Рідним зниклих безвісти військових не вистачає зворотного зв’язку — Оксана Коляда

Оксана Коляда: У нас є багато тих, хто займається питаннями зниклих безвісти. І не завжди між ними вистачає певної координації: обмін інформацією, інтеграція баз, комунікація з родинами безвісти зниклих.  Введення посади Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин покликане навести лад у цій системі. Зараз формують осередки цієї інституції у регіонах. До них входитимуть пошукові групи, координатори. Уповноважений Олег Котенко та його координатори на місцях займатимуться отриманням загальної інформації, комунікацією з рідними та донесенням їм інформації.

• Дуже часто рідним зниклих безвісти військових не вистачає зворотного зв’язку. Вони, відповідно до алгоритму, подають заяви у поліцію, СБУ, ГУР. І не знають, що їм робити далі.

Олег Котенко розповідав про досить часті випадки, коли рідні думали, що людина загинула, а її повертали з полону живою. Про це не завжди можна говорити, бо це непублічна і закрита інформація. Однак комунікація потрібна.

Координатори на місцях проходять відповідне навчання, зокрема як спілкуватися з людьми, які постраждали, мають рідних у полоні чи безвісти зниклих.

Ми займаємося комунікацією з родинами ветеранів військових, які служать зараз, загиблих, зниклих безвісти досить давно на базі наших ветеранських просторів. Маємо досвід організації надання їм усього спектру послуг: оформлення документів, психологічна підтримка, реабілітаційні послуги.

Слухайте також: Що робити рідним військових, які потрапили у полон: алгоритм дій

Ми мало говоримо про експертизу, яку маємо з 2014 року. У нас є фахівці, які можуть навчати специфіки роботи з рідними, у кого є близькі у полоні, або зі звільненими з полону, тими хто пережив тортури, звільнений з окупації.

Чи варто розголошувати інформацію про зниклих безвісти?

Оксана Коляда: Трапляються ситуації, коли розголошення інформації про полонених, зниклих безвісти шкодить їм. Особливо, коли йдеться про великий обмін. Якщо росіяни дізнаються про когось, хто насправді набуває більшої цінності, весь процес може зупинитися. З іншого боку — були випадки, коли публічність призводила до того, що людину повертали. Кожен випадок треба обговорювати індивідуально. Робота координаторів на місцях — це місточок до отримання певної офіційної інформації.

Читайте також: У «жіночому обміні» є жінки без жодних документів і їм складно відновити паспорт — звільнена з полону Людмила Гусейнова

Звісно, про загальні речі потрібно говорити публічно: катування, нелюдське поводження, недопуск правозахисних організацій, скоєння воєнних злочинів, про представлення цієї інформації у міжнародних судах.

Читайте також: Правда і тільки правда — єдине, що ми можемо протиставити російській брехні про Максима Буткевича — батько полоненого правозахисника

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS