30 березня — Всесвітній день біполярного розладу. Відзначається у день народження художника Вінсента ван Гога, якому посмертно діагностували цей стан. Мета дня — підвищити обізнаність про біполярний афективний розлад (БАР), зменшити соціальну стигму та підтримати людей, які живуть із цим діагнозом.

Альона Нестеренко: Я особисто неодноразово помічала, що люди часто плутають біполярний розлад і роздвоєння особистості. Тобто, коли в спілкуванні щось відбувається із людиною нелогічнеї, то одразу «а, в тебе біполярка», і це все так дуже зневажливо звучить. Тому що я так розумію, що люди не знають початкової термінології, яка вже змінилася на більш коректний «біполярний розлад», але спочатку був інший термін.

То що ж це, пане Євгене, за захворювання, і що може слугувати певними маркерами того, що от варто піти до психіатра, аби перевірити, є у нас цей розлад чи ні.

Що таке біполярний розлад

Євген Скрипник: Почнемо з того, що біполярний розлад — не біополярний, тому що дуже багато людей називають його біополярним. Він біполярний, тобто два поля є, два полюси є – надмірно гарний настрій і надмірно поганий настрій. Раніше біполярний розлад називався манікально-депресивний психоз, тобто коли є манії і депресії і психоз.

Манікально-депресивний психоз зараз називається біполярний афективний, тобто розлади настрою. Біполярний афективний розлад. Так от, відносно роздвоєння особистості, це взагалі немає ніякого відношення до біполярного розладу.
Це розлад, при якому спостерігається чергування різних фаз. Тобто це може бути манія, гіпоманія та депресія.
Чергування, тобто манія, — це надмірно гарний настрій, людина мотається, бігає, багато слів, не хоче спати, є купа енергії, купа ідей. Вона кидає свою роботу, їде кудись в інше місто, проходить якісь курси, навчання, є купа ідей. Вона хоче бути президентом, хоче бути відомою людиною. Це називається манія.
А гіпоманія — це менший прояв манії. Тобто людина теж активна, теж надмірно гарний настрій, теж знайомиться з незнайомими людьми, не хоче спати, купа енергії, але вона втримується в соціальних нормах. Тобто вона живе в сім’ї, вона ходить на роботу, але такий підвищений настрій її так трішки несе. Багатослівна, активна.
І далі може бути депресія. Депресія — це класика. Класична депресія. Людина має поганий настрій, не має бажання щось робити, не отримує задоволення від життя, від тих речей, які раніше приносили задоволення. Це називається депресія. Депресія — вона класична. Два і більше тижні поганий настрій плюс інші симптоми — це вже означає депресія.

Знецінювати це захворювання не можна, тому що, якщо говорять, «а, в мене біполярка», якщо в мене сьогодні поганий настрій, завтра хороший настрій, то це не біполярка. Це просто поганий настрій, тому що щось не так в мене вийшло. Щось в мене вийшло, в мене хороший настрій. Це не біполярка. І люди, які живуть з біполярним розладом, це дійсно захворювання, це важке захворювання, яке потребує лікування психіатра.

Альона Нестеренко: А з чого все це може починатися і якими є тут найчастіші симптоми біполярного розладу? Зокрема, я так розумію, що тут треба розглядати окремо, коли людина перебуває в стані манії, а коли це депресивний епізод.

Євген Скрипник: Дивіться, що депресія, це вже багато людей знають, якщо депресія, то це поганий настрій. Поганий настрій, відсутнє здавання від тих речей, які раніше проносили здавання. Це втома, немає сил. Це депресія. Тобто біполярна депресія ничим не відрізняється від іншої депресії.

Це депресивний епізод. Тобто всі ті самі критерії і можуть призвести так само при депресії і до суїцидальних умов і так далі. Тобто це може бути. Тобто звичайна депресія. Якщо у людини поганий настрій, якщо є ознаки депресії, то потрібно звертатися до лікаря-психіатра для діагностики.

А потім при цій депресії лікар-психіатр запитує, а у вас раніше були епізоди, що у вас був надмірно гарний настрій? Ви там моталися, бігали, вам говорив або чоловік, або дружина, або батьки, говорили, що вас несе трішки.

Таке було, мабуть, 4 більше днів або 7 більше днів. Ага, добре. Це може бути ознака, що це може бути біполярний розлад. Отак. Якщо ти кажеш, що ні, що не було такого нічого подібного, то ми просто лікуємо, поки що лікуємо як звичайний депресивний епізод. Тобто, на початку помітити, що це біполярка і що це депресія, ми не можемо.

Це просто звичайна депресія. А потім вже в процесі лікування, в процесі спостереження ми можемо зрозуміти, що це може бути біполярний розлад.

Як упізнати симптоми?

Альона Нестеренко: Ну, тобто, я так розумію, що тут ще важливо, наскільки суттєвими є емоційно оці перепади, оці зміни.

Євген Скрипник: Звичайно. Це не просто такий ейфоричний настрій в людині, в гіпоманії або в манії. Це хворобливий надмірний гарний настрій. Тобто, знаєте, коли людина стає, як вона говорить, краща версія себе. Тобто, все життя вона жила, була в нормальному настрої, інколи гарний, інколи поганий. А тут вона каже, ви знаєте, я от стала такою, відчуваю таку енергію, от раніше такого не було.

Я от хочу, наприклад, мені там 40 років, а я хочу вчити китайську мову. А для чого вам китайська мова? А щоб була, тому що я хочу, не знаю, в мене купа ідей, купа всього. Або, наприклад, є такі пацієнти, які в 60 років починають займатися спортом і сідають на шпагат в манії або в гіпоманії.

Альона Нестеренко: Пане Євгене, давайте одразу тоді уточнимо, як зрозуміти людині, що в неї саме хворобливий настрій. Можливо, це, якщо немає якихось супернегативних наслідків одного чи іншого стану, тобто там не було спроби сиїциду і не було спроби, я не знаю, програти всі гроші, тому що зараз «я щасливчик» і так далі. От як це зрозуміти.

Євген Скрипник: Якщо це заважає вам жити, якщо ви почали брати кредити, почали залазити в борги, не розумієте, що вам не потрібні там якісь речі, а ви купляєте для того, щоб там, ну просто, у вас активність така надмірна.

Але в першу чергу, звичайно, людина при цьому стані часто не має критики, людина не оцінює свій стан, їй, наприклад, цей стан подобається, тому що цей стан, батарейка заряджена на 100% або навіть на 200%. А коли говорить вам чоловік, або дружина, або діти, що не так все, і це триває більш тривалий час, тобто більше 7 днів, то в цьому випадку потрібно подумати і звернутися до лікаря-психіатра.

Альона Нестеренко: Ну і певно, коли ви страждаєте від цих змін, тому що я так припускаю, що це ж дуже виснажливо туди-сюди.

Євген Скрипник: Ну дивіться, туди-сюди, при біполярному розладі в нас вони, частіше оці гіпоманії і манії бувають там від сім днів, місяць, два місяці, три місяці, людина мотається, бігає активно. А потім наступає завжди депресія, і депресія в два рази, в три рази довше, ніж гіпоманія і манія. І це, звичайно, виснажує, людину. Починають лікувати антидепресантами, вона виходить знову з депресії і знову заходить в манію і гіпоманію.

Тому я завжди кажу, що потрібно обережно лікувати біполярний розлад, не лікувати антидепресантами, як класичну депресію, а лікувати спеціальними препаратами. Тобто це зовсім інше лікування, ніж класична депресія. Тому що людина, яка приймає антидепресанти при депресії, при біополярній депресії, вона часто переходить в гіпоманію.

Також досить часто є для нас діагностичний термін, коли ми починаємо призначати антидепресанти, а людині через тиждень все класно. Їй ейфорія прекрасна, вона каже, я краща версія себе, все в мене добре, ви лікар від Бога, дякую вам. Ми одразу думаємо, ага, щось дуже швидко подіяли антидепресанти, мабуть там гіпоманія або манія.

І таке буває.

Альона Нестеренко: І отут ми зазначимо для нашої аудиторії, що ми акцентуємо постійно в наших ефірах, що навіть якісь ліки або навіть бади, які видаються вам такими нешкідливими, їх не можна призначати самі собі, тому що навіть якщо ми говоримо про певні вітаміни, скажімо, треба перевірити, чи потрібно воно вам, чи є дефіцит або щоб не було передозування. Тобто, друзі, наша шановна аудиторія, я думаю, що ви в цьому контексті цієї розмови розумієте, що отакі складні речі, отакі складні всякі препарати на кшталт нейролептиків, антидепресантів, вони призначаються виключно лікарем-психіатром і виключно потрібно дивитися навіть з лікарем, бо навіть фаховий лікар не може вгадати одразу, чи підійде вам той чи інший препарат. Тому, будь ласка, до самолікування не вдавайтеся.

Слухай розмову з лікарем-психіатром у доданому аудіофайлі і дізнавайтеся ще більше!

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту