«9 травня» сучасна російська влада перетворила в головний символ влади, культ. Це одна головних частин ідеології путінського режиму, основа сакрального російського державного міфу. Він спрямований на мілітаризацію свідомості, ідею «російського світу», згуртовуванню населення навколо національного лідера. У світі цей день відзначається як жалоба за мільйонами жертв війни. В Україні 8-9 травня День пам’яті та примирення. У Росії це День перемоги, велике свято з салютами та феєрверками. Звісно, величезна частина державної пропаганди – це медіа. Вплив такої політики ми бачимо і в Україні.
***
Про загальні тенденції, що ми спостерігаємо у ці дні у медійному середовищі, говорили з виконавчою директоркою Українського інституту медіа та комунікації, членкинею Комісії журналістської етики Діана Дуцик.
Діана Дуцик: Російська пропаганда певною мірою проникає в український контекст, але це відбувається не так, як раніше, коли українське інформаційне поле було відкрите повністю для доступу російських телеканалів або соціальних мереж. Вплив цієї пропаганди відбувається не прямо, а часто через агентів російської пропаганди в Україні. Йдеться і про проросійських політиків, в тому числі парламентських. У нас є цілі парламентські партії, які просувають російські наративи, такі як ОПЗЖ. Та сама «партія Шарія», яка не потрапила в парламент, однак активно працює в інформаційному полі. Так само можна говорити про цілу низку проросійських ЗМІ, які лишились онлайн. Низка телеканалів під санкціями, але залишається велика кількість проросійських сайтів.
Росія дуже активно використовує оцю міфологію Другої світової війни. У російському наративі — це Велика Вітчизняна війна і перемога, в той час, як для багатьох інших країн та України це велика трагедія, яку пережила Європа в середині минулого століття. Проте Росія використовує це для просування своєї нинішньої ідеології. Цікаво спостерігати, як вона інтерпретує старі радянські наративи й накладає їх на сьогоднішні реалії, сучасний контекст. Дуже сумно, що молоде покоління в Росії є прихильником цього радянського міфу. Ми бачимо, як впливає пропаганда, коли весь час повторювати одне й те саме.
Я дуже сподіваюсь, що в ці дні пам’яті у нас не буде якихось сутичок між політичними силами, які мають різні погляди на це питання і ці політичні сили не будуть зіштовхувати людей. Медіа мали б бути більш делікатні в цій темі й менш емоційні. Надавати більше слова історикам, а не політикам – важливо. Політики загостюють ті конфліктні моменти, які є. Історики ж будуть говорити фактами. Потрібно говорити про те, що це трагедія. Дуже велика кількість людей загинула і треба про них пам’ятати.
***
Говорили про фактчекінг із редактором VoxCheck Максимом Скубенко.
Максим Скубенко: Уже у березні-квітні ми фіксували спроби закидів фейків. Наприклад, була досить весела історія, яку закинули в західні медіа про те, що нібито китаєць побив американця, бо той заперечував перемогу Радянського союзу в Другій світовій війні. Ця фейкова новина з’явилась вперше ще у 2019 році, але у квітні 2021 року знову відродилась. Чим ближче 9 травня, тим більше ми бачимо, що нового насправді нічого не придумали. Вони стверджують, що майже вся Україна святкує День перемоги й для них це свято і радість. Також є фейк про те, що замість Дня перемоги влада буде змушувати святкувати інші європейські чи американські свята.
***
9 травня на окупованих територіях – це калька з російського Дня перемоги. 9 травня наповнене радянськими традиціями й символікою, ідеологією святкування знищення ворога.
Яка підготовка відбувається зараз у Донецьку і Луганську? Говорили з виконувачем обов’язків шеф-редактора телеканалів UATV та «Дом», членом Комісії з журналістської етики Олексієм Мацукою.
Вікторія Єрмолаєва: Що ви бачите у ці дні перемоги, які наративи й теми зараз піднімаються у ЗМІ?
Олексій Мацука: 1, 9 і 11 травня – дні для мобілізації населення і патріотичного виховання. 11 травня вони вважають днем проголошення республік і «ДНР» в Донецьку. Це дні, коли вони розповсюджують свій погляд на буття, історичні процеси, та те, як влаштоване суспільство в Донецьку або Луганську.
Сьогодні там сформований єдиний погляд на патріотичне виховання і їм дуже далеко до усвідомлення цього терміну за демократичними дискурсивними традиціями. Це для них гарний привід для популяризації власного історичного наративу про те, що саме СРСР був активним гравцем під час подій Другої світової війни.
1 травня вони використовують виключно в одній парадигмі – що це радянське свято 1 травня. Хоча в Україні 1 травня має десятки інтерпретацій, різних поглядів, в тому числі боротьбу за рівні зарплати серед жінок і чоловіків. Ці теми вони не підіймають у своєму офіційному дискурсі. У Луганську, наприклад, 9 травня обмежили виключно військовим парадом і ходою. Масові заходи через карантин вони нібито скасовують. Рівно рік тому вони ставили під загрозу тисячі людей, які приходили без масок на парад. Офіційно ця так звана влада не робила жодного кроку до того, щоб популяризувати ідею захисту населення від пандемії.
Ми бачимо, що медіа, які зараз працюють на непідконтрольній території під контролем, так би мовити, «ДНР» і «ЛНР», висвітлюють ці дні зовсім іншою мовою, ніж медіа, які висвітлюють цю територію з більш безпечного місця – Краматорська, Маріуполя, Києва. Це зовсім інша мова для висвітлення подій.
***
Що відбувається у Криму? Говорили з головою правління Кримської правозахисної групи Ольгою Скрипник.
Вікторія Єрмолаєва: Що ви спостерігаєте в інформаційному просторі у висвітленні цих днів перед 9 травня в Криму?
Ольга Скрипник: Тут досить традиційна реакція і дії. Повертається «святий образ» Радянського Союзу і різних радянських символів, просто вони зараз перероблені в російську реальність. Тому завжди йде дуже багато радянських фільмів про війну та все інше. Завжди в цей час підсилюється мова ворожнечі, в першу чергу пов’язана з українцями й Україною. Зазвичай, це також стосується тих країн, які у цей час найбільші вороги Росії – зараз це США. Це завжди така мілітаризована пропаганда і збільшення радянських символів. Також це посилення мови ворожнечі. Це відбувається щорічно і зараз так само – і в інформаційному просторі, і в освітньому полі.
Вікторія Єрмолаєва: Як саме використовують мову ворожнечі?
Ольга Скрипник: Це в принципі мова ненависті. Певна група людей зображена завжди в якомусь негативному світлі, це не підтверджується жодними фактами, просто установка, нав’язана суспільству. В окупованому Криму об’єктами стають, звичайно, українці та українська влада. Зазвичай ця ненависть ллється на представників української влади – що там фашисти, бандерівці. Кримчанам досі намагаються нав’язати міф про те, що влада в Києві з часів Майдану начебто незаконна.
Також були меседжі про українців, які везуть до них коронавірус, що зовсім не відповідає фактам. Головною причиною розповсюдження вірусу були громадяни Російської Федерації, які прибували з Москви. Для них не було жодних обмежень, а для тих, хто прибував з підконтрольної України завжди були обмеження. Просто фізично неможливо було, щоб українці реально були причиною розповсюдження коронавірусу, але в ЗМІ у Криму цей міф завжди нав’язувався. Тобто українці та українська влада завжди виставляються для кримчан російськими ЗМІ як якісь вороги, від яких є небезпека.
Росія постійно підживлює міфи про те, що кримчани хотіли до Росії, що не є правдою. Самим кримчанам постійно намагаються нав’язати оці міфи про те, що в Україні все дуже погано, а Росія така могутня, врятувала вас від страшних бандерівців. Ми знаємо, що були досить гучні заяви ЄС, США про те, що Росія вчинила злочин, вимоги повернути Крим під контроль української влади. Для того, щоб перебити ці міжнародні новини людям потрібно дати нову порцію якихось міфів.
Зустрілися з непрофесійними діями журналістів? Подайте скаргу на сайті Комісії з журналістської етики
Програма виходить за підтримки Комісії з журналістської етики
Повну програму слухайте в аудіофайлі
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS