Скриншот з фільму
Гостя — юристка Кримськотатарського Ресурсного Центру Людмила Коротких.
Людмила Коротких: Ідея зробити фільм виникла понад рік тому. Ми бачили, що в інформаційному просторі є доволі багато закидів про те, що нібито кримські татари не воюють, їх немає на фронті. Почали згадувати 2014 рік, що не було спротиву в Криму окупації, не було спротиву Росії.
Ми вирішили, що дуже важливо зняти такий фільм, оскільки є певна кількість кримських татар, які виїхали ще у 2014 році і одразу долучилися тоді ще до АТО. І вони залишалися по сьогодні у Збройних силах України. Хтось демобілізувався, але у 2022 році знову ж таки повернувся до армії. Дехто дійсно після повномасштабного вторгнення полишив Крим і виїхав, і долучився до збройної боротьби проти нашого ворога.
Коли ми шукали героїв фільму, військових, дехто відмовлявся зніматися через певні обставини. У першу чергу, через безпекові обставини, оскільки їхні родини ще залишаються на неокупованій території. Декому керівництво не дозволяло брати участь у цьому фільмі, враховуючи ті завдання, які вони виконують. Були проблеми, коли ми просто з героєм, який домовився, не могли стикувати час, оскільки його постійно то перекидають, то нове завдання. Починаючи від ідеї до фінального продукту, який ми отримали, пройшло понад рік.
Читайте також: Переслідування за проукраїнську позицію, незаконна мобілізація та провал туристичного сезону — підсумки року в окупованому Криму
Людмила Коротких: Над фільмом працювала насправді не дуже велика команда. Основними авторами ідеї сценарію є Кримськотатарський Ресурсний Центр. Ми співпрацювали з креативною агенцією «Арзу», команда якої займалася зйомкою, монтажем і титруванням, перекладом фільму.
Андрій Куликов: Ну, а в чому ж, наприклад, у вас наступали певні суперечності? Адже в колективі без цього неможливо, навіть якщо він об’єднаний такою шляхетною ідеєю, і знаєте ви одне одного не перший рік. Один каже «зніми так», інший «зніми так», «постав камеру туди».
Людмила Коротких: Ми довіряли операторам, оскільки у нас в команді жоден з наших працівників, членів команди саме Кримськотатарського Ресурсного Центру не є фахівцем у тому, щоб знімати, не є оператором.
Було декілька варіантів, як назвати цю стрічку, але я не пам’ятаю, щоб ми дискутували з цього питання. Якось Ескендер Барієв запропонував назвати «Кримські Аскери», і якось ми дуже швидко всі прийняли цю ідею. Оскільки вона дійсно відображає ту суть і ту мету, яку ми прагнули досягнути цим фільмом. Тому не було якихось суперечностей щодо цього.
Слухайте також: Нав’язаний Московією стереотип, що «кримські татари прийшли на півострів у 13 ст», ширився роками — історикиня
Людмила Коротких: Під час презентації фільму, на яку були запрошені не лише представники дипломатичних місій в Україні, а й також органи державної влади в Україні, нам було важливо підняти і проговорити питання корінних народів. Участь брали у панельній дискусії як герої фільму, так і політичні діячі.
Наприклад, голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров. На жаль, один з героїв фільму не зміг долучитися до панельної дискусії, оскільки він уже виконував завдання. І ми запросили його дружину. В їхній родині не лише батько, але і син також перебуває у лавах Збройних Сил України. І щоб вона це розповіла і показала з цієї позиції, як для родини це важливо і принципово. Тобто бореться не одна людина, це бореться вся родина. І, власне, під час цієї дискусії наголошувалося на тому, що Росія є ворогом як і для українців, так і для кримських татар.
Це історичний ворог для нас, це спільний ворог для нас. І, звісно, що ми наголошували на тому, що коли ми об’єднувалися, ми завжди його перемагали. Ми завжди відстоювали свою незалежність, свої землі, свої території.
З іншого боку, важливою була участь релігійних діячів. Тобто у фільмі у нас був імам Духовного управління мусульман Автономної Республіки Крим. На панельній дискусії у нас брав участь голова Ради улемів (збірна назва знавців богослов’я, етично-правових норм ісламу — ред.). Щоб показати що, не зважаючи на те, що у нас є певні відмінності у релігійних питаннях, все ж таки нас це також об’єднує. Кримські татари — це народ, який здебільшого сповідує іслам. І це також дуже гарний інструмент і механізм, як ми можемо комунікувати з ісламським світом. Про що і говорив представник Духовного управління мусульман АР Крим: про те, що мусульманська релігійна спільнота співчуває Україні. Але на політичному рівні рішення, на жаль, не приймаються так, як ми хотіли б бачити. І тому з цим теж треба працювати.
Голова Ради улемів згадував, що коли почалася повномасштабна війна, в мусульманських країнах збиралися Ради улемів, і вони видавали фетву. Це як роз’яснення, як постанова про те, що російська агресія — це агресія, це гріх, це неправильно. І захист, боротьба на боці України — це є правильним вчинком.
Тобто вони ось такі моменти роз’яснюють з релігійного погляду.
Знову ж таки, важливо говорити з нашою діаспорою. Я маю на увазі кримськотатарську діаспору по всьому світу. Наприклад, в Америці, в Туреччині у нас дуже потужні діаспори, які є нащадками ще тих переселенців, які у 1783 році були змушені покинути Крим. І вони не завжди дуже добре розуміють, чому ми маємо воювати за Україну, і чому ми маємо абсолютно повністю підтримувати Україну. Бо у них немає цього історичного зв’язку з Україною, який є вже у нашого покоління. І такі фільми — це також дуже зручний механізм. Щоб показувати, що для нас це важливо, що ми долучаємося, що це наша спільна боротьба, і лише спільне майбутнє у нас може бути. І, таким чином, також активізувати їх у їхній діяльності з акумулювання допомоги України. Тобто це головна мета фільму.
Читайте також: «Qırım, а не якась там Таврида»: про три корінні народи України з батьківщиною у Криму
Людмила Коротких: Герої фільму кажуть про те, що вони будуть воювати. Наприклад, Іса Акаєв, один з героїв фільму, доволі відомий кримськотатарський військовий, командир батальйону, який з 2014 року на фронті. Але й у інших була така сама думка: «Коли почалася окупація Криму, ми зрозуміли, що доведеться воювати. Коли ми зрозуміли, що вже в Криму ми не можемо чинити спротив збройний або відкритий, коли це вже стало неможливим, ми виїхали». Хтось виїхав і продовжував боротися, ще не долучаючись до війська, тут на материковій частині, будучи громадським активістом, правозахисним, просто активістом. А хтось пішов одразу, як каже пан Іса, до Збройних Сил. Він каже, що зрозумів, що «шлях до Криму лежить через Донбас, через Донецьк», оскільки тоді вже почалися ось ці всі події на Сході.
Сьогодні так само всі герої фільму розуміють і кажуть, що нам спочатку треба звільнити або відвоювати Бахмут, інші наші регіони. Тому що ця війна є спільною. Коли ти воюєш за Крим, це не означає, що ти прийшов на Кримський перешийок, і ось тут починається війна за Крим. Війна за Крим — це війна України, це війна за незалежну Україну. Оскільки, якщо не буде незалежної цілісної України, то і про жоден мир чи стабільність у Криму ми також не можемо говорити.
І, звісно, що всі вони говорять про те, що вони вірять у нашу перемогу. Вони просять нас, тих, хто залишаються цивільними, не здаватися, продовжувати їх підтримувати. Вони будуть воювати до останнього.
Читайте також: Партизани виявили систему оборони окупантів на східному березі Криму
Кримськотатарський Ресурсний Центр презентував документальний фільм «Кримські Аскери». «Asker» — з кримськотатарської мови означає «воїн». Документальний фільм знятий англійською мовою. Стрічка — це низка інтерв’ю із військовими української армії з Криму. Частина інтерв’ю з героями була записана на умовах анонімності з міркувань безпеки. Рідні декількох військових перебувають на окупованому півострові.
Як зазначив в етері ГР у грудні 2022 року Ескендер Барієв, з депортацією кримськотатарського народу та ліквідацією Кримської АРСР на півострові змінили 1444 назви сіл, селищ та міст. Кримськотатарський Ресурсний Центр працює над тим, щоб у деокупованому Криму не залишилися радянські назви населених пунктів. За словами Ескендера Барієва, це важливий крок для деокупації Криму. Якщо повернути історичні назви, вважає він, то вся світова картографія зважатиме на ухвалене Україною рішення. Важливо демонструвати й мешканцям Криму, й окупантам, хто є господарем на півострові.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі