Про зв’язок фізичної активності й роботи мозку в новому випуску «З понеділка!» розповів Сергій Литвин, доктор філософії в галузі психології, викладач на кафедрі експериментальної та прикладної психології Національного університету імені Тараса Шевченка, психолог-консультант в центрованому на особистості підході, популяризатор науки.
Фізична активність є дуже важливою для нормальної роботи нашого мозку. Це зумовлено його основними функціями в процесі еволюції людини та інших видів.
«Якщо поглянути безпосередньо на мозок як орган, який еволюціонував у різних видів тварин, то він тільки й був потрібний, щоб рухатись. І вже потім для таких речей, як пам’ять, мислення, мовлення.
Для багатьох видів єдина причина розвитку та ускладнення нервової системи — це різні види руху. Нервова система ускладнюється разом із ускладненням опорно-рухового апарату, тобто кісток, м’язів, їхніх кріплень тощо. Люди як примати трохи вибиваються з цієї історії, але рух — це буквально синонім до слова «життя» для нашого мозку».
Читайте також: Нут — це не лише білок — нутриціологиня та веганка Катерина Бєлкіна
Відсутність фізичної активності призводить до неоптимального живлення мозку, що тягне за собою інші негативні наслідки.
«Коли ми рухаємося, покращується наш кровообіг, особливо під час тренувань: вони змушують краще дихати, вентилювати легені, краще прокачувати кров, і загалом живлення мозку оптимізується.
Сидіння й відсутність руху призводять до того, що живлення мозку є далеко не оптимальним. Він ніколи не розвивався в умовах, коли ми по п’ять-шість годин сиділи б на місці й навіть не підводились. Так само, як наші очі не адаптовані дивитись зблизька на екран, так і мозок не адаптований до того, щоб ми думали сидячи. Є різні гіпотези на цю тему, і вони вже більш психологічні».
Загалом є три негативні наслідки для мозку, до яких призводить відсутність руху:
Протягом еволюції наші предки завжди багато рухалися. У той же час, їм не доводилося себе до цього змушувати. Тут, на перший погляд, виникає протиріччя з нашим небажанням займатися спотром.
«Схоже, що нашому організму потрібна велика кількість фізичної активності, інакше він починає «збоїти», але нашій психіці ця активність не потрібна. У своїй книзі «Фізична (не)активність» палеоантрополог Деніел Ліберман пише, що ми не еволюціонували до того, щоб полюбляти структуровані фізичні вправи. Мене це спершу здивувало.
Але раніше для фізичної активності питання мотивації не стояло. Людський вид та наші еволюційні предки виживали в умовах страшенного дефіциту енергії в середовищі. Це зараз для нас доступна велика кількість калорійної їжі. Нашим предкам потрібно було багато рухатися, вони робили не для свого задоволення, а щоб здобути їжу, убезпечити себе та вижити. Не було первинної мотивації саме тренуватися.
Читайте також: Силові вправи важливіші за гнучкість — повітряна акробатка
Ліберман стверджує, що тренування як такі виникли через певну невідповідність умов, у яких ми сформувались, та в яких ми живемо зараз. Сьогодні ми користуємося різними видами транспорту, це розвантажило нас, позбавило необхідності витрачати енергію. Але наша психіка дещо «запізнилася», і коли я вранці виходжу на пробіжку, вона мені говорить: «Ми від когось тікаємо? Ми когось наздоганяємо? Ми шукаємо їжу? Ні? так нащо ми це робимо?» Наша система мотивації досі живе в світі, де енергії замало, і коли вона бачить, що ми витрачаємо цю енергію на щось, що не веде напряму до отримання благ, то ми маємо неприємне відчуття ліні».
«З понеділка!» — подкаст про те, як почуватися добре у власному тілі щодня. Усі попередні випуски можна переглянути ТУТ
Уся інформація, обговорювана під час програми, має виключно інформаційний характер. З будь-якими запитаннями стосовно вашого здоров’я, призначення будь-яких препаратів, методів лікування тощо звертайтеся до сімейного лікаря або до профільних лікарів.