Військові поховання в Україні та Польщі: як історичний контекст впливає на міждержавні відносини

Ексгумаційні роботи на території Збоїська

Єлизавета Цареградська: Україна передала Польщі дозвіл ексгумувати загиблих військових на території колишнього села Збоїська (нині — в межах Львова). Що про це можете розповісти?

Святослав Шеремета: Експедиція відбудеться, коли це буде погоджено між відповідними державними структурами України і Польщі, відповідно до міжнародної угоди. Коли це буде, мені важко сказати, бо дати, станом на сьогодні ще не має, тому про це говорити ще доволі рано.

Але, справді, у Львові є поховання загиблих 1939 року солдатів Війська Польського, які загинули на початку Другої світової війни. І в цьому році, можливо, відбудеться експедиція з ексгумації цих останків і їхнього перепоховання.

Що відомо про поховання воїнів УПА в селі Юречкова

Єлизавета Цареградська: Також Польща дала дозвіл українській стороні проводити пошуково-ексгумаційні роботи в селі Юречкова. 

Розкажіть, що це за селище? Про чиє поховання там може йтися і наскільки ми зараз можемо проводити цю роботу?

Святослав Шеремета: Це поховання вояків УПА (Української повстанської армії). За різними історичними та архівними даними, в селі Юречкова — недалеко від українсько-польського кордону, південніше Перемишля, в лісовому масиві є поховання вояків УПА, які загинули в бою з військами комуністичної Польщі в 1945 році.

За різними даними, це 17 загиблих. Відомі декілька їхніх прізвищ. Інші прізвища — нібито відомі. Можливо, під час роботи в архівах вдасться віднайти також і інші прізвища.

Маю величезне сподівання, що в цьому році нам вдасться провести експедицію з пошуку даних вояків УПА і, у випадку локалізації  їхнього місця поховання, провести дослідження, ексгумацію та перепоховання.

До нас свого часу звернулися представники української громади в Польщі з інформацією про це місце поховання і з клопотанням про те, щоб провести там дослідження.

Декілька років ця справа тривала, але в цьому році є вже відповідні сигнали про те, що ми, можливо, будемо проводити ці роботи. І я маю дуже велике сподівання, що ближчим часом нам це вдасться зробити.

Культ пам’яті про загиблих військових та цивільних надзвичайно важливий

Єлизавета Цареградська: Мені чомусь спитає на думку, що наша аудиторія може поставити питання: «Стоп, а це точно зараз є нашим пріоритетом? У нас і так дуже багато різних задач».

Наскільки це важливий момент для нашої історичної пам’яті, для питання відновлення справедливості?

Святослав Шеремета: У будь-якому випадку ми повинні віддавати шану тим, хто загинув. І, в першу чергу, українським військовим, які боролися за Україну, за українську справу, незалежно від того чи вони поховані на території України, чи спочивають на території інших держав.

І для нас надзвичайно важливо, щоб всі українці, які загинули, були належним чином поховані.

Бо знову ж, коли ми говоримо про село Юречкова — в ті часи, коли воїни загинули в бою, то, за свідченнями, їх просто поскидали в яму. Є величезний сумнів, що там відбувся чин похорону.

Нам надзвичайно важливо, щоб їхнє місце поховання було ознакованим. Щоб вони були там, де повинні бути — на цвинтарі.

Культ пам’яті про військових надзвичайно важливий. Так само, як і культ пам’яті про цивільних, які загинули під час Другої світової війни, під час політичних репресій та інших подій. Ми повинні зробити все, щоб кожен загиблий українець був належним чином похований.

Чи можливе наразі проведення ексгумаційних та пошукових робіт на території України

Єлизавета Цареградська: Як ви оцінюєте успішність та можливість проведення ексгумаційних, пошукових робіт саме на території України?

Святослав Шеремета: Йде війна, є певна небезпека — але є території, де впродовж останніх років і також в цьому році, проводяться експедиції з пошуку, ексгумації, перепоховання.

Коли ми говоримо про західні та центральні терени України, то все ж там можна проводити такі роботи. Я думаю, що всі наші зусилля спрямовані на те, щоб підтримати ЗСУ, але ми не можемо також зупинити цей процес, який відбувається.

Певні українські організації проводять дослідження, ексгумації, перепоховання.

Зараз, наприклад, Меморіально-пошуковий центр «Доля», який я очолюю, проводить проєкти, пов’язані з завершенням декомунізації, а саме — очищення громадського простору від марки радянського тоталітарного режиму. І, коли очищено частини, які несли комуністичну символіку, треба також провести ексгумації та перепоховання тих, хто там був похований.

Адже радянська політика полягала в тому, щоби на центральних площах, вулицях робити ідеологічні меморіали і ховати там загиблих часів Другої світової війни, НКВДистів, які загинули в боротьбі з УПА. Або ж ще до Другої світової на теренах України вони виховали червоноармійців, партійних працівників, які боролись проти УНР.

І це потрібно робити для того, щоб ті, хто загинули, були поховані в спеціально відведених для цього місцях.

Як українсько-польська співпраця у цьому контексті впливатиме на подальший розвиток відносин між країнами

Єлизавета Цареградська: Що стосується українсько-польських відносин, і те, як зараз ми доходимо до цієї співпраці, якби ви в загальному описали стан справ? Адже розуміємо, що це було дуже чутливе питання весь час.

Святослав Шеремета: Я вважаю, що процес, який зараз розпочався, дуже позитивний.

Взаємні консультації, які відбуваються між уповноваженими представниками двох держав.

І те, що вже відбулися відповідні експедиції на території України, як я вже казав, сподіваюся, що ближчим часом відбудуться аналогічні українські пошукові та ексгумаційні експедиції на території Польщі.

Це рух на зустріч та шлях до порозуміння. Інша річ — питання історії є доволі складним та чутливим. В обох країн є різні бачення на історичній події минулого, але, на мою думку, потрібно спілкуватися. І я думаю, що це буде тяжкий шлях, але він буде йти, якщо буде воля обох сторін. Цей шлях сприятиме порозумінню і він має шанси так закінчитися.

Польща — наш союзник, тут немає жодних питань. Польща нам багато допомагає в теперішній війні, але, дійсно, є чутливі історичні питання, про які потрібно говорити.

Надзвичайно важливо, що зараз відбуваються заходи, круглі столи.

Найбільша проблема — коли чутливими питанням українсько-польських відносин займаються політики

Святослав Шеремета: І розуміємо, що ці чутливі питання потрібно обговорювати, але їх повинні обговорювати експерти та історики з питань пам’яті та її увічнення.

Найбільша проблема, коли цими питаннями займаються політики, і вони їх використовують, для отримання певних політичних дивідендів.

Це найбільша проблема. Все ж, питаннями історії повинні займатися історики.

Я думаю, що, мабуть, немає двох істориків, які мають однакове бачення на одну і ту саму проблему. Кожен історик має, можливо, особисте унікальне бачення.

Але фундаментальний історичний принцип — опиратися на факти. Звичайно, факти можна трактувати по-різному, але коли є фахова дискусія — тоді можна сподіватися на досягнення відповідного порозуміння.

Для вирішення чутливого історичного питання відносин України та Польщі потрібно багато часу

Єлизавета Цареградська: Як, на вашу думку, виглядало б це питання в уже вирішеному варіанті?

Святослав Шеремета: Для вирішення цього чутливого історичного питання відносин України та Польщі потрібно дуже-дуже багато часу.

Я не вірю в те, що може бути певний спільний знаменник щодо трактування історичних подій. Чому?

Дуже багато питань історії, яка відбувалась між Україною і Польщею, мають абсолютно протилежне бачення з одного і з іншого боку.

Одні події трактуються позитивно в Україні, але негативно трактуються в Польщі і навпаки.

У нашій історії були надзвичайно різні періоди. Але я розумію, що час все лікує. І також з плином часу різні події трактуються по-різному.

Зараз ми дуже активно дискутуємо щодо питань 20 століття. Тут спільний знаменник може бути, хіба, за формулою: «Пробачаємо та просимо пробачення».

У 20 столітті було дуже багато різних неприємних питань, де відбувалися протистояння між українцями та поляками, між поляками та українцями. І, на жаль, були жертви з обох сторін.

Були війни між Україною та Польщею. Пригадуємо, що на початку століття Україна проголосила свою незалежність, у Львові була проголошена ЗУНР і, власне, Польща зробила все, щоб позбавити українців незалежності. Була українсько-польська війна, було багато подій міжвоєнного періоду, була пацифікація українців та інші події.

Були дуже складні періоди. І тут виробити спільний знаменник буде важко.

Однак, ми готові слухати, чути одне одного, чути позицію іншої сторони. Ми з нею навряд можемо погоджуватися, але ми повинні чути.

Слухайте також: «Мало хто меморіалізує війну, яка триває, а ми це робимо» — Антон Дробович 

Проєкт на Громадському радіо виходить за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР «Єднання» в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України 一 рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст публікацій є відповідальністю Громадського радіо та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР 一  Єднання