Алім Алієв – гість нашої студії, з ним ми детальніше поговорили про ці заходи та про те, чому ставлення до кримських татар нині у Криму нагадує 1944-ий рік.
Те, що в Криму стає все більше арештів кримських татар, те, що вона не визнає депортацію геноцидом – для чого Росії така політика? Щоб витиснути кримських татар з Криму?
— Так, з одного боку і для цього. Але ми маємо розуміти, що питання такої незручної для росіян історичної пам’яті є для них неприпустимим. Зараз на півострові створюється такий симулякр або нове поняття як кримський народ. Якщо згадати радянські часи – тоді був радянський народ. Це абсолютно безетнічне утворення, яке має на меті розчинити ці ідентичності. І коли кримські татари згадують про депортацію, коли вони згадають про культуру, коли вони говорять про те, що в нас є дуже багато пам’яток архітектури, літератури ханського періоду, мистецтва, тоді виявляється, що кримські татари дійсно корінний народ. А росіяни зараз намагаються показати, що Крим завжди був російським. І те, що кримські татари – народ-зрадник, цей міф знову повертається в суспільний дискурс в Криму, для того, щоб виправдати ті злочини, які коїлися і які коються сьогодні.
Російська імперія у свій час, а потім вже радянський Союз дуже успішно цю ідею і технологію застосовували – розчинилося чимало націй. Кримські татари не розчинилися, вони зберегли свою ідентичність, навіть попри депортацію. Як їм це вдалося?
— Я думаю, тут є декілька факторів. Це знову ж таки, національна пам’ять, коли народ знає і пам’ятає свою історію. Для покоління моїх дідусів було метою не просто повернутися в Крим, а ще й зберегтись як нація. І коли цього не можна було робити на державному рівні в радянські часи, то це зберігалося через весілля, через похорон, через інші обряди.
По-друге, це внутрішній дух свободи, який дуже знайомий і українцям. Для кримських татар він є антагоністичним до офіційної політики Росії. Бо вільна людина не може спокійно жити і дивитися на те, що відбувається в Росії. А в Криму Росія, з одного боку, хоче вичавити всіх, хто незадавлений, а з іншого боку, через створення фейкових інституцій — медійних, політичних, культурних, суспільних — зробити Потемкинскую деревню, тобто показати, що вони всіляко сприяють – і канал є, і культурні центри, і мечеть будуємо тощо.
Знаючи, якою може бути жорсткою імперська машина, я завжди захоплююсь тим, як, попри арешти, затримання, обшуки у Криму біля будинків, де проводяться обшуки, завжди збираються кримські татари. Хоча там стоять силовики. Я розумію, що страх сильніший за почуття навіть власної гідності часто, але я бачу і от таку картину. Оце відчуття спільності на чому засновано?
— Нас дуже мало. І це, напевно, логіка малих народів: нас мало, а є велика загроза. Найстрашніше для кримського татарина зараз, живучі в Криму, коли до тебе прийшли з обшуком, а за вікном немає людей, які тебе хоча б таким чином підтримують. Коли ми повернулися в Крим, то нам же не повернули наші будинки, ми будували своє житло наново. І таким чином: сьогодні ми тобі будуємо, завтра – мені. І от ця групова підтримка залишилася, і навіть зараз більше проявляється, ніж останні десять років до окупації Криму. Бо для народу знову постали величезні загрози.
Пам’ятаєте часи, коли хрестиками позначали будинки, де живуть кримські татари? Це такий психологічний тиск. І зараз ті обшуки роблять в першу чергу не для того, щоб затримати якусь особу, а для того, щоб залякати всю спільноту, щоб завтра вони мовчали.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.
Про перелік меморіальних заходів можна дізнатися на Фейсбук сторінці Кримського дому.