Скандал із банкнотою 2000 гривень: звідки взялися закиди про шрифтове піратство

Марʼяна Чорнієвич: Національний банк України презентував нову банкноту номіналом 2000 гривень, яку введуть в обіг у вересні 2026 року. Проте щойно нам показали її дизайн та деталі оформлення, у профільних фахівців, зокрема шрифтових дизайнерів, одразу виникла низка серйозних запитань. Ми повернулися до теми 2019 року, коли аналогічний скандал спалахнув навколо банкноти номіналом 1000 гривень.

Зараз експерти — і ви, пані Олександро, зокрема — звинувачують НБУ у використанні піратської версії шрифту. Пояснімо аудиторії, у чому суть претензій до Нацбанку, на які регулятор уже кілька днів поспіль не дає жодних офіційних коментарів чи відповідей. 

Олександра Корчевська-Цехош: Справді, відбувся реліз купюри номіналом 2000 гривень із портретом Василя Стуса. І найбільш гострою проблемою тут є використання піратського шрифту, який був зроблений російською дизайнеркою.

Ця історія триває вже понад сім років — від 2019. Коли НБУ презентував дизайн банкноти в 1000 гривень, українські дизайнери публікували десятки постів, коментарів, детальних аналізів про те, що на ній використано піратський шрифт. Зокрема, дизайнер Богдан Гдаль провів повноцінне дослідження, звертався до компанії Adobe та безпосередньо до автора оригінального шрифту — американського дизайнера Річарда Ліптона (саме він володіє авторськими правами, а Adobe має ліцензію на його дистрибуцію).

Чому ми впевнені, що шрифт на українських купюрах є піратським?

• Відсутність офіційної кирилиці на момент створення: Коли макетували банкноту в 1000 гривень, оригінальний шрифт Річарда Ліптона взагалі не мав кириличної версії.
• Нелегальне походження: Кирилізацію цього шрифту свого часу методом «копіювати-вставити» виконала російська дизайнерка Олександра Гофман, не маючи на це жодних юридичних прав чи дозволу автора.
• Специфічні лігатури: Коли сам Річард Ліптон згодом створив офіційну кириличну версію шрифту, вона суттєво відрізнялася від російської підробки.

Використання вкраденого та ще й переробленого росіянкою шрифту на головній валюті країни — це нонсенс. У 2019 році Нацбанк пообіцяв провести внутрішнє розслідування. Проте вже за три дні регулятор виступив із заявою, буцімто їхні художники розробили цю графіку самостійно.

Це виглядало як погана відмовка. Твердження НБУ про те, що вони самі намалювали ідентичний шрифт, — це просто знущання з української шрифтової спільноти, яка витрачала час на консультації із закордонними колегами та детальний фаховий розбір. Жодних результатів обіцяного розслідування банк так і не оприлюднив, а з часом, за відсутності нових релізів банкнот, тема просто стихла.

І ось через сім років ми знову повертаємося до цієї проблеми. Тепер, коли запускається в обіг купюра номіналом 2000 гривень, здавалося б, була ідеальна можливість виправити помилку, про яку всі добре знали, і розробити дизайн легально й якісно. Проте регулятор знову обрав роботу з краденим матеріалом. Це не просто обурює — це змушує ставити серйозні запитання щодо професійної компетентності відповідальних осіб у НБУ.

Марʼяна Чорнієвич: Готуючись до етеру, я теж переглянула новини за 2019 рік. Тоді в НБУ виправдовувалися, що створили «авторське графічне зображення на основі творчого використання публічно доступних елементів».

Що це взагалі за формулювання? Це все одно зазіхання на чужу авторську працю. Таке пояснення дивувало тоді, а ще більше дивує те, що зараз НБУ взагалі відмовчується.

Чому, на вашу думку, в Україні досі немає власного єдиного фірмового шрифту для національної валюти? Це ж раз і назавжди унеможливило б будь-які спекуляції, використання краденого софту і, що найгірше, краденого росіянами. Чому ми досі маємо таку ситуацію? 

Олександра Корчевська-Цехош: Почнімо з того, що коли у 2019 році розгорівся цей скандал, сам автор оригінального шрифту Річард Ліптон визнав: збитки є, але він розуміє, наскільки складним і дороговартісним є процес друку грошей. Тому він не став позиватися до України з вимогою вилучити з обігу всі банкноти чи сплатити ліцензію.

А ліцензія для такого масштабу коштувала б захмарних грошей. Якщо для особистого користування шрифт можна придбати дешевше, то в логотипах та для комерційного використання великими корпораціями ціна зростає в рази. Саме тому більшість центральних банків світу розробляють і використовують власні, унікальні фірмові гарнітури.

…Проблема не в тому, що в Україні немає національних шрифтів чи талановитих авторів. У нас є потужна спільнота профільних фахівців, які розвивають цю галузь.

Потрібно просто поставити собі за правило — не красти. Ми йдемо до європейських стандартів, декларуємо нульову толерантність до корупції та крадіжок на всіх рівнях. То чому головна фінансова інституція країни, яка найкраще знає цінність активів, припускається такої помилки?

Крім того, будь-який кваліфікований український каліграф чи дизайнер міг би розробити унікальний фірмовий шрифт для гривні. Нацбанк просто не звернувся до спільноти.

У 2026 році також варто нарешті усвідомити, що дизайн — це об’єкт інтелектуальної власності. Безкоштовних інструментів не існує. Дизайн — це прикладний інструмент, який обслуговує щоденне життя людей. І державна валюта має бути взірцем чистоти авторських прав.