Рішення Венеціанської комісії щодо декомунізації не є «зрадою», — юрист

Український закон про декомунізацію Венеціанська комісія вважає таким, що не відповідає стандартам Ради Європи.

Як реагуватиме українська сторона на це рішення і чи є воно обов’язковим до виконання, коментує юрист Українського інституту національної пам’яті Сергій Рябенко.

Василь Шандро: Як реагуватиме українська сторона на цей висновок? Чи заберуть у нас безвізовий режим? Чи потрібно нам повертати «ленінів» на місце? Що це за висновок? Про що він?

Сергій Рябенко: Ці проміжні рекомендації Венеціанської комісії не мають нічого спільного з нашим безвізовим режимом. Це скоріше наша перемога, а ніж зрада. Це перемога нашого суспільства і держави. Головний меседж – Венеціанська комісія визнала право України на проведення декомунізації, на те, що певна символіка може бути обмежена або заборонена, або встановлена певна відповідальність, навіть кримінальна, за її використання. Це лише проміжна позиція Венеціанської комісії.

Ольга Бабчук: Коли буде кінцева позиція?

Сергій Рябенко: Існує певна процедура. Остаточне рішення може бути на наступній сесії комісії, або через сесію. Скоріше за все це буде у наступному році. Венеціанська комісія висловила свої зауваження до закону, зокрема, щодо кримінальної відповідальності за публічне використання комуністичної і нацистської символіки. Вони вважають таке покарання дуже суровим. Українська сторона отримала повний текст цієї проміжної позиції і буде з ним працювати, проводити консультації. З урахуванням цих зауважень певні норми закону можуть бути удосконалені.

Ольга Бабчук: Чи дасть це можливість комуністичній ідеології повернутися до активного життя?

Василь Шандро: Чи йдеться лише про комуністичну символіку, чи так само і про нацистську?

Сергій Рябенко: У нашому законі є заборона публічного використання як комуністичної так і нацистської символіки. У Венеціанської комісії набагато менше питань з використанням символіки нацистської у зв’язку з рішеннями Нюрнберзького трибуналу, із процесом денацифікації Німеччини, Австрії після Другої світової війни, з огляду на практику Європейського суду з прав людини. Щодо комуністичної символіки є певні рекомендації.

Ольга Бабчук: На скільки далеко ми готові відступати?

Сергій Рябенко: Ці рекомендації не є такими вже обов’язковими для виконання. Але ж ми вибрали шлях євроінтеграції і, якщо ці рекомендації мають раціональне зерно, то нам потрібно до них дослуховуватися.

Василь Шандро: Ці зауваження є важливішими за прохання європейської спільноти щодо корупції в українській владі?

Сергій Рябенко: Важко порівнювати, бо ці рекомендації дають різні організації, які мають різні компетенції і наслідки, до яких вони можуть привести.

Ольга Бабчук: Ці зауваження дають можливість КПУ підняти голову?

Сергій Рябенко: Ця проміжна позиція Венеціанської комісії ніяким чином не впливає на чинність нашого закону. Вона немає повноважень відмінити чи зупинити закон. Але через певний період часу можливе внесення змін, певних редакційних поправок до закону.

Василь Шандро: Позиція Венеціанської комісії – це рука Москви?

Сергій Рябенко: Не потрібно робити швидких висновків. Потрібно дочекатися повного офіційного тексту висновку Венеціанської комісії.

Василь Шандро: Як можна підсумувати процес декомунізації в Україні?

Сергій Рябенко: Підсумки можна підбити лише проміжні. На низах певні чиновники місцевого самоврядування інколи чинять саботаж. Яскравим прикладом цього є навіть не Харків, а  Іллічівськ, коли там пропонували змінити назву міста з «Іллічівськ» на «Іллічівськ».

Василь Шандро: Це спротив на рівні чиновників, чи громади?

Сергій Рябенко: Це пасивна позиція громадян, коли на оголошені громадські слухання ніхто не приходив.