В Україні більше можливостей для самореалізації, ніж в Британії, — Свідерська

В студії працюють журналісти Любомир Ференс та Ірина Соломко.

Ірина Соломко: Який рівень зацікавленості на сьогодні в українців у навчанні за кордоном?

Аліна Свідерська: Наша спільнота існує з 2013 року, і ми не вперше проводимо такі лекції. Метою спільноти є поширити знання про вступ до Кембриджу, і пояснити всім, що це реально, якщо мати план вступу. Раніше ці лекції ми робили для студентів і школярів, але школярам це поки ще не цікаво, та й знань для вступу в цей навчальний заклад їм бракує. Тому ми зосередились на студентах, в яких більше зацікавленість.

Наприклад, вчора студенти прийшли вже підготованими, вони ставили конкретні питання: які книжки читати, яку практику проходити, де стажуватися тощо.

Ірина Соломко: Тобто освіта за кордоном доступна для людей, які вже закінчили бакалаврат в Україні?

Аліна Свідерська: Так, поступати на магістратуру в Кембридж реальніше, тому що для цього передбачена більша стипендія, а на бакалаврат стипендії майже немає. Тому я всім рекомендую подавати документи на магістратуру, для цього в Україні є багато можливостей.

Я знаю, що цього року 3 людей їдуть навчалися до Кембриджу, одна людина за стипендію Пінчука, і двоє — за стипендії від Британського уряду.

Любомир Ференс: Кембридж — престижний навчальний заклад. Наскільки реально до нього вступити для дитини з простої родини?

Аліна Свідерська: Там дуже дорого навчатися, але я теж з простої родини, і в мене вийшло, тому що в Києво-Могилянській Академії, де я навчалась, висіло дуже багато оголошень про стипендії. Для того, щоб її отримати, потрібно мати відмінні оцінки, активне академічне життя — участь у конференціях та написання статей, потрібно бути волонтером та мати досвід роботи. Крім цього, важливим є ідеальне знання англійської.

Любомир Ференс: Наскільки приваблива західна освіта серед молоді України?

Аліна Свідерська: Дуже приваблива, і чим далі, тим більше людей хочуть туди подаватися. Люди, які вчилися за кордоном і вже повернулися, розповідають, що там класно. Тому зараз конкуренція на вступ зросла, але проблема в тому, що на це виділяється менше фінансування.

Любомир Ференс: Ви самі в Кембриджі закінчували яку спеціалізацію?

Аліна Свідерська: Магістратура справа, я — юрист.

Любомир Ференс: Не хотіли залишитися?

Аліна Свідерська: Хотіла, але мені там було складно, тому що в Британії важко бути не європейцем, адже на роботу треба отримувати дозвіл. Я пройшла там пів року стажування, повернулася в Україну, почала працювати на міжнародну фірму, і потім стався Майдан. Мене потягнуло на реформи, на громадську діяльність, я зрозуміла, що в Україні набагато краще, ніж там.

І коли я пізніше отримала пропозицію працювати в Лондоні, я відмовилася, тому що розуміла, що в Україні набагато крутіше, і більше можливостей себе реалізувати. Адже там ти завжди будеш на нижчій ланці — працювати з папірцями.

Ірина Соломко: Чи гарантує диплом Кембриджу, що в Україні ти отримаєш хорошу роботу?

Аліна Свідерська: Не треба мати ілюзій, що отримавши диплом, для тебе відкриються всі двері, все одно потрібно доводити роботодавцю, що ти найкращий. Я знаю тих, у кого були проблеми в знайти роботу в Україні після закінчення Кембриджу.

Ірина Соломко: Коли потрібно почати готуватися? Дайте декілька практичних порад?

Аліна Свідерська: Я почала готуватися з другого курсу та займати активну громадянську пропозицію. Взагалі, треба починати підготовку мінімум за пів року. Документи подаються в листопаді попереднього року, з травня треба починати складати тести.

Потім дуже важливий момент — написання мотиваційного листа, і підійти до цього потрібно дуже відповідально, щоб ті, хто відбирає студентів, надихнулися твоєю історією.

І не забути про рекомендаційні листи від викладачів і роботодавців.