Фото: Інститут нацпамʼяті
На думку історика Артура Бабенка головним поштовхом до Революції на граніті були зміни, на які очікували. Період перебудови створив величезні очікування того, що Україна нарешті стане вільною. Саме в 90-му році відбулися вибори, але, на жаль, ці вибори не призвели до того, що більшість місць в українській Верховній Раді, тоді ще Радянської України отримали демократи, а більшість мали комуністи.
«У багатьох українців, у першу чергу у студентів, були великі очікування, що треба боротися за більш радикальні зміни. Хоча й Україна на той момент і рухалася в бік незалежності, але все було не таким очевидним. Горбачов докладав просто шалено великих зусиль, аби зберегти Радянський Союз. Зокрема, він пропонував союзну угоду, де обіцяв надати більшу автономію республікам», — каже Бабенко.
За словами історика, в середовищі українського студентства було розуміння, що якщо Україна піде по цьому шляху, піде на певні поступки щодо ініціатив Горбачова, то шанс здобути реальну незалежність буде втрачено. Українські студенти розуміли, що навіть після проголошення Декларації про державний суверенітет, яке відбулося 16 липня 1990 року, було також далеко неочевидним, що Україна здобуде навіть ту автономію, яка там зазначалась. Вони розуміли, що треба вдатись до рішучих дій, аби спонукати все українську владу піти на певні зміни.
«Багато хто розумів, що Верховна Рада з комуністичною більшістю не здатна відстоювати українські національні інтереси. Тому студенти в першу чергу хотіли, щоб демократичні сили отримали більше голосів. І от саме цією революцією вони прагнули здобути ці зміни», — говорить експерт.
Читайте також: Майдан, Революція Гідності, війна – це згуртувало нас – Микола Круцик
Історик зазначає, що Революція на граніті наразі описана буквально одним підпунктом в шкільних підручниках. Водночас ця подія стала одним з етапів відновлення української незалежності.
Артур Бабенко зауважує, що Революція на граніті дала поштовх та прискорила процес розпаду СРСР. Революція показала свою дієвість, бо тодішня Верховна Рада з більшістю комуністів пішла на переговори й прийняла постанову, у якій задовольнила більшість рішень українських студентів. Це був перший важливий крок, який показав, що протести дають певний результат.
Ця подія, на думку історика, сформувала покоління активних українців, які боролись за українську незалежність та свої права. Багато з них потім брали участь в Помаранчевій революції та Революції гідності.
Історик Артур Бабенко зазначає, що Революція на граніті дозволила студентам настільки активно тиснути на комуністів, що навіть багато з них почали виходити з Комуністичної партії. Яскравим прикладом став Олесь Гончар, найвідоміший на той момент український письменник, який був комуністом та депутатом Верховної Ради.
«Якщо не помиляюсь, то саме його онука брала участь Революції на граніті. Начебто Олесь Гончар спалив навіть свій партійний квиток на Майдані незалежності. Тому те, що навіть частина комуністів переосмислила свої цінності й зрозуміла, що так справа далі не піде, це також величезний здобуток тодішніх подій», — зазначив експерт.
Читайте також: Революція дає волю, а свободу треба завоювати повсякденним будівництвом — Бистрицький
2 жовтня 1990 року розпочалась кампанія широкомасштабних акцій, заздалегідь організована українською молоддю, переважно студентами — Революція на граніті. Протести тривали до 17 жовтня 1990 року.
Студенти оголосили голодування і висунули політичні вимоги: дострокове припинення повноваження Верховної Ради України та призначення нових виборів, відставка голови Ради Міністрів України Віталія Масола; недопущення підписання нового союзного договору тощо.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі