Путін та російські ставленики на тимчасово окупованих територіях
Нещодавно релоковане з Луганська медіа «Реальна газета» презентувало дослідження «Народні республіки» без народу: хто насправді керує »ДНР» і «ЛНР». Як зазначає Андрій Діхтяренко, команда поставила завдання дослідити процес етнічного заміщення на окупованих частинах Донеччини і Луганщини.
«Ми чуємо багато інформації про те, що воно відбувається, про конфлікти місцевих з тими, хто приїхав з різних регіонів РФ і не тільки, бо росіяни ще завозять мігрантів. Ми знаємо інформацію про ситуацію на ринку праці. Плюс, ми ретельно стежимо за тим, як призначають нових так званих «міністрів», якихось спікерів, і почали помічати системність в тому, що місцевих у ключових органах влади на окупованих територіях стає менше, а завезених росіян стає більше», — розповідає журналіст.
За його словами, дослідження показало, що з 2014 до 2026 року кількість місцевих колаборантів в окупаційних органах влади дійсно постійно зменшується, а кількість завезених російських чиновників та посадовців значно збільшується. Крім того, росіяни обіймають керівні посади у лікарнях, комунальних закладах, помітних бізнесах.
Росіян переселяють на ТОТ за програмами «земський лікар», «земський вчитель», «земський керівник культури» та ін. Їм пропонують значно більші зарплати й фінансову допомогу, ніж місцевим, пояснює журналіст. Крім того, влада забезпечує для них кар’єрне зростання. Андрій Діхтяренко зауважує, що це перешкоджає місцевим мешканцям працевлаштовуватися й розвиватися.
«Тобто, незважаючи на те, як це обставляє пропаганда, насправді для місцевих цей процес дійсно загрозливий. Навіть для тих, хто вважає себе стовідсотково лояльним до Росії. Для росіян вони загрозливі. Якщо ти місцевий — ти умовно людина «другого сорту». Людьми «першого сорту» завжди будуть завезені росіяни, тому що їм більше довіряє Кремль», — пояснює головний редактор «Реальної газети».
Разом із тим, зауважує Андрій Діхтяренко, росіян не призначають на перші посади в районних адміністраціях. Також на новоокупованих територіях місцеві де-факто керують містами, виконують представницькі функції.
«Місцевим віддають житлово-комунальні проблеми, наприклад, стан доріг, електрику. Усюди, де накопичується негативне ставлення у населення, теж має «світити обличчям» місцевий колаборант, а там, де мова заходить про реальні фінансові потоки, реальне ухвалення рішень, силові структури, завжди є росіяни», — розповідає журналіст.
З РФ на окуповані українські території завозять не лише росіян, але й мігрантів з країн Середньої Азії. Рекрутери залучають їх на великі будівельні об’єкти, наприклад, дорогу довкола Азовського моря. Таким чином, місцеве населення поступово втрачає не лиши керівні посади, але й нижні рівні системи праці, говорить Андрій Діхтяренко:
«Мігрантів більш охоче беруть не роботу, їх винаймають за копійки, вони насправді ще більш безправні, ніж місцеве населення. У нашому дослідженні є така пірамідальна структура, де нижню ланку займають не місцеві, а ці завезені мігранти. Але, так чи інакше, вони теж створюють тиск на ринку праці й не дають можливості місцевим розпочати свій професійний шлях з цих нижніх поверхів».
При цьому, влада таки намагається залучати місцеву молодь. Заступник голови адміністрації президента РФ Сергій Кирієнко, який фактично є куратором окупованих територій, усюди запроваджує ініціативи для молоді, аби вона не мала часу й бажання дивитися в бік України та Європи, розповідає головний редактор «Релальної газети». Для цього організовують «патріотичні табори», привозять російських провладних реперів, організовують «школи блогерів», аби зацікавити максимальну кількість дітей та підлітків.
«Усе це є частиною великої ідеологічної обробки. Росія в кожному такому «патріотичному таборі», у кожній цій «школі» впроваджує політінформацію. На мою думку, вони дійсно хочуть заманити молодь на свій бік і грошей для цього не шкодують», — говорить Андрій Діхтяренко.
За його словами, в усіх великих містах Луганщини створені так звані «будинки молоді», в яких працюють різні гуртки та класи. На рівні шкіл та університетів окупанти виділяють амбітних молодих людей, намагаються залучити їх та сформувати під власні потреби, каже журналіст.
«Поки що вони більше довіряють молоді, і я думаю, що ми будемо бачити в пропагандиських медіа на окупованих територіях такі «історії успіху» місцевої молоді. Зі спілкування з тими колишніми дітьми й підлітками, новими студентами, які виїхали з окупованих територій, наразі українська та європейська модель для багатьох опозиційно налаштованих дітей і підлітків на окупованих територіях досі є привабливою.
Окупанти будуть робити все, щоб розірвати зв’язки між Україною та окупованими територіями, щоб дітям було цікаво й перспективно в Росії. До цього треба ставитися серйозно. Думаю, на жаль, у них є шанси зробити місцеву молодь повністю лояльною Кремлю», — каже Андрій Діхтяренко.
У керівних органах Луганської області більшість поки що зберігають місцеві, тоді як на Донеччині переважають росіяни. Головний редактор «Реальної газети» припускає, що це пов’язано з роллю військового хабу, яку виконує Донецька область. Через неї проходить сполучення між окупованими частинами Херсонської та Запорізької областей з Росією. Тому можлива криза на Луганщині для окупантів матиме менш серйозні наслідки, ніж якщо вона станеться на Донеччині.
Менш надійних чи контрольованих представнихів місцевої влади з колаборантів росіяни поступово усувають. На частину з них окупанти мають велику кількість компромату про грабунок, убивства та інші злочини, розповідає Андрій Діхтяренко.
«Тобто це два різні процеси. Місцевих дійсно кидають в регіони, де найбільше біди, щоб вони акумулювали на себе негатив, але паралельно починають їх прибирати. У тому числі, їм кажуть, що вони робили злочини з 2014 року, коли були в «незалежній ЛНР». Тобто кожного колаборанта окупанти тримають на гачку», — пояснює журналіст.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі