Наталя Красненкова: Ірландське законодавство дозволяє людям, у яких немає громадянства Ірландії, голосувати на місцевих виборах, а також балотуватися до місцевих рад та рад певного графства.

Не всі ірландці щасливі від цього. Крайні праві виступають категорично проти, і я вже нарвалася на їхню критику. Вони мають дуже чітку антимігрантську риторику. Вони дуже нечисленні, але дуже голосливі.

Однак, українці як люди під тимчасовим захистом в Ірландії можуть голосувати й балотуватися.

Андрій Куликов: В Україні на виборах треба бути в списку політичної партії. Вам довелося вступати чи проголошувати афілійованість із партіями «Фіне Гел» чи «Фіанна Файл»?

Наталя Красненкова: На щастя, ні. Тому що в Ірландії ти можеш бути висунутий від партії, а можеш бути самовисуванцем, незалежним кандидатом.

Я висуваю сама себе. Для цього мені треба або принести в реєстраційну комісію ради графства Керрі (саме в неї я висуваюся) 15 підписів від місцевих, які живуть у моєму виборчому округу, або заплатити депозит 100 євро, який повертають у разі перемоги. Також є невеликий пакет документів, який треба подати. Це фотографії, анкета, право на перебування тощо.

Читайте також: В Ірландії визнали Голодомор 1932-1933 років геноцидом українського народу

Про особливість виборів в Ірландії

Наталя Красненкова: В Ірландії із січня виборчий процес так чи інакше розпочався. Але я стрибнула в цей потяг щойно, і в мене є місяць безпосередньо до виборів. Я незалежна кандидатка, тож в мене небагато людського та фінансового ресурсів. Кандидати, які йдуть від партій, мають фінансову підтримку, постери, брошури та агітаторів, які ці брошури розносять. Їм допомагають організувати зустрічі з виборцями. Мені доводиться все це робити самій, тому дуже важко.

Я балотуюся від міста Кілларні. Тобто мій місцевий виборчий округ — це Кілларні й навколишні кілька сіл. У нас тут приблизно три тисячі українців, на яких я розраховую. Це моя аудиторія. І є ірландці, яких приблизно 14-17 тисяч.

На ірландців я не розраховую, тому що в них довгі політичні традиції, і вони голосують за партії «Фіне Гел», «Фіанна Файл» та «Шинн Фейн». Це три основні політичні сили, які довго присутні в цьому регіоні. Відповідно, для них українка-емігрантка — це нова, незнайома людина. Незрозуміло, хто вона, що вона несе та може. Тому підозрюю, що ірландці не голосуватимуть за мене. Мій розрахунок лише на українців. Якщо вдасться мобілізувати нашу громаду, то є шанси пройти до ради.

Представництво людей з мігрантського середовища в місцевих радах в Ірландії. Фото від Andriy Kulykov

В Ірландії вибори раз на 5 років. Минулого разу квота на проходження до ради була 1700 голосів. Цього року теж можна очікувати 1700.

Тут дивна шотландська модель голосування з правом переданого голосу. Тобто, якщо кандидат перетнув квоту і набрав, наприклад, понад 1700 голосів, то його надлишок переходить іншим кандидатам. Тому тут в бюлетенях вони не ставлять галочки або хрестики, як ми звикли.

Це, до речі, одна з задач — не тільки привести українців на вибори, але й пояснити, що не треба ставити галочку чи хрестик проти імені кандидата. У них складають своєрідний рейтинг. Треба кандидатів нумерувати за своєю пріоритетністю. У бюлетені хоча б три кандидати треба собі обрати.

Відповідно, якщо перший кандидат проходить, і у нього надлишок голосів, то їх передають другому кандидату. Якщо кандидат провалюється з найменшою кількістю голосів, то його голоси також передають іншим.

Відтак, встановлена квота може знижуватися, якщо не буде набрано достатньої кількості голосів, або ж якщо явка буде низькою. Востаннє тут, при квоті 1700, проходили люди з 800 голосами, оскільки був недобір у всіх.

Представництво жінок у місцевих радах графства Кері. Фото від Andriy Kulykov

Читайте також: Зеленський у Києві зустрівся з прем’єром Ірландії (ФОТО, ВІДЕО)

Про рішення балотуватися до ради графства Керрі

Наталя Красненкова: Я балотуюся до ради, тому що я щодня працюю з українцями в містечку Дінгл. Вони до мене приходять кожен день зі своїми потребами. Зрозуміло, що вони не приходять до мене від радості, вони приходять від біди. Відповідно, їм треба допомогти розв’язати ті чи інші базові питання.

І я як community worker (щось середнє між менеджером проєктів спрямованих на громаду і соціальним працівником) розумію, що в мене не так багато інструментів для розв’язання цих питань. Я можу писати листи, пробивати якісь рішення. Але в мене недостатньо влади й повноважень для цього.

Тож, якщо я пройду в раду графства Керрі, то я використаю це як інструмент для допомоги українцям. Я їм і кажу, що вони мене можуть сприймати як інструмент для допомоги. Моя коротка програма якраз сформована зі щоденних запитів, які до мене надходять від українців.

Про потреби українців в Ірландії

Наталя Красненкова: По-перше, житло. Близько 74% українців в усій Ірландії живуть у житлі, яке надала держава. Лише 11% винаймає його на комерційному ринку. Дехто живе за програмами такого типу: ти знаходиш будинок, орендуєш його, але держава виплачує 800 євро власнику.

Після 2025 року, коли всі ці програми підтримки держави можуть закінчитися, українці вийдуть на вільний ринок, і їм треба буде десь шукати житло.

Друге питання — визнання українських професій. У нас не гармонізоване законодавство між державами. Це не зовсім повноваження ради графства Керрі, але якщо в мене буде більше можливостей, я можу стукати в більші двері.

Зараз тут понад 80% українців з вищою освітою, висококваліфіковані, працюють на низьких позиціях. І це не лише через низькі знання англійської мови, але й через складну процедуру підтвердження дипломів. Лікарі, вчителі, юристи, інженери можуть працювати, але треба пройти сім кіл пекла для того, щоб підтвердити свій диплом.

Третє — допомога власному бізнесу. Тут не складно відкрити власний малий бізнес. Але треба розуміти цю систему, а люди її не розуміють. Відтак вони витрачають дуже багато часу, сил, енергії на бігання по різних організаціях, інстанціях, щоб відкрити мале підприємство.

Тут бракує сервісів, і у нас би вже була купа кав’ярень, манікюрних салонів, перукарень, салонів з нарізки меблів, якби люди швидше розібралися в місцевій системі.

Інформування і просвітництво, сприяння у відкритті малих підприємств — це те, що потрібно й Ірландії, і Україні. Бо тоді люди виходять з програм отримання соціальних виплат, починають заробляти самі, платити податки, ставати незалежними, орендувати собі житло на комерційному ринку. Це можливість стати людьми, а не залежними від соціальної допомоги українцями, які сидять в готелях, що надає держава.

Нагадаємо, 25 лютого 2022 року Ірландія скасувала візи для українців через напад Росії. За словами Хелен Макенті, ірландський уряд продовжить працювати над допомогою українцям, які через російську агресію змушені залишити країну.

У червні 2022 року Ірландський сенат резолюцією засудив вторгнення Росії в Україну, визнавши війну, яку розв’язала РФ, геноцидом проти українців.

Як повідомлялося, 19 липня 2023 року президент Володимир Зеленський у Києві зустрівся з прем’єр-міністром Ірландії Лео Варадкаром. Перед цим глава ірландського уряду відвідав Бучу на Київщині.

Повністю розмову можна прослухати у доданому звуковому файлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту