Фото: PinchukArtCentre
Говоримо із художницею, співавторкою проєкту «Історії соціального імунітету» Алевтиною Кахідзе.
«Історії соціального імунітету» збирали й досліджували протягом двох місяців карантину художниця й кураторка Алевтина Кахідзе, антропологиня й менеджерка соціокультурних проєктів Малґожата Бічик, активістка і правозахисниця Яна Салахова (ГО «Театр змін»).
Авторки проєкту збирали різні історії, Алевтина Кахідзе перетворювала їх на короткі комікси-оповідки. Її героями та героїнями стали мешканці/ки села Музичі; її товаришки з Варшави й Палермо; львівські безпритульні та люди, які їм допомагають; сусіди з одного київського двору; жінка, потерпіла від домашнього насильства; швачка, яка працює і лишає вдома дітей самих; правозахисниці, швачка, економістка, лікарка, інфекціоністка, городниця, антропологиня, художниця, яка займається з дітьми онлайн, люди, не працевлаштовані офіційно; літня жінка з Харкова і дитина з Києва; та навіть пес Бука.
Алевтина Кахідзе: Для соціального імунітету важлива ощадливість, звичка до аскези, якісь речі базові мати простими. Зараз у суспільства багато комфорту (захотів собі кави — купив). А де ж тренування, що не кожне твоє бажання може бути одразу втіленим…
Маємо таке переконання, що ознака соціального імунітету — міцність, всі мають один одного знати, знати потреби один одного, це горизонтальні зв’язки в громаді.
Митці можуть бути медіаторами, передавати ці знання.
Повну програму слухайте в аудіофайлі