З якими викликами стикаються жінки під час реінтеграції після повернення з полону

Про ГО «Нумо, сестри»

За словами Людмили Гусейнової, наразі до організації входять близько 100 жінок, які повернулися з російського полону під час офіційних обмінів або самостійно виїхали з окупованих територій. До спільноти долучилися жінки, які наразі мешкають у різних регіонах України та за кордоном.

«Останнім часом, чим більше ми стаємо видимими для суспільства — і наша робота, і реабілітаційні програми для жінок, які ми проводимо — тим більше до нас звертаються через соціальні мережі. Нещодавно мені зателефонувала жінка й сказала: «Я така сама, як ти, я хочу з тобою поговорити». Тобто не треба було навіть якихось зайвих слів, я зрозуміла, що той шлях, який пройшла я та членкині нашої організації, пройшла і ця жінка, і їй потрібна наша підтримка», — розповідає голова ГО «Нумо, сестри».

Вона зазначає, що більшість членкинь організації — цивільні, хоча до неї можуть вступати й військові.

Стигматизоване сприйняття людей в окупації

Людмила Гусейнова розповідає, що юридично закріпленого статусу «цивільних полонених» не існує. Йдеться про незаконно затриманих на окупованих територіях. Здебільшого це проукраїнськи налаштовані люди, які не визнавали окупаційну владу й чинили опір. При цьому, очільниця ГО «Нумо, сестри» зауважує, що з 2014 року в суспільстві була поширена думка, що ці люди самі винні в тому, що з ними відбувається, до них часто ставилися як до сепаратистів.

«Дуже мені шкода, тому що ця думка і ця ідея такого ставлення до цивільного населення на тимчасово окупованих територіях — це наслідок російської пропаганди. Чому вона з 2014 року ні в суспільстві, ні у державі, ні у засобах масової інформації не спрстовувалася, для мене загадка», — говорить громадська діячка.

На її думку, наразі ситуація не вельми покращилася. Вона зазначає, що під час перемовин часом лунає думка, що варто віддати окуповані території, і що там немає людей, які підтримують Україну.

Реінтеграція після полону

Як розповідає Людмила Гусейнова, серед членкинь організації є жінки, які по шість років пробули у полоні. Тепер вони хочуть працевлаштуватися, але через тривалий час перебування поза суспільством втрачається розуміння, як воно функціонує, як орієнтуватися в законодавстві, ринку праці та ін.

Зважаючи на це, вважає голова ГО, організації, які займаються питаннями працевлаштування, могли б надавати підтримку людям, які перебувають у такому становищі. Йдеться про допомогу в написанні резюме, ознайомленні з ринком праці, пояснення, чим може займатися людина наразі.

За словами діячки, одна фахівчиня запропонувала взагалі не вписувати в резюме інформацію про те, що жінка роками була у полоні, оскільки, на її думку, це може відлякувати працедавців. Людмила Гусейнова вважає таку позицію неправильною й принизливою для людини.

«Навпаки ми маємо до цього ставитися з повагою, з розумінням і допомагати таким жінкам. Знову-таки, повертаємося до проблеми, що держава не визначає статус таких людей, не визначена чітка допомога із працевлаштуванням, з трудовим стажем. Зараз є вже закон, який примушує пенсійний фонд враховувати ці роки перебування в полоні у трудовий стаж, але не визначена організація, котра мала б робити внески за цей трудовий стаж, і ця недопрацьованість дуже шкодить людям, які мають таке право», — говорить очільниця організації.

Вона зазначає, що «Нумо, сестри» займається опікою жінок, які повернулися з полону, наданням психологічної допомоги, навчанням. Водночас у багатьох інших установах, скажімо ЗВО, ці люди не можуть отримати пільг, що допомогли б їм легше адаптуватися.

Затримання й тиск в окупації

Як зазначає Людмила Гусейнова, випадки затримання жінок на окупованих територіях стали значно частішими, ніж до 2022 року. Зокрема, зросла кількість «правопорушень», що стають підставами арештів. Якщо раніше жінок затримували у тих випадках, коли їм інкриміновували, наприклад, екстремізм чи шпигунство, то тепер трапляються випадки, коли їх увʼязнюють, скажімо, за начебто фінансування ЗСУ.

«Я думаю, що це для своїх онуків перевели мізерні суми — дві-дві з половиною тисячі гривень — і за це цих жінок похилого віку затримують і засуджують на 14-15 років. Мета цього — перервати будь-який інформаційний обмін з тимчасово окупованою територією», — говорить діячка.

На окупованих територіях обмежують доступ до інтернету й онлайн-ресурсів, складним стає доступ навіть через VPN. Щоб спілкуватися з рідними на підконтрольній Україні території люди вимушені заводити другі телефони, щоб ці переписки не виявили під час можливих перевірок.

Доведення статусу незаконно затриманої особи

За словами Людмили Гусейнової, людина, яка самотужки чи з допомогою близьких змогла покинути місце несвободи на ТОТ і повернутися на підконтрольну Україні територію, може одержати статус незаконно затриманої особи, хоча зробити це склдано. Як розповідає очільниця ГО «Нумо, сестри», в однієї з ченкинь організації на це пішло два роки. Її утримували у донецькому СІЗО, а з часом перевели до психлікарні, звідки її змогли витягнути родичі й забрати з окупації. Людмила Гусейнова зазначає, що було багато свідків, повернутих під час офіційних обмінів, які перетиналися з цією жінкою в неволі, також вона мала ознаки фізичних катувань та психологічних знущань.

«І в такому стані з допогою рідних ця людина виборювала своє право, це дуже несправедливо. Врешті-решт їй дали цей статус, але що заважало його зробити нормально, по-людськи, два роки тому», — каже діячка.

Вона наголошує, що таких прикладів багато, і часто жінки, які повернулися з полону, стикаються з труднощами у тому, щоб довести державі, що вони мали такий досвід.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі