Як повідомляє Associated Press, влада Палестини оголосила про формування нового кабінету міністрів, оскільки вона стикається з міжнародним тиском щодо впровадження реформ. Зазначається, що жоден із нових міністрів не є відомою персоною, але декілька з них походять із Сектора Гази.

На початку квітня голова Палестинської національної адміністрації Махмуд Аббас призначив прем’єр-міністром Мохаммада Мустафу, свого давнього радника. Той пообіцяв сформувати технократичний уряд та створити незалежний трастовий фонд для допомоги у відбудові Сектору Гази.

Також відомо, що на початку березня Аббас сказав, що необхідно посилити зусилля для забезпечення міжнародного захисту Палестини. Зокрема йдеться про надання їй постійного членства в ООН та визнання палестинської держави, особливо західними країнами.

Говоримо про це зі сходознавцем, політологом, експертом Центру громадянських свобод Вʼячеславом Ліхачовим.

Коротка історія Палестини після Другої світової

Вʼячеслав Ліхачов: Палестинські території до 1948 року були під британським управлінням. Того ж року, згідно з рішенням Генеральної Асамблеї ООН, створили Державу Ізраїль. А Палестину, яку як державу тоді ж мали створити, не створили. Її територію спочатку поділили між собою Ізраїль, Єгипет і Йорданія.

План ООН щодо Палестини після Другої світової війни. Карта: BBC

Після 1967 року ті території Палестини, на яких не створили Державу Ізраїль в 1948 році, а теоретично мали створити Державу Палестина, опинилися під ізраїльським контролем. Ізраїль анексував незначну частину цих територій, частину міста Єрусалим. А інші території з 1967 року перебувають в невизначеному міжнародно-правовому статусі. Ізраїль їх контролює, проте не претендує на розповсюдження свого суверенітету там.

Теоретично Ізраїль ще нещодавно погоджувався з тим, що на територіях з невизначеним статусом можна буде створити Державу Палестина після того, як будуть усунуті загрози для безпеки Ізраїлю. Як ми розуміємо з новин за останні місяці й роки, загрози безпеці Ізраїлю з цих територій не усунули, тому він продовжує їх частково контролювати.

На території Смуги Гази останні майже пів року йдуть активні бойові дії. А на території західного берега ріки Йордан тривають заходи безпеки — там від масштабного конфлікту сторони утрималися. Річ у тім, що в Секторі Гази вже 17 років влада де-факто належить ісламістському руху ХАМАС, який захопив цю владу внаслідок державного перевороту. А на західному березі ріки Йордан керує Палестинська національна адміністрація, яку створили 1993 року, згідно з угодою з Ізраїлем. Тоді вважали, що це перехідна, тимчасова адміністрація до створення Держави Палестина, але поки що повноцінну державу так і не створили.

Читайте також: Ярослав Грицак: Україна обрала «тактику тисячі порізів»

Чому США проти членства Палестини в ООН

Єлизавета Цареградська: Чому США виступають проти членства Палестини в ООН, але підтримують створення незалежної держави?

Вʼячеслав Ліхачов: Це стала позиція Сполучених Штатів, при чому майже не зважаючи на те, кому належить Овальний кабінет Білого дому, представнику республіканців чи демократів.

Сполучені Штати вважають, що метою близькосхідного мирного врегулювання є створення незалежної Держави Палестина. Це те, що англійською називається two-state solution, тобто розв’язання палестино-ізраїльської проблеми шляхом створення двох держав. Одна вже існує, Держава Ізраїль, іншу ще треба створити. Це офіційна позиція Сполучених Штатів останні понад 30 років.

Але Сполучені Штати наполягають на тому, що палестинську державу треба створити шляхом переговорів представників Палестини та Ізраїлю, і що ізраїльські побоювання відносно безпеки треба врахувати. Тобто США виступають за створення Держави Палестина на умовах, на яких на це створення погодиться Ізраїль. А це означає, що будь-які односторонні кроки з боку представників палестинського національного руху, Палестинської національної адміністрації є неприйнятними для Сполучених Штатів.

США, маючи право на вето в Радбезі ООН, блокуватимуть будь-які спроби Палестини в односторонньому порядку отримати міжнародне визнання, як це було понад 10 років тому, коли Палестина вже намагалася отримати повноцінне членство в ООН.

Але Сполучені Штати не єдині в цій позиції. Великобританія та Франція, з деякими нюансами, мають приблизно таку саму позицію. Вони також посідають місце постійних членів Радбезу, тому це не тільки від США залежить.

Формально, навіть дві третини голосів у Генеральній Асамблеї ООН Палестина, напевно, отримала б, якби сьогодні питання створення палестинської держави винесли на голосування. Але на голосування його можна винести тільки зі згоди Радбезу.

Єлизавета Цареградська: А хто був би в цих двох третинах?

Вʼячеслав Ліхачов: Палестину у двосторонньому порядку вже визнали понад 130 держав, і Україна серед них.

Палестину визнали майже всі країни Африки, Південної Америки, Азії, пострадянського простору, Східної Європи.

Простіше сказати, хто ще не визнав Палестину як державу. Це більшість країн Європейського Союзу, Сполучені Штати, Канада, Австралія, Нова Зеландія. Тобто це так званий Західний світ, який кількісно складає меншість держав в складі ООН.

Читайте також: Україна та Ізраїль — два театри однієї глобальної війни: експерт з близькосхідних досліджень

Чи зміниться щось найближчим часом

Вʼячеслав Ліхачов: Радбез ООН не надасть згоду на винесення питання про зміну статусу Палестини в ООН на голосування в Генеральну Асамблею. Палестина має статус держави-спостерігача, тобто частково визнаної, але повноцінним членом без рішення Радбезу шансів стати не має. Це не зміниться.

У контексті поточної ситуації, під тиском західних держав, у тому числі Сполучених Штатів, можливий якийсь прогрес у відновленні переговорів між Палестиною та Ізраїлем. Тому що палестино-ізраїльські переговори щодо створення палестинської держави вже 15 років призупинені.

Палестини як єдиного політичного організму, навіть на рівні національної автономії, не існує. Тому що, як я згадував, на західному березі річки Йордан керівництво утримує більш-менш легітимна Палестинська національна адміністрація, а в Секторі Гази владу захопив ХАМАС. Тобто Палестину розділили ХАМАС та Палестинська національна адміністрація, які мали погані стосунки.

Палестинська національна адміністрація не мала контролю над усією територією Палестини, і не було єдиного суб’єкта, з яким Держава Ізраїль мала б шанси вести будь-які переговори.

Зараз, за результатами операції Ізраїлю в Секторі Гази, ситуація змінюється. ХАМАС де-факто втратить контроль над цією територією. Не зовсім зрозуміло, кого Ізраїль буде готовий допустити до подальшого відновлення Гази та отримання адміністративного контролю. Можливо, це буде Палестинська національна адміністрація, яка не дуже в захваті від перспективи повертатися в Газу на багнетах ізраїльської армії. Але, за щедрої фінансової підтримки з боку західних держав, а також держав Перської затоки, арабських держав, які зацікавлені у відносинах з Ізраїлем, це можливо.

Сполучені Штати дуже зацікавлені в тиск на Державу Ізраїль, щоб та почала справжні переговори з Палестинською національною адміністрацією. Байден ставить це як умову подальшої підтримки Ізраїлю.

Але наразі перепоною на шляху до переговорів є позиція уряду Ізраїлю. Прем’єр-міністр Біньямін Нетаньягу не є прихильником створення палестинської держави, але його влада наразі не є популярною в Ізраїлі. Поновилися антиурядові протести, які призупинили після 7 жовтня 2023 року, коли був початок поточної війни в Газі.

Біньямін Нетаньягу може втратити владу на позачергових виборах. Це трохи примарна перспектива, тому що в Ізраїлі, як правило, під час бойових дій вибори не проводять. Але більшість з ізраїльтян, згідно із соціологічними опитуваннями, вважає, що Нетаньягу має піти.

Якщо Ізраїль повністю знищить структури ХАМАС в Газі, якщо в Газу повернеться Палестинська національна адміністрація, якщо в Ізраїлі зміниться уряд на більш схильний до переговорів, якщо всі наведені фактори зійдуться, то з’явиться примарна перспектива справжніх переговорів про створення палестинської держави.

У цьому зацікавлені майже всі світові гравці, крім Палестинської національної адміністрації, чинного уряду держави Ізраїль та деяких країн по типу Ірану, які зацікавлені в тому, щоб підливати палива в цей конфлікт, а не в тому, щоб його розв’язати.

Читайте також: Чому саме палестинців вербує Москва для війни в Україні?

Нагадаємо, про події минулого, які призвели до війни між Ізраїлем та Палестиною, у подкасті «Історія арабо-ізраїльського конфлікту від часів Османської імперії до середини XX століття» проєкту Громадського радіо «Зустрічі» розповів директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос

Також більш детально з історією цього конфлікту, починаючи від 1967 року, Ігор Семиволос ознайомив у подкасті «Брати мусульмани», інтифади, спроби миру: арабо-ізраїльський конфлікт від 1967 року до сьогодні».

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту