Інститут масової інформації (ІМІ) опублікував моніторинговий звіт за 2 квартал 2024 року щодо джинси в онлайн-медіа. Для аналізу брали загальнонаціональні великі медіа, які мають найвищий рівень відвідуваності.

За словами Олени Голуб, взагалі не зафіксовано джинси в новинах Суспільного, hromadske, «Бабель», ZN.ua, «Укрінформ», «Українська правда», Liga.net, «Еспресо», Zaхid.net, «Цензор», NV. При цьому на деяких із цих сайтів виявили неналежне маркування реклами.

А одними із найбільших замовників комерційної та іміджевої джинси — це великі компанії та фонди Ріната Ахметова (25% від виявлених замовних матеріалів). Більшість текстів стосувалися компаній ДТЕК і Метінвест, а основний метод піару — допомога українцям, ЗСУ, енергетичній системі держави.

Читайте також: Одні з найбільших замовників джинси в медіа — компанії та фонди Ріната Ахметова

Олена Голуб звертає увагу на такий різновид джинси, як чорний піар (негативні матеріали проти когось). У звіті ІМІ йдеться, що він займає 11% серед всіх зафіксованих замовних матеріалів, що на 3% більше ніж в першому кварталі 2024 року.

За словами аналітикині, чорний піар є як комерційний (проти комерційних компаній), так і політичний (проти політиків, чиновників). Наявність останнього свідчить про протистояння між владою та опозицією. Причому все-таки «чорнуха» більше спрямована саме проти опозиції.

«Як на мене, чорний піар є значно гіршим, ніж джинса. Це явище дуже ганебне для медіа, які це розміщують. Я розумію, що там когось ще порекламувати тихенько, — це менш шкідливо, ніж коли ти ставиш необ’єктивний, незбалансований, іноді навіть абсолютно фейковий матеріал, аби комусь нашкодити. І за це береш гроші. До такого опускатися можуть лише медіа, які не турбуються за власну репутацію», — каже Олена Голуб.

Серед видань, що публікують чорний піар, зафіксовані наступні: УНІАН, РБК-Україна, Obozrevatel, Інтерфакс-Україна.

Читайте також: Регіональні медіа перестали публікувати джинсу та «чорнуху» після початку великої війни — Оксана Романюк

Як розпізнати джинсу

Аналітикиня пояснює, що відрізнити чорний піар від звичайного журналістського матеріалу може бути непросто. «Чорнуху», наприклад, можуть подати під виглядом журналістського розслідування проти якоїсь компанії чи людини. В такому разі треба дивитися на авторитетність журналіста, який це розслідування проводить.

«Також потрібно зважати обов’язково на збалансованість, що є одним з основоположних стандартів журналістики. Якщо в матеріалі йдеться про якогось суб’єкта, то правильно було б запитати думку цього суб’єкта про це розслідування чи матеріал, про те, що висвітлюється в цьому матеріалі», — розповідає співробітниця ІМІ.

Ще один критерій якісних журналістських матеріалів, що відрізняє їх від джинси, — джерела інформації. У більшості випадків журналіст має посилатися на джерела, і це є відображенням стандартів достовірності та точності.

Також важливо перевіряти авторство матеріалів, які з’являються в медіа. За словами Олени Голуб, деякі сайти інколи грішать тим, що для замовних матеріалів вигадують журналістів. Тож, якщо матеріал названий іменем журналіста, якого нема в редакційній команді (це можна спробувати перевірити через сайт), то він, ймовірно, замовний.

Нагадаємо, Громадське радіо увійшло до Списку прозорих та відповідальних медіа або Білого списку найякісніших українських онлайн-медіа від Інституту масової інформації.

Також до списку найякісніших медіа першого півріччя 2024 року потрапили редакції: Суспільне, Радіо Свобода, «Українська правда, «Бабель», Громадське, «Тексти», ZN.ua, «Еспресо», «Слово і діло» та «Український тиждень».

Як повідомили в ІМІ, рівень дотримання професійних стандартів на ресурсах, які ввійшли до Білого списку, в середньому становить близько 96%.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту