У військтаборах «ЛНР» нормальним дітям просто руйнують психіку, — психолог

Неповнолітні на війні. На окупованій території неподалік Луганська німецькі журналісти виявили кадетську школу, яка готує дітей до військових протистоянь. Патріотичні військові табори існють і на базі батальйону «Азов» на Сумщині. З якого віку діти мають вчитись володіти зброєю, і яку відповідальність несуть дорослі за подібні навчання, — з’ясовували у програмі «На свіжу голову».  

Гостею студії була дитячий психолог Юлія Лукаш. На зв’язку зі студією був Олексій Олексюк, командир 2-го штурмового батальйону «Азов», голова молодіжної української організації «Джура» та один з організаторів патріотичного табору для дітей.

Галина Бабій: Ви колись чули про військово-патріотичні табори. Вони існували і раніше, але зараз там вчать дітей, як поводитися зі зброєю?

Юлія Лукаш: Про військово-патріотичні табори раніше не чула. Чула про табори підготовки хлопчиків окремо від дівчаток. Я вкрай стурбована такою інформацією. Свідоме залучення дітей до бойових дій і поводженні зі зброєю це жахливий факт, який має спричинити суспільний резонанс. Війна — це трагедія, яка наносить шкоду на декілька поколінь вперед, оскільки страх, біль і страждання залишаються на клітинному рівні. Діти в першу чергу стають жертвами війни.

Катерина Луцька: До вас батьки приходять радитися чи варто віддавати дитину у патріотичний табір?

Юлія Лукаш: До мене з такими питаннями ще не зверталися. Але якщо будуть подібні звернення, я не радитиму у підлітковому віці привчати дітей до поводження зі зброєю. В цей час відбувається найактивніша фаза формування психіки. Психіка людини дозріває приблизно до 21 року. Але початок формування основи світосприйняття, суджень, формування ієрархії цінностей, мотивів, особливо з точки зору патріотизму, відбувається якраз в цей час. Патріотизм — це почуття національної гідності, яке формується на національних почуттях і, обов’язково, на моральному та політичному принципі.

Катерина Луцька: Добре, що такі речі прививаються дітям чи ні?

Юлія Лукаш: Патріотизм — так. Але є ще націоналізм — загострене почуття патріотизму . Надалі — це шовінізм — крайній прояв націоналізму. Те, що відбувається в таборах, де дітей навчають стріляти і вбивати, дітей психічно травмують, їм не надається допомога. Хто і яким чином буде надавати допомогу цим дітям і як жити з ними поруч, якщо в них зруйнована психіка? Дитину у цьому віці можна порівняти з будинком. Ми збудували фундамент, стіни, дах. І в цей момент хтось його підірвав і там вже не можна жити. Така дитина однозначно потребує допомоги.

Галина Бабій: Хочу відстежити коріння цієї проблеми. Пам’ятаєте, у Другу світову війну розповіді про синів полку – дітей, яких підбирали у військові частини і вони воювали там разом з дорослими. Також ми знаємо, як виховували хлопчиків на Запорізькій Січі. Їх вчили шаблею працювати, на коні їздити. Де межа між патріотизмом і агресією? Як виховати дитину-патріота, але щоб вона не була агресивною?

Юлія Лукаш: Таку межу важко знайти. Але поряд з дитиною має бути зріла, стабільна і психічно здорова людина, яка ділиться своїми принципами, навчає не вбивати, а захищати, технікам захисту та як подбати про себе. Бо як я зрозуміла, у таборах «ЛНР» саме навчають вбивати людей. Також навчання має бути сфокусоване на те, як надавати допомогу.

Катерина Луцька: Пане Олексію, розкажіть будь ласка про свій патріотичний табір. Чому саме ви навчаєте дітей?

Олексій Олексюк: Наша основна мета — формування українця нової доби. Тобто патріота, який готовий брати активну участь у розбудові та захисті своєї Батьківщини. Ми проводили табір влітку, майже все літо. Наразі плануємо зробити багато акцій у Києві і Харкові. І далі проводити табір на Західній Україні. Всі учасники табори проникаються духом визвольної боротьби і навчаються багатьом речам: самодисципліні, медичній допомозі, маскуванню, стрільбі з луку. Та іншим навичкам, які допомагають сформувати дитину, як особистість.

Галина Бабій: З якого віку ви берете дітей в табір і чи вчите користуватися вогнепальною зброєю?

Олексій Олексюк: Ні, вогнепальною зброєю користуватися ми не вчимо. Вчили розбирати і збирати модель не бойового автомата. Вік дітей у літньому таборі становив від 7 до 18 років. Були рої різних вікових груп. До кожного рою був прикріплений виховник, який за нього відповідав. Діти беруть з такого виховника приклад і виконували колективні завдання.

Катерина Луцька: Хто є тренерами у вашій школі?

Олексій Олексюк: У нашій школі є багато людей з великим досвідом ведення саме скаутських таборів, учасників всеукраїнської організації «Пласт». Також, є чимало людей з психологічною та педагогічною освітою. Вони також приймають участь у складанні навчальної програми.