Як через «російські доми» РФ поширює пропаганду і вербує людей по всьому світу

Як функціонує система впливу російських установ у різних країнах

За словами Катерина Рашевської, мережа «Росспівробітництва» та «російських домів» перебуває під парасолькою російського федерального уряду, фінансуються з бюджету й перебувають під впливом російського МЗС та адміністрації президента. Наразі система включає в себе близько 90 інституцій по всьому світу. Крім цього, нові установи планують відкрити ще в 11 нових регіонах.

«Також є афілійовані структури, вони можуть мати вигляд неурядових організацій, чи правозахисних організацій, чи культурних проєктів. Цікаво, що, оскільки це класична неурядова організація, яка керується урядом, то і кошти вони додатково отримують через різні грантові ініціативи, і, на жаль, трапляються такі факапи, що це може бути фінансування в державі розміщення даного «російського дому», — розповідає експертка.

За її словами, так формуються ситуації, коли певна держава фінансує російську установу, оскільки сподівається, що це внесок у культуру, гуманітарну політику, чи зближення у відносинах. Натомість, каже Катерина Рашевська, країна платить за те, що її мешканців вербуватимуть, їм нав’язатимуть російське бачення війни в Україні, або навіть за спроби тиску на внутрішню політику цієї держави.

На яких сферах діяльності зосереджені «російські доми»

Як пояснює експертка, до діяльності таких інституцій належить навіть перешкоджання знесенню пам’ятників російським діячам, збереження відповідних назв вулиць та багато інших точкових завдань. При цьому, різні установи розподіляють між собою ключові напрямки роботи.

Перший з них — це організація грантів, програм підтримки, спрямованих на те, щоб переманити молодь у російські заклади вищої освіти. Зокрема, РФ організовує для іноземців програму «відчинені двері», яка дозволяє за результатами конкурсу отримати грант на навчання в російському ЗВО. Подібним чином функціонує і програма «університетські зміни», за якою на навчання в РФ їздять молоді люди з окупованих українських територій.

Другий напрямок пов’язаний із гуманітарною підтримкою та спрямований передусім на країни Азії та Африки. Наприклад, так звана російська дитяча омбудсменка Марія Львова-Бєлова хизувалася, що в одній з країни Африки росіяни відкрили ферму, розповідає експертка.

«Мене турбує, що один з одинадцяти запланованих «російських домів» буде відкритий у Кенії — державі, яка послідовно підтримує територіальну цілісність України з 2014 року. Не просто так росіяни ціляться саме на цю африканську країну, яка є у своєму субрегіоні лідером, щоб через неї переманити на свій бік дедалі більше держав», — говорить Катерина Рашевська.

Третій напрямок роботи спрямований на підтримку зв’язків із так званими російськими співвітчизниками в інших країнах. За словами експертки, такі люди часто продовжують підтримувати зв’язки з РФ і навіть її спецслужбами. Неодноразово на такій співпраці викривали й співробітників «російських домів».

Як через «російські доми» дітей возять на окуповані території України

Як розповідає Катерина Рашевська, у травні цього року ЄС заборонив мешканцям країн-членів брати російські гранти на навчання. Також починають закривати окремі «російські доми», зокрема, нещодавно про таке рішення оголосили в Берліні. Щоправда, відзначає експертка Регіонального центру прав людини, трапляються й випадки, коли після цього установи все одно поновлюють свою діяльність. Скажімо, так це відбулося в Братиславі.

Наразі в Європі функціонує 15 «російських домів», що офіційно є філіалами «Росспівробітництва». Крім них існує й низка начебто неурядових організацій російського впливу. Частина з них навіть організовувала поїздки для дітей з різних країн до окупованого Криму, що припинилося лише з посиленням українських атак по об’єктах на півострові.

«Україна неодноразово надавала партнерам роз’яснення, що це окупована територія, ми її не контролюємо і не гарантуємо безпеку ваших дітей там. Я нагадаю, що якщо співвіднести дві карти окупованого Криму — таборів перевиховання і російських військових об’єктів — вони накладаються одне на одного. Тобто це славнозвісна російська стратегія ще радянського ґатунку прикривати цивільними об’єктами військові, використовуючи дітей як живий щит», — розповідає експертка.

Вона зауважує, що значна частина дітей, які їздили до Криму, могли належати до російських сімей за кордоном, однак це питання потребує детальнішого дослідження. Крім цього, така діяльність РФ спрямована на дітей з малозабезпечених сімей, а також людей, які загалом мало ознайомлені з російською політикою та загрозами, що з нею пов’язані. Дітей, які їздять до Росії за тими чи іншими програмами, намагаються залучити до ворожої ідеології й мілітаризувати.

Очільник «Росспівробітництва» заявив, що надалі ефективність «російських домів» оцінюватиметься не абстрактно, а за конкретними числовими показниками. До них належать кількість людей, які вивчають російську мову на основі цих «домів», кількість виданих грантів, осіб, які вирушили до РФ на навчання, які беруть участь в інших проєктах.

Як закордонна діяльність РФ впливає на Україну та українців

Катерина Рашевська зазначає, що під впливом «російських домів» опиняються і українці та українки, зокрема діти, які втекли до Європи від російської ж агресії. Це пов’язано, зокрема, зі складнощами адаптації та мовним бар’єром, з яким стикаються люди за кордоном.

«Далі мова йде про те, що через такі «доми» також намагаються організувати акції дискредитації підтримки України, поставок зброї на фронт, організувати певні диверсії. У нас є інформація про те, що готувалися акти і в Чехії, і у Польщі, і де ви ще бачите ці одіозні ходи, «безсмертні полки» на дев’яте травня, які досі дозволяють організовувати навіть у США чи Німеччині.

Також росіяни на базі цих «домів» часто організовують заходи, на які вивозять дітей з окупованих територій. Вочевидь, це не в Європі, але в грудні 2024 року одна дівчинка з Волновахи була таким чином вивезена у Китай, де разом із так званими російськими співвітчизниками розповідала про свій досвід проживання в умовах «СВО», захоплення та російського перевиховання», — каже співробітниця Регіонального центру прав людини.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі