Розбитий дім на вулиці Терешкової у Вовчанську/Фото: Анна Черненко/Громадське радіо
Вовчанськ практично щодня під російськими обстрілами. Населений пункт усього за кілька кілометрів від РФ — і без ракетних ударів сюди добивають міномети та артилерія. У місті немає газу та тепла. Щодня із Вовчанська виїздять люди. З довоєнного населення нині залишилася тільки чверть.
Зараз у Вовчанську живуть близько 4 тисяч людей. До 24 лютого жили майже 17 тисяч. Бачимо, як ще одна родина вивозить речі й лишає місто після чергового обстрілу їхнього дому. Удар прийшовся на територію біля під’їзду 5-поверхівки, у будинку потрощило стіни та вікна.
Людмила розповідає про це, вже сідаючи в машину:
— Кухня — все наскрізь, трохи стіни вибито.
— Вам є куди їхати чи ви евакуюєтесь взагалі з Вовчанська?
— З Вовчанська. Є куди їхати, слава богу.
Читайте також: Спроби виїхати з окупації: історія старобільчан, чию колону розстріляли росіяни
Місто побите «точково». Десь жодного прильоту на всю вулицю, десь — розбиті одразу декілька домівок, як от на вулиці Терешкової. До приватної оселі снаряди прилітали кілька разів: провал у даху та стіні, розбитий двір. Вивіска ж із назвою вулиці на честь першої жінки-космонавтки, а нині — російської депутатки, яка підтримала анексію Криму і напад на Україну, вціліла.
Одна з нових пам’яток міста — болванка снаряда від реактивної системи залпового вогню «Ураган» на зупинці. Її лишили у землі й використовують як смітник. І як нагадування про те, що Вовчанськ від кордону з РФ усього за кілька кілометрів, і сюди окупанти дістають будь-чим. З чого сюди гатять розповідає начальник сектору реагування патрульної поліції міста Олексій Харківський:
«Ситуація після Нового року напружена. У місті постійно лунають обстріли зі сторони Російської Федерації. Оскільки кордон від нас знаходиться за 3-4 кілометри, то ми не розуміємо, в який саме час будуть обстріли. Обстрілюють в основному з артилерії або мінометів. У цьому місці був приліт. Пошкоджені будинки, постраждалих немає. Це добре. Але в цих будинках не залишилося вже людей, бо центрального опалення немає, а опалювати колекторами вже немає сенсу людям, бо немає вікон. Тут неможливо жити. І так кожну неділю — прилітає то тут, то в тих будинках».
Зустріти когось на вулицях Вовчанська можна лише зранку: коли люди йдуть на роботу, якщо її вдалося зберегти, або за гуманітарною допомогою. Життя після обіду застигає. Так само як застигає саме місто без опалення. Газу у Вовчанську немає. Особливо це вдарило по мешканцях багатоповерхівок, біля них ще більш порожньо і тихо. Звідси виїхали майже всі люди.
Валерій із сім’єю зміг лишитися тільки тому, що вдома є пічка.
«Я у приватному секторі живу, у мене теж газове опалення. Газу немає. Хоча газ український, але через Росію він сюди приходить, у Вовчанськ. Якщо у нас у хаті 12-15 градусів, то у них… Ну, теж, якщо при обігрівачі, одну кімнату можна нагріти. Вже у багатоповерхівках мало хто залишився. Ось тут десь півтори тисячі квартир, може, місяць назад квартир 300 було», — говорить чоловік.
Слухайте також: Питання лише в ціні — Каплін про роботу перевізників у прифронтових громадах
Газ до Вовчанська йшов із сусіднього російського міста Шебекіно. Під час війни газогін пошкодили, і подачу не відновили. Тож, ще до початку опалювального сезону обласна влада повідомила — газу не буде. У Вовчанську працює єдина котельня, вона на дровах і опалює місцеву лікарню. Останні 3 роки в регіоні порушували питання щодо потреби своєї газової гілки для домівок кількох тисяч людей. Був розроблений проєкт, але до будівництва не дійшло.
Зігрітися в багатоповерхівках Вовчанська можна тільки електрикою.
Анна Черненко, Вовчанськ, Громадське радіо
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS