Фото: Pexels
Психіатриня Тетяна Скрипник розповідає, що РДУГ — це розлад дефіциту уваги з гіперактивністю, що є одним із розладів нейророзвитку. З цим розладом діти народжуються, він не набувається в процесі дорослішання та зростання. Він проявляється вже більш яскраво, як правило, на другому році життя дітей. Тоді батьки помічають, що дитина є занадто рухливою.
«Дитина починає ходити та ніби вмикається якийсь дивовижний двигун. Малюка складно спинити, він не боїться якихось перешкод, небезпеки, активний. Часто є проблеми зі сном, зі засинанням. Рухливими є емоції, малеча може бути достатньо збудливою. Батькам буває зазвичай досить складнощі з маленькими дітьми, в яких переважає компонент гіперактивності.
Підкреслюю, що йдеться про надмірність. Усі діти є активними, але в разі, якщо ми маємо проблему з РДУГ, вони є надмірно рухливими, надмірно балакучими. Як правило, у них всі показники фізичного, мовного розвитку можуть починатися навіть у строки раніше за біологічно визначені. Діти починають інколи говорити й до першого року життя.
Імпульсивність — це друга ознака, яка може бути притаманна цим категорії пацієнтів. Йдеться про те, коли дитина діє, а не обдумує наслідки, які ця дія може викликати. Це може супроводжуватись проблемами з поведінкою. Одразу може дитина штовхнути, вдарити, аніж подумати, як можна вчинити в інший спосіб, домовитися. Рухи можуть бути різкими, їх важко контролювати.
Третя ознака — неуважність. Це якраз те, що починають поступово помічати батьки, коли дитина зростає. Це те, що їх може дратувати не менш ніж гіперактивність. Тобто, коли ми звертаємося до дитини, вона може на нас дивитися, чути, але не слухати те, що ми говоримо. Як в народі кажуть: в одне вухо влетіло, а в інше вилетіло. Через це складно організувати дитину і її рутину. Неуважність проявляється з початком школи, тоді батьки помічають це», — розповідає лікарка.
Читайте також: Коли мама лише контролює, вона знімає свою тривогу, але не допомагає дитині — психотерапевтка
Тетяна Скрипник зазначає, що один із методів лікування — це психоосвіта батьків. Лікарі мають пояснити їм, що дитина не робить це все спеціально, щоб роздратувати батьків. Так працює мозок малечі, в інший спосіб взаємодіяти з оточенням вона просто не може. Це особливість її нейророзвитку.
«Треба розповідати батькам особливості, правильності взаємодії з дитиною, якщо вони хочуть досягти порозуміння і тих вимог, які вони перед дитиною ставлять.
Потрібно навчати їх разом з психологами. Фахівці повинні мати для цього напрям когнітивно-поведінкової терапії, зокрема поведінковий менеджмент. Психологи мають розповісти, як організовуватись в кращий спосіб, не витрачаючи батьківського ресурсу надмірно, і виставляти ті вимоги таким чином, щоб дитина спромоглася їх виконати», — говорить фахівчиня.
За її словами, якщо ці методи не були достатньо ефективними, тоді призначають ліки.
Читайте також: «База»: як працює безоплатний застосунок психологічної підтримки
Нагадаємо, за даними МОЗ, щонайменше 60% українців потребують психологічної підтримки через війну.
Також раніше в коментарі Громадському радіо виконавча директорка БФ «Пацієнти України» Інна Іваненко заявляла, що після війни 4 млн людей в Україні потребуватимуть лікування медичним канабісом, 2 млн воно вже необхідне.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі