22 серпня 2013 року Громадське радіо випустило свій перший подкаст. Саме цей день вважається днем народження медіа.
Як все починалося, який шлях Громадське радіо пройшло за 11 років, і чому за нами варто слідкувати? Про це розповідаємо у матеріалі.
Історія Громадського радіо почалася ще у 2002 році. Тоді його створив журналіст Олександр Кривенко, і медіа вело мовлення до 2005 року. Але через низку причин припинило діяльність.
І ось вже навесні 2013 року утворилася ініціативна група, що поставила за мету створити радіо, яке врешті стане Громадським і яке працює й донині. Це були журналіст Андрій Куликов, репортерка Наталія Соколенко, радіо- і телепродюсер Володимир Корсунський та голова громадської організації «Клейнод» Олександр Бузюк.
Утім, до співзасновників також відносять тих, хто доєднався до роботи радіо на самих початках. Це й Ірина Славінська, й нинішній виконавчий директор Громадського радіо Кирило Лукеренко, й Сергій Андрушко, й Максим Буткевич, який зараз перебуває в російському полоні.
Як розповідала Наталія Соколенко, і як підтверджує Кирило Лукеренко, створення Громадського радіо було відповіддю на виклики того часу. Адже у 2013 році медіа були підконтрольні владі та олігархам.
«Ми хотіли, щоб це був засіб масової інформації, який належить журналістам, де немає утисків», — каже Кирило Лукеренко.
А щодо назви, то, як каже Наталія Соколенко, Громадське радіо не планувало навмисно перехоплювати назву того радіо, що діяло ще на початку двотисячних. Просто ця назва чітко визначала місію радіо.
«Я вам скажу чесно, що ми якось про це не подумали. Сама назва Громадського радіо, вона так тоді дистанціювалася від того, що було — від цих комерційних радіостанцій, музичних радіостанцій. Вона чітко визначала, що це команда, яка буде ставити інтереси громади на перший план», — пояснює Соколенко.
Слухайте також: «На ґанку ми домовилися, що назвемося Громадським радіо»: Наталія Соколенко розповіла про історію створення медіа
Але, як розповідає Андрій Куликов, і робота Громадського радіо заснованого Олександром Кривенком, і нинішнього — скерована на утвердження демократичних принципів в Україні.
Спочатку Громадське радіо планувало робити подкаст й виставляти їх у мережі, зокрема на SoundCloud. І вже 22 серпня вийшов перший випуск подкасту «Кабінет Сергія Андрушка». Це було інтерв’ю з Леонідом Кравчуком. Саме 22 серпня 2013 року й вважають днем народження новітнього Громадського радіо. Хоча перед цим був ще один подкаст, де команда розповідала про створення радіо.
Після початку Революції Гідності Громадське радіо продовжувало працювати у подкаст-режимі. Уже першого грудня радіостанція «Європа Плюс» запросила Громадське радіо, і воно почало мовити на хвилі «Європи» по кілька годин на добу. Радіо висвітлювало події Революції Гідності, запрошуючи до етерів учасників Майдану. Так почала шлях програма «Євромайдан онлайн». Також Громадське радіо створювало програми «Голоси Майдану» та «Голоси Антимайдану». Остання програма давала слово противникам революції.
У лютому 2014 року «Українське радіо» запросило Громадське радіо стати частиною свого мовлення. Відтоді ГР у прямому етері вело щоденне шоу «Громадська хвиля». Уже з 2014 року радіо отримало свої перші частоти й почало запроваджувати цілодобове мовлення.
Чи був шлях до повноцінного власного мовлення складним? Андрій Куликов каже:
«На мою думку, це було легко. Тому що люди були об’єднані й запалені ідеєю. Люди були об’єднані спільним баченням того, що радіо нам потрібне. Це дуже важливий і зручний інструмент для того, щоб розвивати громадську дискусію, для того, щоб надавати слово багатьом-багатьом людям, які не можуть в той чи інший спосіб бути на інших платформах. Так що в цьому сенсі було легко. Коли ти у завзятті, то воно не здається нездоланним. І в цьому якраз, я гадаю, була причина успіху, і є причина успіху Громадського радіо — що немає нездоланних завдань».
Зараз Громадське радіо веде 24-годинне мовлення на понад 10 частотах, розвиває сайт із новинами та аналітикою, має київський та регіональний репортерські відділи, присутнє на ключових подкаст-платформах та у таких соцмережах як X, Instagram, Facebook, TikTok, YouTube. Радіо запускає власні проєкти та співпрацює з багатьма українськими медіа. У 2024 році Громадське радіо потрапило до Білого списку 11 найякісніших медіа країни за версією Інституту масової інформації.
Продюсерка Громадського радіо Ана Море, яка прийшла в медіа у 2017 році як новинарка, пригадує, що в той час не було жодних репортерських відділів, і зовсім невелика команда робила значно менше, ніж радіо робить зараз. Та навіть у вересні 2022 року, коли Ана стала продюсеркою, медіа мало лиш одну людину, яка займалася соцмережами, а зараз є повноцінний відділ SMM.
«Мені дуже подобається, що за ці роки, що я на Громадському радіо, ми не тільки ростемо з погляду якості чи потужності тем, які ми обираємо, чи спікерів, — бо, очевидно, це теж відбувається за 10 років становлення медіа — а й в контексті адаптації до реальності, до нових викликів і до трендів споживання інформації», — розповідає Ана Море.
А от головна редакторка Громадського радіо Вікторія Єрмолаєва прийшла в команду медіа ще у 2014 році. Тоді вона як волонтерка розшифровувала етери радіо, а згодом її запросили вести проєкт про чесні вибори. На той час в редакції було всього кілька людей та один звукорежисер.
«Поступово редакція почала розростатись. Ми отримали перші частоти, ми зробили новий сайт, з’явились соціальні мережі. Ми зробили прямі етери постійні, регулярні, було впроваджено надзвичайно велику кількість проєктів, дуже різних, масштабних, у співпраці з різними медіа. Це надзвичайно великий стрибок до того, що ми маємо станом на зараз», — відзначає головредка.
При цьому у медіа є перспективи для розвитку. Вікторія Єрмолаєва, зокрема, звертає увагу на зростання YouTube-каналу Громадського радіо. Канал переформатували, за останні три місяці у нього виросли перегляди й він нарешті почав заробляти гроші з монетизації.
«І я бачу майбутнє, наприклад, у створені радіовіжну на ютуб-сторінці, виходу у прямі етери. Тому що це та ніша, яка зараз не дуже зайнята в нашому українському сегменті. Я вважаю, що у Громадського радіо є всі й ресурси, і шанси, і можливості, і таланти, щоб це зробити», — ділиться думками Вікторія Єрмолаєва.
У 2014 році до команди Громадського радіо доєдналася Тетяна Курманова, журналістка, переселенка з Криму. Разом зі ще однією кримчанкою, Вікторією Єрмолаєвою, Тетяна кілька місяців вела на радіо програму про новини Криму. А вже у 2015-му її запросили відповідати за мовлення.
Також у 2014 році Громадське радіо отримало свої перші частоти, всі на Донбасі. Згодом радіо вже мовило у Зоринівці, Лисичанську, Волновасі, Маріуполі, Білолуцьку, Біловодську, Краматорську, Старобільську та Бахмутівці. Тетяна Курманова, яка нині є програмною директоркою та головою правління Громадського радіо, каже, що це були комерційно непривабливі частоти, які дісталися радіо по залишковому принципу. Але медіа бере на себе цю соціальну функцію й мовить у тих містах, куди не йдуть «великі гравці».
«Це було тестове мовлення, і ми дивились, думали, де помилки, як їх виправити, що саме не так, скільки джинглів використовувати. Бо те, до чого інші приходять в процесі роботи, нам довелось робити тут і одразу, бо ми взяли на себе зобов’язання. Треба було запускати мовлення. Я не кажу вже про технічне обладнання — це теж окрема історія, це теж непросто. Але довелось клокування годин прорахувати; з нуля записати всі джингли; знайти людину, яка може записати ці джингли; подумати, як це повинно виглядати; взагалі забезпечити контент на 24 години», — згадує Тетяна Курманова.
Громадське радіо неодноразово подавалося на конкурси від Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. Врешті, у 2019 році радіо виграло частоту у Києві. Це, за словами Тетяни Курманової, дало можливість заробляти на рекламі та мати поштовх до подальшого розвитку.
Нині, окрім Києва, Громадське радіо мовить на частотах у Чернігові, Сумах, Миколаєві, Херсоні, Нікополі, Краматорську, Гірнику. На жаль, передавачі інших міст Донбасу, де мовило Громадське радіо, знищені або захоплені окупантами. А втім, у травні радіо отримало частоти у м. Дружба Сумської області, у населених пунктах Велика Михайлівка та Подільськ Одеської області. А 8 серпня — у Покровську Донецької області.
Тетяна Курманова пояснює, що на частоти у Києві, Сумах та Чернігові Громадське радіо має 10-річні ліцензії. А от в інших містах — тимчасові дозволи на один рік мовлення. Лиш від Нацради залежить, чи будуть вони продовжені. Хоча Громадське радіо виконує всі зобов’язання для подальшого мовлення.
При цьому у прифронтових містах бувають проблеми з обладнанням і, відповідно, мовленням через обстріли. Але радіо намагається забезпечувати безперебійність ефіру.
Ну і звичайно не обходиться без амбітних планів.
«Сподіваюсь, що ми візьмемо участь в конкурсі на отримання частот, наприклад, у Харкові, дуже хочеться і там працювати. Це теж некомерційна історія, швидше все, але нам це надважливо. І, можливо, колись ми вже на Захід нашої країни підемо.
Ну і взагалі моя амбітна мрія — знову мовити на наших деокупованих територіях. І в Сімферополі дуже мені хотілося б частоту колись отримати. Я сподіваюся, що ми це зробимо», — каже програмна директорка Громадського радіо.
Нині на Громадському радіо працює понад 50 людей. Хтось тут вже 11 років, хтось доєднався нещодавно. Але, як каже продюсерка Громадського радіо Ана Море, є кілька важливих рис, які об’єднують всіх колег.
Перша — бажання служити громадянському суспільству своєю працею. І люди на Громадському радіо роблять це, хоч і знають — ми незалежне медіа, що функціонує коштом донорів і не має великих доходів із реклами.
«Мені теж важливо заробляти гроші. Я думаю, всім нам треба їсти й пити. Але, попри це, люди, які приходять на Громадське радіо й лишаються тут — це люди, в яких є вогник того, щоб відчувати внесок у розвиток суспільства, в будування держави своєю щоденною працею. Хтось робить це додатково, як волонтерство, а люди на Громадському радіо отримують можливість відчувати сенс свого життя й свою немарність просто у своїй щоденній роботі», — пояснює продюсерка Громадського радіо.
Читайте також: Як незряча людина працює на стрічці новин Громадського радіо: інтерв’ю з Володимиром Пирогом
Інша характерна риса співробітників Громадського радіо, на думку Ани Море, це те, що багато хто в медіа є безпосереднім активістом чи активісткою у різних сферах. До прикладу, ведуча Анастасія Багаліка є гендерною координаторкою проєкту проти сексизму «Повага», програмна директорка Тетяна Курманова входить до Громадської ради доброчесності, і таких прикладів ще багато.
«Майже всі колеги сфокусовані на тій чи іншій своїй важливій темі з погляду активізму, ходять на протести, пишуть петиції. Але, крім цього, ведуть щоденну роботу з контролю органів державної влади, з просування тих чи інших наративів, які потрібні для розвитку суспільства або розвінчання стереотипів. І те, що Громадське радіо називається “Громадське”, виправдовує себе кожного разу. Тому що тут справді люди, які працюють над розвитком громадянського суспільства», — зауважує Ана Море.
Співзасновник Андрій Куликов каже, що Громадське радіо — ледь не перший представник громадського сектору медіа в Україні. Адже у нашій державі більше розвинені державні/суспільні або ж приватні мовники.
«Це те, що у світі широко практикується — громадський сектор у засобах масової комунікації. У нас — ні. І це дає тобі додатковий ступінь тієї незалежності», — розповідає Куликов.
Кирило Лукеренко зазначає: нині українці живуть в умовах багатоголосся, де є ризики натрапити на неперевірену, суб’єктивну інформацію. Тому Громадське радіо, де працює команда професійних журналістів — це опора для тих людей, які хочуть думати самостійно.
А продюсерка Ана Море підсумовує: Громадське радіо — це медіа, якому не байдужі теми, яке воно висвітлює. Ми підіймаємо багато різних питань, але при цьому ставимо за мету дійти до суті кожного з них, розкласти все по полицях:
«І я думаю, що якщо вам теж не байдуже те, якою буде ваша країна, то підтримуйте Громадське радіо, слухати Громадське радіо. І ми ж підтримуємо вас теж. Ми завжди запрошуємо волонтерські ініціативи, благодійні фонди, одиничних волонтерів, активістів, які займаються тими чи іншими питаннями, до ефірів. Ми даємо майданчик і слово. І якщо є потреба, то зводимо тих, в кого є питання, з тими, до кого є питання, тобто з органами влади чи відповідальними чиновниками. І нам не байдуже. Тому якщо вам теж — вмикайте Громадське радіо, слухайте, думайте».
УВАГА! У тексті йдеться про тему сексуального насильства. Присутні свідчення уцілілих. Чутливий контент. Read More
Павло Баль — український атлет, призер багатьох міжнародних змагань, а також перший учасник від України… Read More
На Кіровоградщині небайдужі купили будинок для переселенця Аркадія Сніткіна. Пенсіонер з інвалідністю приїхав у Кропивницький… Read More
Аміні 20 років. Вона відвідує акції, організовані «Асоціацією родин захисників Азовсталі» регулярно. З моменту, коли… Read More
В Одесі перейменування вулиць викликало неабиякий ажіотаж. Після відповідного рішення Одеської військової адміністрації міський голова… Read More
8 серпня Укрзалізниця запустила перший в історії країни дитячий вагон у складі поїзду. Його маршрут… Read More