Перша публікація вірша у львівському журналі «Мета» у 1863 році. Фото: galinfo.com.ua
Мар’яна Чорнієвич: Говоримо з вами сьогодні про один із символів України, нашої свободи, нашої незалежності, про те, що примушує нас часто і сльозу пустити. І не лише про Гімн, тому що сьогодні ми маємо День Державного Гімну України. Він приурочений до першого виконання у 1865 році в теперішній Польщі. 10 березня вперше було виконання цієї пісні. Декілька років, як ми маємо це офіційно визнаним святом.
Чи є, пане Артуре, з того, що ви бачите, досі якісь міфи, пов’язані з нашим славнем, зокрема, міфи, нав’язані нашим одвічним ворогом?
Артур Бабенко: Якщо говорити про міфологеми, пов’язані з нав’язуванням Росією певних наративів щодо українського Гімну, то найголовніший міф стосувався тих часів, коли його було створено. Тобто вірш, який потім став нашим Гімном, це XIX століття.
Тоді московити активно заперечували наявність української мови. Наприклад, якщо говорити про постать Павла Чубинського, то його після того, як він створив цей вірш і активно популяризував українську мову та культуру, московити відправили в заслання і розповідали, що Чубинський такою проукраїнською діяльністю «дуже шкідливо впливає на думки людей».
Це, власне, один із тих міфів, що начебто «української мови не було» і не можна створювати ось такі твори, пов’язані з українською мовою, що активно поширювалось у XIX столітті.
До речі, створенням Гімну України, а точніше віршу, який став Гімном України, і популяризацією цього вірша, Чубинський і багато українських діячів якраз руйнували цей міф про те, що «української мови немає», про те, що вона там «не є самостійною», про те, що це якийсь там «діалект» і так далі. І, до речі, ще одна міфологема, яка також була фактично зруйнована створенням вже Гімну, тобто мелодії, це те, що начебто «українців як народу не було».
Фактично Гімн України, це також був приклад боротьби проти всіх цих міфів. І, до речі, ще один нюанс, це вже не про російські міфи, а от про дату 1865 рік. Останні декілька років з’являється все більше інформації про те, що, вірогідніше за все, перше виконання музики відбулося у 1864 році.
Тобто, хоч загально прийнята поки що дата рік 1865, але, з великою вірогідністю, перше виконання Гімну як музики було роком раніше або навіть двома роками раніше. Хоча це не грає великої ролі, але суть у тому, що навіть ця подія могла бути трошки раніше, ніж загально прийнята вона зараз.
Мар’яна Чорнієвич: Очевидно, вже йшлося не лише про музику, а й про слова. Загалом, коли говоримо про окупацію України Радянським Союзом, то, в принципі, фактично, ця пісня, вона ж вважалася націоналістичною і публічне виконання було під загрозою, чи не так?
Артур Бабенко: Абсолютно правильно. Використання Гмну України вважалось злочином. Могли запраторити за ґрати, відправити в радянські табори на десяток років, і це могло кваліфікуватися як прояв «буржуазного націоналізму». А в Радянському Союзі це вважався ледь не найбільшим злочином. Окрім цього, Гімн України, оскільки він вже на момент існування СРСР, асоціювався із визвольною боротьбою, бо ця пісня використовувалася під час української визвольної боротьби 1917-1921 років, коли був прийнятий Акт злуки, і в цей урочистий день співали Гімн України.
Коли була проголошена незалежність Карпатської України в 1939 році, також співали Гімн України. І, власне, Радянський Союз, радянська влада дуже пильнувала за тим, аби не було жодного публічного виконання цієї пісні. Бо доля таких людей була б максимально незавидною…
Слухайте розмову у доданому аудіофайлі та дізнавайтеся іще більше!