Чому сміттєспалення недоцільне для України

Софія Сидоренко розповідає, що є міт, наче спалювання відходів і будівництво сміттєспалювальної інфраструктури — це не так дорого. Насправді це надзвичайно дорога інвестиція.

«Ця інвестиція дуже дорога, а ще вона унеможливлює протягом наступних 30-50 років перейти на якусь іншу технологію або ж зменшити кількість відходів, які генерує громада. Це спонукає громаду до продукування відходів. Інвестиції настільки великі, що інвестору просто не вигідно мати її нетривалою. Вона мусить бути довготерміновою. Інакше вона не має сенсу».

 

Переглянути цей допис в Instagram

 

Допис, поширений Zero Waste Alliance Ukraine (@zwaukraine)

За словами голови громадської спілки «‎Український Альянс Нуль Відходів», в ієрархії управління відходами, яка зафіксована у законі України про управління відходами чітко написано, що першим кроком є запобігання утворенню відходів. Сміттєспалювання напряму перекреслює цей крок. Бо сміттєспалювальна інфраструктура потребує відходів. Тому всі наші активності щодо зміни пакування на таке, яке можна повторно використовувати або переробити, перекреслюються.

«У нас є таке хибне уявлення, що ми спалюємо відходи і на виході нічого не маємо. Але на виході щось є: від 10 до 30% токсичної золи від об’єму входу. Ця токсична зола мусить бути оброблена, десь заскладована. З нею щось треба робити. Наприклад, у Німеччині залишки сміттєспалювальних заводів акумулюють у шахтах. А ми не знаємо, що з цим робити.

Це токсичні відходи. Просто на полігон вивезти їх не можна. Враховуючи те, що станом на зараз у нас немає прийнятої постанови про правила функціонування сміттєспалювальних установок, розуміємо, що цей процес буде неконтрольований. Наслідки від діяльності такої інфраструктури надзвичайно непередбачувані та негативні».

Софія Сидоренко розповідає, що сміттєспалювальним заводам потрібні висококалорійні відходи. Це пластикові відходи, наприклад.

«Пластик — це викопне паливо. Він виготовлений з нафти та газу. Сміттєспалювальний завод комплексним і системним підходом стимулює виготовлення та використання пластикових відходів. Росія є однією з найбільших країн, яка видобуває нафту і газ і продає їх саме на виробництво пластику. Тому є висока ймовірність того, що ми таким способом опосередковано узалежнимо нас від того, аби ми мусили протягом наступних 30-50 років купувати нафту та газ для виробництва пластику, який ми потім просто спалимо».

Читайте також: Чернівці постачатимуть «висококалорійні відходи» до Кам’янець-Подільського, де його використовуватимуть як паливо

Куди дівати сміття?

За словами Софії, саме над цим питання вони наразі працюють найбільше. Перший крок, який ми, як суспільство, маємо зробити на нашому шляху до налагодження системи управління відходами — не мати очікування та бажання знайти легкі рішення для складних проблем.

«Треба розуміти, що процес буде тривалим і нічого у цьому страшного немає. Ми все налагодимо. Друге — треба зрозуміти, що саме є у наших відходах. Ми вже таку роботу виконали. Знаємо, що, наприклад, у великих містах 30-50% відходів залежно від сезону, це біовідходи, органічні залишки. Це надзвичайно великий потенціал, який станом на зараз у 99% випадків везуть на полігон. Чому ми досі не налагодили роздільний збір та обробку біовідходів, яка не шкодить довкіллю та нам? Для мене особисто це дуже велике питання.

Насправді відповідь на це є — комусь дуже вигідно везти ці відходи на полігон. Якраз з цього і треба почати. Варто робити наголос на тому, що роздільний збір біовідходів і інвестиція, наприклад, у встановлення установок, які від біовідходів можуть утворювати газ — це реально. Чому досі не йде активна дискусія про це? Ми нічого не заробимо на відходах, але зекономимо, правильно налагодивши систему».

 

Переглянути цей допис в Instagram

 

Допис, поширений Zero Waste Alliance Ukraine (@zwaukraine)

Читайте також: Сортування сміття має бути не бажанням громад, а сформованою законом нормою — екоактивістка

Обсяги відходів в Україні

За офіційною статистикою, щорічні обсяги утворення відходів в Україні сягають 500 мільйонів тонн. А обсяг накопичення, за різними оцінками, коливається від 15 до 36 мільярдів тонн.

Приблизно 95% відходів спрямовуються на полігони або в інші місця для їхнього видалення та часового зберігання. Багато чого накопичується в комунальному, промисловому секторах. Усі ці відходи є різними за типом, складом і властивостями. Відповідно, потребують різних технологій та методів для належного управління ними. 

Європейський курс, який обрала Україна є передумовою до запровадження саме європейських підходів до управління відходами та захисту довкілля. Прийнятий Закон про управління відходами є першим кроком для адаптації законодавства до європейських норм.

Спалювання сміття шкідливе для здоров’я

Спалювання відходів (зокрема з використанням найновітніших технологій), призводить до викиду токсичних металів:

• свинець;
• ртуть;
• діоксини;
• фурани.

У повітря, воду та ґрунти вивільняються також інші токсичні речовини.

Токсини, що містяться у викидах, шлаках та летючій золі (її лишається до 30% від об’єму відходів) у місцях спалювання відходів, можуть переміщатись на великі відстані, відкладатись у ґрунтах і воді, тканинах рослин і тварин, зрештою потрапляючи в людський організм.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі