять стаціонарно. Інколи просуваються трохи ближче. Робота дронами припиняє діяльність через це. Втратити дрон дуже просто. За день можна втратити десяток. Вони потрібні постійно. Очі в небі — дуже важливі.
Я б порадив донатити на 3-ю штурмову бригаду.
Друг Тарзан: У мене мотивація тримається з самого початку повномасштабного вторгнення. Це повернення додому. Я хочу додому. У мене зараз немає будинку, немає дому. Я є у 3-й штурмовій, — і це мій дім, моя сім’я. Мої побратими мені — як брати. Ми зріднилися дуже швидко. Це мене мотивує постійно.
Читайте також: Я воюватиму стільки, скільки треба — медикиня в батальйоні морської піхоти Ярина Чорногуз
Третя окрема штурмова бригада — добровольчий підрозділ, сформований у перші дні повномасштабного вторгнення. Засновник — Андрій Білецький.
Кістяком добровольчого загону ТрО, створеного 24 лютого 2022 р., з якого починається історія бригади, стали ветерани ОЗСП «Азов» НГУ та представники Азовського руху. 9 березня загін був розширений до ОПСП «Азов» у складі Збройних Сил України, а згодом реформований в окремий підрозділ ССО «Азов» ЗСУ. У січні 2023 р. ССО «Азов» перейшов до складу Сухопутних військ ЗСУ та був розширений до бригади.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі