Вижити, щоб допомогти іншим: на Закарпатті відкрили хаб для громадських організацій-переселенців

На Закарпатті відкрили хаб для громадських організацій-переселенців. Ідея була створити простір для спілкування і взаємодії ГО, допомогти активістам із зони бойових дій інтегруватися в нові громади та водночас надати їм нові знання для виходу на новий рівень. Ініціатива належала переселенцям із Сєвєродонецька — відомій на сході організації Кризовий медіацентр «Сіверський Донець».

---

Створений вісім років тому Кризовий медіацентр «Сіверський Донець» став одним із головних осередків громадського руху на Луганщині. На його рахунку десятки проєктів, спрямованих на розбудову діалогу між владою та громадами, освітніх та адвокаційних ініціатив, і навіть медійних. Серед іншого КМЦ створив яскравий новинно-аналітичний інтернет-проєкт «Зміст», доповнений дискусійною платформою.

Після повномасштабного вторгнення РФ в Україну активісти виїхали із Сєвєродонецька. Нині представники КМЦ «Сіверський Донець» живуть у різних містах — у Дніпрі, Києві, Ужгороді, на Хмельниччині. «Сіверський Донець» завжди гуртував навколо себе інші ГО, які так само прагнули змінити на краще Луганщину. Зробити подібне спільне середовище активісти вирішили і на Закарпатті.

Найцікавіше — практичний досвід

«Спочатку, після евакуації, ми займалися переважно збором і передачею гуманітарної допомоги. Та з часом відчули, що існує потреба в ресурсному центрі, який став би допомогою нашим колегам, активістам із тих регіонів, де точаться бої, та з тимчасово окупованих територій, які тепер живуть і працюють на Закарпатті», — розповідає керівник проєкту Закарпатський антикризовий хаб Олег Невениця.

Про партнерство домовилися із Закарпатською обласною універсальною науковою бібліотекою ім. Федора Потушняка. Бібліотеку обрали як центр тяжіння для активної частини суспільства.

Насправді проєкт, втілений за підтримки ІСАР «Єднання», складався з трьох компонентів. Перший — це створення власне хабу, свого роду коворкінгу. Адже переміщені громадські організації, як і люди-переселенці, раптово опинилися без даху над головою, без офісів, оргтехніки та решти інших необхідних для роботи речей. Саме під цей спільний простір у бібліотеці й виділили місце.

Грантовим коштом КМЦ «Сіверський Донець» обладнав антикризовий хаб кількома комп’ютерами, принтером та іншою оргтехнікою.

Це зрозумілі наперед потреби будь-якої переміщеної громадської організації. Та другим компонентом програми стало польове дослідження: з якими викликами та складнощами стикаються релоковані ГО? Які ще існують потреби? Як взагалі вони планують продовжувати роботу? Це була низка особистих інтерв’ю із представниками організацій та фокус-групи.

І, нарешті, третім ішов освітній блок із десяти тренінгів. Як правильно писати проєкти, яких помилок слід уникати; як знаходити гроші на втілення своїх ідей; як правильно звітувати; як використовувати медійні інструменти в роботі ГО; як уникнути вигорання. Тобто практичні речі, корисні для неурядових громадських організацій.

«Ми помітили, що найбільше зацікавлення викликають ті тренінги, де люди діляться власним досвідом. Багато наших тренерів пройшли довгий шлях, давно займаються громадською діяльністю, і знають нюанси, які варто враховувати. Навіть мені самому було цікаво», — зізнається Олег Невениця.

Поступово до тренінгів та семінарів почали долучатися й місцеві закарпатські активісти, часто це були активісти-початківці, для яких подібне навчання особливо цінне.

Нові зв’язки в нових громадах

«Ми брали участь у кількох тренінгах проєкту. Для мене важливим був воркшоп, присвячений взаємній адаптації ВПО та мешканців приймаючих громад. Колеги з інших ГО ділилися досвідом взаємодії, зокрема, з органами влади та місцевого самоврядування. Були розповіді про успішні кейси, і ці приклади можна наслідувати», — каже голова ГО «Платформа суспільної взаємодії» Олександр Пилипенко.

Їхня організація діяла на Запоріжжі, в приморському Бердянську. «Платформа суспільної взаємодії» робить свій внесок у діалог між переселенцями та приймаючими громадами. Наприклад, допомогти краще зрозуміти ситуацію тимчасово переміщених людей закарпатцям мусила виставка «Бердянський ZашкWAR», створена цією ГО. В ній експонувалися фото, зроблені Олександром Пилипенком у Бердянську на початку окупації.

Колони російської техніки заходять в українське місто, бердянці виходять на мітинги протесту проти окупації, евакуйовані з Маріуполя ховаються від обстрілів у підвалах уже нового міста, порожні полиці супермаркетів… Виставку показували у Мукачеві у коворкінгу AwareZone, створеному переселенцями з Маріуполя, та в Ужгороді, в обласній бібліотеці ім. Ф. Потушняка. Це живі свідоцтва патріотизму і мужності жителів тимчасово окупованих територій і водночас трагедії окупації, від якої довелося рятуватися переселенцям.

«Для нас як релокованих організацій інтерес до цього проєкту полягав у тому, що це передусім можливість обозначитися на новій для себе території. На сході України нас знали і у Луганській, і у Донецькій областях, а на заході про нас чули лише наші друзі. Налагодити нові зв’язки, контакти в місцевій спільноті активістів було нашою головною метою», — ділиться Оксана Очкурова, голова ГО «Дієва громада», якій довелося переїхати зі Старобільська на Луганщині до Сваляви.

«Дієва громада» створювалася в 2016 для допомоги переселенцям — пані Оксана з чоловіком і трьома синами сама за два роки до того виїхала з окупованої Кадіївки (тоді — Стаханова) до Старобільська. Та згодом діяльність ГО розширилася. Зокрема, кілька років вона проводила арт-резиденції «Аура міста»: митці з різних регіонів України писали роботи у райцентрі на Луганщині.

Цього року арт-резиденцію з темою «Евакуація» провели у Сваляві. Під час заходу народилася ідея влаштувати благодійний аукціон, і вже за перший день вдалося зібрати понад 100 тисяч гривень на дрон для воїнів на передовій. Картини, що залишилися непроданими, планують повезти до Чехії і на виручені на новому аукціоні кошти придбати ще й прилад нічного бачення до цього дрону.

«Ми долучалися до заходів Закарпатського антикризового хабу переважно онлайн. Та я хочу зазначити, що рівень тренерів був дуже високий. Це й Ірина Каць із «Академії культурного лідера», і Олена Ніжельська з КМЦ «Сіверський Донець», і багато інших», — говорить Оксана Очкурова.

«Найкраще з того, що нам вдалося»

Олена Ніжельська — це душа Кризового медіацентру «Сіверський Донець». Саме їй свого часу належала ідея про необхідність такої організації на Луганщині, саме вона надихає весь колектив дотепер.

«Після евакуації ми продовжували працювати, але проєкти переважно мали віртуальний, онлайн-характер. Було бажання створити щось реальне. Головна задумка була — створити місце, де можна спілкуватися, обмінюватися думками, ідеями», — розповідає Олена Ніжельська.

Зазвичай Олена глибоко занурена в усі процеси у КМЦ, а цього разу опинилися в ролі майже стороннього спостерігача. (Хоча й виступала тренеркою на вебінарі з проєктного менеджменту.) На її думку, керівникові проєкту Олегові Невениці вдалося зробити те, чого вони прагнули.

«Було кілька блоків у цьому проєкті — тренінги, вебінари, фокус-групи. Всі вони важливі і, я сподіваюся, корисні для наших колег. Та окремою частиною ішло неформальне спілкування. Люди збиралися, рефлексували, налагоджували особисті контакти, ділилися емоціями. Успіх полягав у тому, що на ці зустрічі приходили і переселенці, й місцеві жителі, і трохи ламалися стереотипи і в тих, і в інших стосовно одне одного. І от, мені здається, це найкраще з того, що нам вдалося», — вважає Олена Ніжельська. 

Олександр Білокобильський, Закарпаття, Громадське радіо

---

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS