Спочатку приходить Пушкін, а потім російські пушки — Вахтанг Кебуладзе

Гість — філософ, спеціаліст з феноменології, професор, публіцист, перекладач, професор Київського національного університету ім. Т. Шевченка Вахтанг Кебуладзе.

«Російська культура — жахливий інструмент поневолення»

Вахтанг Кебуладзе: Я помітив таку тенденцію, що люди, які крім російської мови жодної іншої не знають, і зрештою, жодної іншої культури не можуть вивчати зсередини, тому що забракло їм таланту, наснаги і вмінь, вони чомусь вважають, що російська культура якась велика, без неї ми не виживемо в цьому світі…

Люди, які володіють іншими мовами, мають досвід життя, досліджень в цивілізованих країнах світу, ставляться до російської культури: «Ну, є така культура». В будь-якій країні є якась література, музика, серед інших є і російська, чом би й ні. Треба до цього спокійно ставитися, але розуміти, що сьогодні це — жахливий інструмент поневолення.

• Спочатку приходить Пушкін, а потім російські пушки.

Пушкін — це імперець. Наскільки він важливий і впливовий як поет — це вже інше питання. Для мене важливіші, мабуть, Байрон і Шевченко. Для когось може — Пушкін. Але те, що він використовується як зброя, був імперським поетом, ксенофобом, тому це доволі логічно, що його поезію використовують для поневолення інших народів.

«Ворога треба знати»

Зрештою, ми воюємо не з Путіним. Путін — це органічне породження російської історії, російської імперськості, зокрема, тої традиції в літературі, яка йде від Пушкіна і аж дотепер. Тому ми воюємо проти росії. Злом є не окремий путін, чи колективний путін, а вся росія. Вся російська культура токсична сьогодні. Тому деколонізація наших вулиць вкрай важлива.

Окрім того, коли ми говоримо, що наші вулиці мають називатися не іменами імперських письменників (не кажучи вже про політичних злочинців, як Ленін, Петро I, чи Катерина II — це наші вороги, вони нас вбивали), інша зовсім річ, коли ми говоримо про дослідження російської літератури. Я вважаю, це треба робити, ворога треба знати.

Я, наприклад, дивуюся, що в нас дотепер немає справжнього Інституту росії, який би вивчав не лише російську політику чи пропаганду, а, зрештою, російську літературу, мистецтво, так зване російську філософію, з її усіма ксенофобськими, антилюдяними закликами.

• У мене є така метафора: «чумний барак історії». Я б її поширив на всю російську культуру.

Туди мають заходити, ризикуючи власним психічним здоров’ям фахівці: філософи, історики, і досліджувати цю патологію, яка загрожує сьогодні не лише Україні, а і всьому цивілізованому людству.

Вся росія — це патологія. При чому, не сьогодні, не при путіні, а від початку. В мене навіть народився такий афоризм, що росія — це симптом хвороби людства. Так сталося, що на цій території виникла така збочена культура, збочений спосіб існування людей. Це треба досліджувати, як ми досліджуємо шизофренію і сифіліс.

Слухайте також: 9 причин, чому росія провалила захоплення України

Росії, як політичної нації, ніколи не існувало

Котли ми говоримо про росію, ми маємо розуміти, що направду росії, як сучасної політичної нації, не існує. І ніколи не існувало.

• Росія — це завжди зграя злочинців (байдуже — це Іван Грозний, Петро I, Микола II, Сталін, чи Путін) — це зграя злочинців, які керують величезною територією і використовують населення як ресурс.

Тому, зрештою, що таке «успішне життя» в цій реальності? Це здатність вбудуватися в цю ієрархію, і бути або злочинцем, або слугою злочинців.

Тому в тих людях, які виховані лише в російській культурі, які читають літературу, які входять в світ через ці двері, у них взагалі відсутнє уявлення про справедливість, людську гідність, фундаментальні цінності, які важливі для всіх цивілізованих людей.

Тому що ця культура ретранслює інші уявлення, що таке людина. Це просто для нас радикально чуже. І не просто чуже, а ще й вороже. Воно намагається нас вбити і знищити фізично.

Ми не випадково назвали Майдан 2013-2014 Революцією Гідності. Тому що гідність для нас — не порожнє слово. Для російських рабів взагалі незрозуміло, як це можна вийти, ризикувати власним життям, здоров’ям за якісь такі нематеріальні речі, як власна гідність. Як можна за це гинути? Вони гинуть за харчі, холодильники, карт-бланшне зґвалтування. Тому що це раби.

Читайте також: Ми уявляємо путіна сильним, але він — старий, переляканий кагебіст — психіатр

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS