Фото: pexels.com
Інститут масової інформації (ІМІ) опублікував моніторинговий звіт за 2 квартал 2024 року щодо джинси в онлайн-медіа. Для аналізу брали загальнонаціональні великі медіа, які мають найвищий рівень відвідуваності.
За словами Олени Голуб, взагалі не зафіксовано джинси в новинах Суспільного, hromadske, «Бабель», ZN.ua, «Укрінформ», «Українська правда», Liga.net, «Еспресо», Zaхid.net, «Цензор», NV. При цьому на деяких із цих сайтів виявили неналежне маркування реклами.
А одними із найбільших замовників комерційної та іміджевої джинси — це великі компанії та фонди Ріната Ахметова (25% від виявлених замовних матеріалів). Більшість текстів стосувалися компаній ДТЕК і Метінвест, а основний метод піару — допомога українцям, ЗСУ, енергетичній системі держави.
Читайте також: Одні з найбільших замовників джинси в медіа — компанії та фонди Ріната Ахметова
Олена Голуб звертає увагу на такий різновид джинси, як чорний піар (негативні матеріали проти когось). У звіті ІМІ йдеться, що він займає 11% серед всіх зафіксованих замовних матеріалів, що на 3% більше ніж в першому кварталі 2024 року.
За словами аналітикині, чорний піар є як комерційний (проти комерційних компаній), так і політичний (проти політиків, чиновників). Наявність останнього свідчить про протистояння між владою та опозицією. Причому все-таки «чорнуха» більше спрямована саме проти опозиції.
«Як на мене, чорний піар є значно гіршим, ніж джинса. Це явище дуже ганебне для медіа, які це розміщують. Я розумію, що там когось ще порекламувати тихенько, — це менш шкідливо, ніж коли ти ставиш необ’єктивний, незбалансований, іноді навіть абсолютно фейковий матеріал, аби комусь нашкодити. І за це береш гроші. До такого опускатися можуть лише медіа, які не турбуються за власну репутацію», — каже Олена Голуб.
Серед видань, що публікують чорний піар, зафіксовані наступні: УНІАН, РБК-Україна, Obozrevatel, Інтерфакс-Україна.
Читайте також: Регіональні медіа перестали публікувати джинсу та «чорнуху» після початку великої війни — Оксана Романюк
Аналітикиня пояснює, що відрізнити чорний піар від звичайного журналістського матеріалу може бути непросто. «Чорнуху», наприклад, можуть подати під виглядом журналістського розслідування проти якоїсь компанії чи людини. В такому разі треба дивитися на авторитетність журналіста, який це розслідування проводить.
«Також потрібно зважати обов’язково на збалансованість, що є одним з основоположних стандартів журналістики. Якщо в матеріалі йдеться про якогось суб’єкта, то правильно було б запитати думку цього суб’єкта про це розслідування чи матеріал, про те, що висвітлюється в цьому матеріалі», — розповідає співробітниця ІМІ.
Ще один критерій якісних журналістських матеріалів, що відрізняє їх від джинси, — джерела інформації. У більшості випадків журналіст має посилатися на джерела, і це є відображенням стандартів достовірності та точності.
Також важливо перевіряти авторство матеріалів, які з’являються в медіа. За словами Олени Голуб, деякі сайти інколи грішать тим, що для замовних матеріалів вигадують журналістів. Тож, якщо матеріал названий іменем журналіста, якого нема в редакційній команді (це можна спробувати перевірити через сайт), то він, ймовірно, замовний.
Нагадаємо, Громадське радіо увійшло до Списку прозорих та відповідальних медіа або Білого списку найякісніших українських онлайн-медіа від Інституту масової інформації.
Також до списку найякісніших медіа першого півріччя 2024 року потрапили редакції: Суспільне, Радіо Свобода, «Українська правда, «Бабель», Громадське, «Тексти», ZN.ua, «Еспресо», «Слово і діло» та «Український тиждень».
Як повідомили в ІМІ, рівень дотримання професійних стандартів на ресурсах, які ввійшли до Білого списку, в середньому становить близько 96%.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі