Владі у будь-якому місті монументальне мистецтво не потрібне — Федоровський

Що відомо про стан мозаїки

Ана Море: Мозаїчне панно «Українська пісня» на вулиці Хмельницького, 26, біля Національної опери осипається роками. Фонд «Має значення» заявив про намір відреставрувати мозаїку у вересні. Але новий власник не дає дозволу на реставрацію

Владислав Бундаш: 12 березня мозаїку внесли до Переліку обʼєктів культурної спадщини. Однак ще не уклали охоронний договір, який зобовʼязав би власника відновити мозаїку. Що за власник будівлі? Чому відмовляється від реставрації мозаїки за чужий кошт?

Ярослав Федоровський: На цій мозаїці відвалилася частина зображення обличчя. Фігура на цій композиції уособлює Україну. Для нас дуже важливо, щоб мозаїка, яка розташована у центрі міста, не мала такого вигляду. Тисячі людей щодня проходять повз неї.

Ми почали наше маленьке розслідування у 2019-2020 році, тоді познайомились з активістами й планували відновити мозаїку. У той час були деякі проблеми з попереднім власником. Майно передавали з рук у руки. Потім почалася епідемія коронавірусу. Усе зупинилося. Футбольний клуб «Шахтар» підтримував ініціативу і був готовий вкласти гроші для того, щоб відновити мозаїку. Потім розпочалося повномасштабне вторгнення.

25 травня 2023 року провели аукціон із зобов’язанням укласти охоронний договір. У тендерній комісії не надали нам контактів нового власника. Ми знайшли власника через знайомих та журналістів — це АТ «Житомирський меблевий комбінат».

Майже рік тому ми написали офіційну заяву на ім’я керівника підприємства і не отримали до сьогодні відповідь. Телефонували на їхні робочі номери, звʼязувалися з юристами підприємства. Спершу вони сказали, що не проти, аби ми залізли й подивились, у якому стані мозаїка. Це тягнулося майже до кінця літа. Потім я зрозумів, що вони просто не хочуть з нами йти на контакт. Ми приєднали до процесу депутатку Київміськради. Вона через свої приватні зв’язки поспілкувалася з власником, але не надала його контакти.

Нам потрібно отримати від власника два дозволи. Перший треба для того, щоб ми змогли оглянути мозаїку та дізнатись, як вона змінилась з 2019 року. Коли оглянемо її, то зможемо підрахувати, скільки треба інвестицій для її збереження. Далі ми зможемо відкрити збір. Дуже багато підприємців нас підтримують, для яких панно важливе з точки зору пам’яті та дитячих спогадів.

Читайте також:«Мінкульт не думає про збереження памʼяток, а лише про збагачення» — співробітник Інституту археології НАН

Чому не рухається справа

Ана море: Найдивніше в цій історії те, що ваш фонд і небайдужі люди готові взятися за цю реставрацію. Від власника треба лише дозвіл. Ви не просите їх вкласти свої кошти. Але при цьому процес все ще на етапі, коли мозаїка кожного дня продовжує осипатися.

Ярослав Федоровський: У нас так живе Київ і вся країна. Щоб створити благодійний проєкт, активіст звертається до суспільства. Влада у 99% залишається осторонь. Такий механізм працює в країні.

Нам потрібна лише підтримка деяких сторін. Від власника треба зобов’язання про те, що він нічого не робитиме з цією мозаїкою. Конче потрібна підтримка суспільства.

Читайте також: Прикріпили у 1956 році й помили лише після вибуху на ЧАЕС: для чого волонтери хочуть відновити вивіску найстарішої квіткарні Києва?

Про владу та культурні пам’ятки

Ана Море: Кілька сотень творів монументального мистецтва перебувають у «вкрай загрозливому» стані через невідповідне використання, брак ремонту й занедбаність будівель, де розміщені мозаїки. Київрада почала працювати над механізмом збереження мозаїк, заявляли там наприкінці лютого. Ще раніше, у грудні в Реєстр культурної спадщини внесли панно «Вітер» на фасаді колишнього ресторану «Вітряк» на проспекті Академіка Глушкова. Це одна з двох монументальних робіт «шістдесятниці» Алли Горської, які вціліли в Києві. Наскільки насправді ви бачите готовність київської влади зберігати мозаїки? І чи є робочі механізми для цього?

Ярослав Федоровський: Якби журналісти й активісти не рухали питання про збереження монументального мистецтва в Україні, то воно б просто зруйнувалося. Владі у будь-якому місті воно не потрібне. Декілька тижнів тому у Вінниці зруйнували велике панно. Його просто замалювали.

В моєму рідному Маріуполі до великої війни ми займалися збереженням мозаїки відомого скульптора-монументаліста Віктора Арнаутова. Він визнаний у США, але не в Україні. Мозаїку знищили росіяни, коли Маріуполь окупували. Панно останні десятиліття руйнувалася під наглядом місцевої влади, суспільства. Всім було байдуже. Те ж саме відбувається у всіх містах, у тому числі й у Києві.

Департамент охорони культурної спадщини наприкінці 2023 року надав декільком мозаїкам охоронний статус. Однак, мозаїчне панно «Українська пісня» на вулиці Хмельницького все одно руйнується. Воно може мати хоч 10 охоронних статусів, але саме це не зупинить його руйнацію.

Читайте також: Двері у старовинне життя Маріуполя: як активісти займаються реставрацією міської спадщини

Нагадаємо, у серпні 2023 року Міжнародна організація ЮНЕСКО підтвердила пошкодження 274 культурних об’єктів в Україні з початку повномасштабного вторгнення РФ.

Перелік пошкоджених об’єктів оприлюднений на сайт організації. Найбільше пошкоджень культурних об’єктів ЮНЕСКО зафіксувала в Донецькій (78 об’єктів), Харківській (55 об’єктів), Київській (38 об’єктів), Луганській (33 об’єкти) та Чернігівській областях (17). Також є ушкодження у Запорізькій та Сумській (по 12 об’єктів), Одеській та Миколаївській (по 8), Херсонській (6), Житомирській (3), Вінницькій (2) і Дніпропетровській та Львівській областях (по 1).

У вересні 2023 року стало відомо, що Міністерство культури разом з МЗС готують документи, щоб додати до спадщини ЮНЕСКО історичний центр Чернігова.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі