Росія намагається деморалізувати українців: що ми можемо вдіяти?

Паніка, штучний попит і фейки

Альона Нестеренко: Цього разу у нас, як завжди, актуальна тема, адже звідусіль зараз ідуть панічні настрої, розпач, частково це виправдано, частково — ні, і зтається, ніби росіяни активізувалися для того, щоб нас деморалізувати, і діють як фізично, так і в інформаційному просторі, адже вкидаються активно фейки про те, що «ми тут всі ледь не помремо від дефіциту їжі», хоча ми вже бачимо на полицях певні скорочення продуктів, але тим не менше розуміємо, що це пов’язано із обстрілами складів, але це не означає, що в нас взагалі немає їжі чи певних продуктів, просто десь їх менше, десь — більше, і це пов’язано, зокрема, зі штучним попитом, адже багато хто запанікував і почав, власне, змітати товари з полиць.

Це одна сторона. Так само про якісь «карколомні успіхи на фроні» росіяни вкидають інформацію, і ми про це так чи інакше у наших етерах торкаємося, але сьогодні поговоримо про це більше. Ну і, звісно, є заяви, і це пов’язано не лише з російською пропагандою, а й наші посадовці говорять про важку зиму, хоча скільки разів ми в говорили на цю тему, але зараз ми поговоримо детальніше про те, що ж вкидає Росія, і як нам із цим бути.

Отже, Олено, що ти фіксувала останнім часом найбільше, на що росіяни покладають надії, коли вони хочуть нас вибити з нормального або умовно нормального стану?

Олена Чуранова: Для мене, звісно, те, що ми бачили під час моніторингу і бачимо зараз, це підсилення в інформаційному просторі різних оцих повідомлень, які в першу чергу спрямовані на нашу деморалізацію.

Але для мене було найпоказовішою цитатою, яку, думаю, наші медіа теж поширювали, одного з представників держдуми російської, про те, що всі ці обстріли, усе це посилення треба робити для того, щоб українці «з піднятими лапками» вийшли, і це пряма цитата, та вийшли до їхніх військ.

Тобто, якщо раніше росіяни розказували, що вони б’ють суто по військовим об’єктам, що вони «бережуть», начебто «бережуть українців, мирне населення», то тут безпосередньо офіційна особа відкрито транслює те, що насправді є їхньою метою. Метою усіх цих інформаційних повідомлень і, власне, посилення обстрілів, які зараз відбуваються, які ми зараз переживаємо і в Києві, і в інших містах. Це все для того, щоб українці зробили так, як хочуть росіяни, щоб вони здалися, щоб вони погодилися на будь-які умови, які висунула саме Росія, і щоб війна зупинилася саме на умовах Росії.

Звичайно, які повідомлення поширюються для деморалізації? Ти вже сказала щодо пустих полиць. Ці панічні повідомлення були і раніше, звісно, просто зараз відбуваються прямо масові вкиди з усіх каналів, із нашого «улюбленого» телеграму, із різних фейсбучних груп, TikTok, дуже багато різних відео.

І тут, до речі, теж важливо проговорити ще одну мету, крім деморалізації, крім того, що треба схилити українців до того, щоб війна закінчилась на російських умовах. Наразі теж ще одна мета їхня — це пояснити, що усі ці удари по Росії, вони «є невигідними українцям».

Підміна понять

І перекрути, на кшталт, що всі ці удари, які відбуваються зараз, — в інформаційному просторі росіян подається як «отвєтка». Росіяни нібито «відповідають на обстріли України». Тобто, ми чітко маємо розуміти, що війну почала Росія, ніхто Росію не обстрілював у  2022-му році, в лютому, і тим не менш Росія почала нас обстрілювати.

І тому всі ці наративи про те, що це якась «отвєтка», ми розуміємо, що вони абсурдні. Але коли постійно відбувається оце повторення, що це що це «відповідь», і що теж росіяни формують образ українців як, начебто, «терористів», які «свідомо обстрілюють мирне населення росіян». І все це спрямовано на оцю інверсію, підміну понять, щоб створити оцю картинку, що Росія «просто вимушена відповідати на всі ці обстріли».

Ну і тут теж варто сказати, яка лексика використовується, тому що ці слова, які використовуються, вони теж дуже важливі, вони описують і створюють, формують оцю картинку. Коли Росія обстрілює Київ, то, звісно, описуються це так, що це «суто військові об’єкти», подаються різні там адреси, райони, де це все відбувалося, що це був там зруйнований, знищений ось такий склад, ось такий склад. Коли відбувається атака українськими дронами, ракетами по Росії, звісно, це подається тільки як знову, «всередині дня українські терористи обстріляли мирне населення десь у Курську» тощо.

Тобто тут, звісно, йде акцент, що начебто «ми по людях б’ємо», а вони «б’ють по військових об’єктах». І тут ще цитата, яка мені «сподобалася», яка поширюється різними ботами, — ми говоримо про поширення ботами, коли, по суті, одна й та сама цитата поширюється від різних аккаунтів, і тут явно автоматизовано ця неавтентична поведінка фіксується. І поширюється оця цитата, що дивіться, «росіяни спокійно знімають прильотиукраїнських ракет по НПЗ і знаходяться в будинках своїх, і спокійно їх знімають, тому що вони знають, що їх захищають, що їх ніхто не зачіпає, а українці тим часом під час тривоги перелякані, біжать в укриття, тому що ніхто їх не захистить».

А насправді, що відбувається? Якраз Україна, коли обстрілює, вона чітко обстрілює військові об’єкти, а не житлові будинки.

Альона Нестеренко: Коли ти говориш, що вони транслюють цей наратив, їхні посадовці, що «будемо обстрілювати», і українці нібито «складуть лапки», тут виникає питання. Там взагалі проблема з аналізом, в чому справа. Це ж просто не працює.

Окрім того, що українці стають більше злими до окупантів, це не працює жодним чином. От як ви вбили людей у Херсоні, ви вбили людей у Маріуполі, ви вбили людей у Бучі і купа інших населених пунктів, ви зараз обстрілюєте і кожен день. Я заходжу, читаю зведення, і бачу, що якщо не загинули люди, то поранені від цих російських обстрілів, які зараз почастішали.

І тут ми зараз такі, «та ладно, здаємось», ну це ж не працює. Нащо робити те, що не працює.

Олена Чуранова: Тут ідеться про те, що це чітко війна в інформаційному просторі. І вона є активною, і ми зараз чітко бачимо посилення фізичних обстрілів і посилення, поширення цих повідомлень в інформаційному просторі. І, звісно, логічно, раціонально, ми можемо думати, що це не працює, але все ж таки, як кажуть, крапля за краплею вона камінь точить, і їм потрібно так само, як напускати безліч дронів на Київ, — поширювати чим більше цих панічних повідомлень і вкладати в голову українців саме ці тези, що призвели б саме до такого рішення, їм потрібно це робити.

Тому поки продовжується ця війна, це буде відбуватися. І для цього ефіру я переглядала, наприклад, як це відбувалося в інших війнах. Звичайно, ми не можемо їх порівнювати, але тим не менш ми бачимо, що, по суті, завжди відбувалася та сама логіка.

Наприклад, коли Лондон активно обстрілювався, тоді існувала ціла програма Germany Calling, яку вів так званий лорд Гавгав, його там називали за вимову Бау-Вау, тому що ця програма була спрямована саме на британців, щоб теж деморалізувати їх. І він, звісно, цю програму вів із таким британським акцентом, який зазвичай використовують якісь от лорди, вищі класи, грубо кажучи. І в цих програмах так само цей лорд Гавгав, до речі, цього «лорда» потім повісили, тому відповідальність за ось таке поширення пропаганди знаходила своїх так званих героїв.

Так, і він теж у цих програмах, розповідав, що ось «влада про вас забула, Лондон зараз вже майже повністю зруйновано, треба здаватися» і так далі. Тобто все те саме, але тут теж варто зазначити, що з цього ми можемо собі взяти до уваги, ось цей кейс, наприклад, що британці тоді все ж таки слухали це радіо, хоча розуміло, що це пропаганда. Чому вони слухали? Тому що по цій станції озвучувалися адреси, розказувалися, де були оці прильоти.

А британці, британська влада в свою чергу притримувала цю інформацію, ну і щоб перевірити, і, знову ж таки, щоб не поширювати і не давати ворогу інформацію, де вони були успішні, де ні. А ми розуміємо, що в будь-які часи людям потрібна інформація, людям потрібен хоч якийсь контроль над тим, що відбувається, і пояснення, чи був кудись приліт, чи не був, чи треба турбуватися за своїх рідних, чи ні. Тим більше часи Другої світової війни, телефонів, мобілок не було, ти не міг нікому подзвонити, дізнатися.

Тому вони слухали просто, щоб отримати цю інформацію. І ти міг слухати цю інформацію, отримати паралельно з цим оці деморалізуючі речі, що все, треба здаватися, треба, знову ж таки, виходити «з піднятими лапками».

І те саме, ми бачимо, зараз відбувається із телеграмом, тому що людям потрібна інформація під час обстрілів, нам потрібно зрозуміти, що сталося, де пожежа, куди саме летить.

Ну і так само ворог це активно використовує. Той самий інструмент, куди ми йдемо, щоб отримати цю оперативну інформацію, разом із такою інформацією ми отримуємо ці всі деморалізуючі повідомлення. Тому що цитату про «лапки», ми розуміємо, що це смішно, що, в принципі, більшість українців тільки посміються з цієї цитати, але разом із цією цитатою можна поширити купу іншого, що там спочатку ти якось жартом будеш сприймати, але потім подумаєш, що ну, а може тут щось в цьому і є.

Так, і як каже Олександр Зінченко, історик, історія не повторюється, вона римується, і тому, пам’ятаючи, чим закінчив цей лорд Гавгав, будемо сподіватися, що російських пропандистів чекає або те саме, або якийсь будь-який варіант закінчення їхнього життя, якому ми так само будемо тішитися.

Альона Нестеренко: Зараз я хочу, щоб ми послухали поради від психологині платформи «Її підтримка» Дар’ї Балакіної про те, як підтримати себе під час таких нелегких часів, які ми живемо, і зокрема, коли накриває паніка, розпач, що ж робити, як собі допомогти?

Коментар психологині

Дар’я Балакіна: Зараз нам усім дійсно потрібна підтримка, в першу чергу підтримка в саморегуляції. І я б умовно поділила ці способи саморегуляції на дві категорії.

Кризова категорія — це короткочасні методи, котрі допомагають розвантажити нервову систему, заспокоїтися тут і зараз.

Багато хто чув про дихання по квадрату. Я ж зазвичай пропоную просто усвідомлене дихання, тобто ми дихаємо і фокусуємось на нашому диханні. І якщо треба заспокоїтися, видих робимо довшим, ніж вдих. Зараз дуже активно над цим працюють мої колеги і я. Техніка тапінгу — це легке постукування по певних точках нашого тіла, котрі дозволяють нервовій системі самозрегулюватися в моменти стресу. Також це може бути практика великий-малий метелик.

Постукуємо інтенсивно або легенько. Це також допомагає вплинути безпосередньо на нервову систему, бо саме вона буде регулювати, чи можемо ми мислити ясно, чи ми будемо панікувати без можливості контролю середовища і своїх реакцій. Є дійсно дуже багато практик.

Струситися та дозволити тілу скинути надлишок стресу, трохи порухатися, пробігтися абощо.

Друга, також достатньо велика категорія, супроводжуючі практики, тут уже йде побудова ритуалів, тобто ритуали — це дії, котрі ми робимо щодня або щотижня. Це дозволяє нам спиратися на реальність, на ту частину реальності, котра може втримуватись стабільною у загальній нестабільності світу зараз.

Це дуже індивідуально, зазвичай це підбирається або обирається людиною та самостійно або в рамках контакту зі спеціалістом. Це також можуть бути регулярні тілесні практики, тобто це може бути й йога, може бути пілатес, може бути прогулянка, біг у форматі ритуальності. Тобто це щоденно або те, що є кілька разів на тиждень принаймні.

Те, що може допомагати тілу перетравлювати цей стрес і рухатись далі. Це можуть бути сенсорно-тактильні практики, тобто це різні антистресові іграшки, теж на регулярній основі, та як така допоміжна річ, котра є з нами. Це можуть бути складання пазлів, тому що дрібна моторика залучена і є фокус уваги.

Складання лего, малювання картин по номерах, створення хлібу, тобто робота з тістом, або робота з тістом для ліплення. Це все також буде допомагати нам регулюватися. Ну і, звичайно, є вербальні практики в форматі афірмацій.

«Я в порядку, я окей, я це я, я тут, я в безпеці, абощо«. Це зазвичай добре допомагає, але я все-таки схильна спочатку регулювати нервову систему, бо це дозволить нам потім працювати зі станом.

Є люди, котрим легше знати все про всі події.

Це, зазвичай, люди, в котрих дуже багато вкладок із різними каналами, вони дивляться, навіть одна і та ж інформація, вона повторюється, але їх це заспокоїє, хоча водночас розганяє нервову систему, знову ж таки. Є люди, котрим дійсно легше обмежити, і їм від цього, правда, стає легше дихати, наче. Якщо людині легше обмежити, є така можливість, звичайно, краще профільтрувати та залишити лише необхідні канали, — один, два, ну максимум три, і зосереджуватись на них.

Але це, знову ж таки, не для всіх. Я би тут запропонувала, скоріше, формат такої едукації, формат роботи з інформацією, у першу чергу, і уміння ставитись до неї критично. Сформувати якусь певну логіку, відрізняти окремі вкиди, працювати з інфогігієною, так би мовити.

Саме з цього боку, з уміння проаналізувати інформацію і після вже вирішувати, чи потрібна ця інформація, чи ні. Але для цього, знову ж таки, я знаю, є якісь програми з цим, але чи люди до них звертаються, не можу сказати. Проте це найкращий спосіб, тому що насправді інформація може долітати не лише з каналів, з новин.

Ідеш по вулиці, щось почуєш, десь знайомі починають про це говорити. Це та інформація, яка може нас дратувати, в тому числі. Але ми нічого не можемо зробити з тим, що вона долітає до нас.

Закрити себе в бульбашці зазвичай не є можливим. А от вміти відфільтровувати інформацію, це вже може більше допомогти. Тобто це передача відповідальності в руки людини.

«Стійкість — це не вимога не боятися»

Альона Нестеренко: І я би хотіла тут додати до цих порад, звісно, пам’ятаємо, що себе ставимо на перше місце і використовуємо такі поради дурбування саме про себе. І також хочеться сказати, що в таких умовах сьогодні дуже важливо знову ж таки не романтизувати оцю незламність, про яку ми стійкість, про яку ми вже любимо казати.

Все таки стійкість — це не вимога не боятися, не вимога відсутності страху. Стійкість — це про наявність нормальних укриттів. Стійкість — це вимога нормальної інформації про те, що відбувається навколо тебе.

Ми розуміємо із історичних додосвідів, що людям потрібна інформація, людям потрібен певний контроль. Тому тут заклик і до медіа — публікувати перевірену інформацію, і до влади, — що в таких умовах потрібна оця комунікація. Відсутність її якраз робить нас вразливими перед ворогом.