Ілюстративне фото
Кримські татари — одна з найчисельніших спільнот з-поміж корінних народів України. Після депортації у 1944 році вони майже пів століття не були присутні в Криму. Була заборона на оселення кримських татар на півострові.
«Кримські татари почали повертатися в Крим наприкінці 1980-х на початку 1990-х років. Це період масового повернення кримських татар на свою історичну Батьківщину. Радо їх там ніхто не зустрічав.
У ці часи кримська влада все ще мала проросійський характер. Є думка, що у кримських татар до 2014 року все було добре. Насправді ж ситуація була доволі складна. По-перше, Крим був населений мешканцями переважно з Росії. Ці люди мали певні ментальні особливості. Після 1991 року вони не стали одразу українцями. Мало того, мені здається процесу українізації у Криму не відбувалося. За деякими виключеннями. Згодом почався процес культурного відродження. З 2010 по 2014 року був період культурного і національного відродження. Кримські татари почали впливати на певні політичні процеси в Криму».
Слухайте також: Кримські татари 50 років боролися, щоб повернутися до Криму, тепер відбувається повторна депортація — Барієв
Мавілє Халіл впевнена, що кримськотатарська національна автономія має бути пріоритетним питанням не тільки після деокупації, а й зараз.
«У міжнародному суспільстві Крим існує в тіні російських наративів. Росія інформаційно змогла створити такі міфи про Крим, які зараз викликають питання в міжнародному суспільстві. Наприклад, питання «чому Україна претендує на Крим». Історичні контексти, які Росія просуває у міжнародному суспільстві, пов’язані з тим, що нібито «історично ця територія є російською» тощо. Кримськотатарське питання має бути важливим в Україні.
Кримські татари у 2014 році дуже чітко проартикулювали, що вони виступають за територіальну цілісність України. Ця їхня позиція є дуже важливою у контексті адвокації питань Криму в міжнародному товаристві».
Корінні народи наголошують, що вони хочуть зберегтися у межах України. І створювати певні суб’єктні утворення, які дозволяють захищати свою мову, свої права на, умовно, народжуватися кримськими татарами і бути ними.
«Це можна робити тільки в Криму. Важливо про це говорити вже зараз, а не коли Крим буде деокупований. Це дає перевагу Україні. Бо кримські татари виступають за територіальну цілісність України та збереження кордонів 1991 року.
Ми дуже багато говоримо про збереження ідентичності кримських татар. А це у першу чергу мова. Розуміємо, що єдиний спосіб зараз зберегти мову, це інституційна підтримка. Школи, університети тощо. Коли на регіональному рівні кримськотатарська мова стане другою, наприклад. Це фактично єдиний наш шанс зберегти мову. Кримськотатарська мова — одна з тих, що зникає».
Питання від слухачки: Чи хочуть кримські татари створити шаріат в Криму та відділитися від України?
Мавілє Халіл розповідає, що це дуже поширений стереотип. Що нібито якщо кримські татари отримають автономію, то вони або відпливуть в Туреччину, або захочуть створити свою державу.
«Насправді треба розуміти, що за чисельністю населення кримських татар в Криму 15-20% максимум. Якщо ми будемо говорити про національну територіальну автономію, це буде все одно система квотування. Наприклад, 30% в органах місцевого самоврядування мають складати кримські татари. Тощо. Ми просто не зможемо створювати якісь сепаратистські рухи чисто зі сторони чисельності. По-друге, у кримських татар немає таких амбіцій. Кримські татари уособлюють в собі демократичні європейські принципи та певні традиції східної культури. Це унікальне поєднання притаманне лише кримським татарам».
Читайте також: «Зустрінемось наступного року в Бахчисараї»: якою є сучасна культура кримських татар
Депортація кримських татар розпочалася 18 травня 1944 року о третій годині ранку й тривала до початку червня (перша і найбільша хвиля завершилася 20 травня).
Офіційною підставою для депортації кримськотатарського народу стала таємна постанова Державного комітету оборони № 5859 «Про кримських татар» від 11 травня 1944 року, в якій кримським татарам висували претензії у начебто масовій зраді та масовому колабораціонізмі за часів окупації Криму гітлерівськими військами.
За офіційними даними (так звані «числа Лаврентія Берії») з Кримського півострова депортували 183 144 особи; за татарськими джерелами — понад 400 тис. Упродовж півтора року померло близько 46% депортованих.
Людям на збори давали від кількох хвилин до пів години, з собою дозволяли взяти особисті речі, провізію, посуд та побутовий інвентар. Більшість майна залишилася і була конфіскована державою. Переважна частина депортованих була направлена на спецпоселення до Узбекистану, частина — до ГУЛАГу, а ще частина — для поповнення спецконтингенту для Московського вугільного басейну.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі