ілюстративне фото
Проєкт реалізує організація UNICEF Ukraine в рамках інформаційної кампанії «Діти як діти». Вона покликана більше розповісти українцям та українкам про дітей з інвалідністю, їхні бажання й потреби.
«Дитячі проблеми дорослі часто сприймають як щось не більш суттєве, ніж їхні труднощі з побутом чи заробітком. Кожен підліток хоче, щоб його чули, сприймали його думку, щоб за нього не приймали рішення, не було гіперопіки.
Одна з активностей у цій кампанії — запуск інклюзивного TikTok-хабу, що готовий навчити підлітків 14-18 років з різними типами інвалідності, як вести власний блог та розповідати про своє життя. Коли ми проаналізували TikTok та Instagram, то побачили там мало контенту, де діти чи підлітки від першої особи розповідають про своє життя. Ми залучили відоми блогерів — Рома Геній, TUMAZAR, Asya Say, Юлія Типусяк, Таня Яста».
Прийом заявок триває до 25 вересня. Наразі їх отримали понад сотню. До хабу відберуть 25 найбільш вмотивованих підлітків. Навчання триватиме три місяці. Підлітки дізнаються, як вести власний блог, як цікаво розповідати про своє життя, пояснює Дар’я Герасимчук.
«Коли я спілкуюся з підлітками з інвалідністю й запитую, про що вони хочуть розповідати, здебільшого, вони спершу називають різні проблеми, з якими зіштовхуються в школі, на вулиці, в магазині, про проблеми з батьками. Але потім, коли дитина вилила свій біль, то згадує, що крім проблем, у неї є хобі, цікавинки, які справді складають її особистість.
Тому це навчання має допомогти розкрити свою унікальність, показати її людям. Ми хочемо, щоб люди не сприймали як щось дивне, коли діти з інвалідністю роблять те ж, що й здорові. Ми хочемо показати, що інвалідність — це лише одна з багатьох частинок ідентичності дитини. Ми хочемо дати цим дітям відчути себе в чомусь унікальними, і ця унікальність аж ніяк не в інвалідності».
Також запущено проєкт з текстовими матеріалами на сайті «Української правди. Життя». У першому тексті йдеться про сприйняття людей з аутизмом та коректну комунікацію з ними.
«Я переконана, що люди не мають інформації й тому часто бояться того, що не знають. Тому я сподіваюся, що якщо ми дамо більше інформації, то люди змінять своє ставлення й не будуть так вороже налаштовані, а також розповідатимуть про це своїм дітям. Ми побачили це по чудовим результатам нашого першого подкасту про безбар’єрне читання, знятого на минулій «Книжковій країні». Люди навіть не уявляли, що незряча дитина, яка брала участь у подкасті, читає, може мати такий високий рівень інтелекту й бути такою цікавою співрозмовницею».
Як пояснює Дар’я Герасимчук, проєкт спрямований на три аудиторії. По-перше, він має допомогти самим дітям з інвалідністю не сприймати себе як «інших», які не заслуговують на самореалізацію. По-друге, проєкт має змінювати ставлення та вчити відповідальності інших дітей, підлітків та дорослих. По-третє, хопомогти планують батькам, від яких, значною мірою, залежить те, як відбуватиметься становлення дитини.
«Хочеться вплинути на дорослих. Буквально позавчора у моєї доньки в метро вкрали телефон. Дитина розгубилася, вибігла на наступній станції, довго плакала, і жоден дорослий не підійшов до неї та не запитав, що сталося. Хоча вона зверталася по допомогу, ніхто з них не відгукнувся. Лише компанія підлітків підійшла до неї, вони запитали, що сталось, дали телефон подзвонити. Це про чутливість. Ми маємо вчитися у наших дітей емпатії».