Руслана Кравченко
Небайдужі зібрали 300 тис. грн і відновили бібліотеку біля Бородянки, де в окупацію жили російські військові
Автор
Бібліотека до і після реновації/Колаж: Руслана Кравченко, Громадське радіо1x
Прослухати
--:--
--:--
Біля смт Бородянка на Київщині є село Дружня. Воно майже частина селища — настільки близько розташоване. Саме село невелике, а єдиним осередком культури є місцева бібліотека. Під час окупації регіону у ній жили російські військові, які понівечили й без того не нове приміщення. Однак зараз бібліотеку не впізнати: завдяки небайдужим та волонтерам вона перетворюється з радянської книгозбірні на сучасний простір для дітей та дорослих.
Ганна Михайлівна працює в бібліотеці з 1976 року. Як і всі, ніколи не могла подумати, що розпочнеться повномасштабне вторгнення й у стінах її рідної книгозбірні житимуть російські військові. Лише за день до цих подій вона отримала в бібліотеку новий комп’ютер та принтер. Звісно, росіяни їх вкрали.
«Вони вибили вхідні двері, зламали замки, все тут порозкидали. Якимось чином в одному із залів утворилися дірки в підлозі. У дитячому залі окупанти жили, настелили там матраців.
Коли росіяни вийшли з села, то голова села мене не впускав сюди, боявся, що може бути заміновано», — розповідає Ганна Михайлівна.
Вона й сама не хотіла заходити в бібліотеку, каже — смерділо росіянами. Потім між книжками та полицями ще знаходила їхні речі. Однак найголовніше — приміщення та більшість книг вціліли, хоч все давно потребувало реновації. Перші читачі прийшли сюди одразу, як вдалося навести лад після росіян. Це Ганна Михайлівна робила не сама — допомагали її ж читачі.
Це більше, ніж книжковий зал
Бібліотека обслуговує 500 жителів села, серед них 130 дітей. Найбільше читають студенти та пенсіонери, розповідає жінка. Малят із садочка та молодшої школи приводять групами, таким чином прививаючи їм любов до читання.
«За 3 роки відвідування бібліотеки зменшилось: спочатку був коронавірус, потім окупація та виїзд жителів. Деякі вже повернулись назад», — каже Ганна Михайлівна.
Для Дружні це більше, ніж бібліотека. Тут немає іншого культурного простору, де могли б збиратися місцеві. А от талантів у жителів — сповна. Саме тому у бібліотеці проводилися репетиції й виступи місцевих колективів — «Журавка» та «Любисток». Їхніми учасницями були як і сама Ганна Михайлівна, так і її доньки.
«Ми влаштовували творчі вечори, репетиції колективів, самі виступи. У залі бібліотеки проводилось безліч заходів та розмов, наприклад, лікарок із майбутніми мамами, заняття з дітьми», — згадує Ганна Михайлівна.
Лише зауважує, що в бібліотеці зимою дуже холодно, саме тому, через сирість у приміщенні псувалися книжки та шпалери:
«У нас є чотири конвектори, але не завжди всі працюють».
Читайте також: Окупантів було настільки багато, що біля кожного двору стояло по 2 їхніх танки — житель деокупованої Андріївки
Реновація
Саме такою, вологою з відчуттям вогкості, побачив цю бібліотеку Сергій Шварц. Після деокупації Київщини він допомагав із психологічною реабілітацією дітей з Бородянки. Там і дізнався про Дружню та запропонував допомогу у відновленні бібліотеки.
«Спочатку я у себе в Instagram розповів про цю бібліотеку. Згодом відкрив збір на відновлення, адже одній людині така робота не під силу. Дуже багато людей після цього відгукнулося. Багато хто запропонував книги, одна дівчинка, яка має магазин настільних ігор, теж сказала, що може допомогти. Спочатку я думав, що це буде лиш допомога книгами, але згодом зрозумів, що потрібно братися і за ремонт», — згадує він.
Сергій знайшов хлопця з Рівного, який за декілька тижнів зміг зробити чорновий ремонт у бібліотеці. Потім йому написала дизайнерка, яка зацікавилась цим проєктом і запропонувала допомогу.
«Вона сказала, що у мене дуже багато замовлень, але я вночі сяду і робитиму цей проєкт, тому що хочу зробити свій внесок. Вона запитала, що в мене є. Я сказав, що гроші й те, що пожертвували люди: дитяча кухня, маленький стілець зі столиком, є дитячий вігвам. Вона все дуже органічно вписала, додала кольору», — каже Сергій.
Коли Сергій привіз цей проєкт Ганні Михайлівні, вона була здивована і злякана яскравими кольорами, але поступово прийняла його і зараз результат їй дуже подобається.
Толока
До реновації бібліотеки долучилось багато людей. Сергій писав у Instagram, що йому потрібні помічники у ремонті. Ті, хто відгукувався, навіть не брав гроші за свою роботу:
«Мені, наприклад, пише електрик і каже, що готовий допомогти. Я, звісно, розраховую, що оплачу йому паливо і витратні матеріали, але він відмовляється. Так було з багатьма волонтерами та волонтерками — всі вони робили свій вклад у допомогу дітям.
Мені це нагадувало толоку: коли горіла в селі чиясь хата — всі збирались та відбудовували її. Так і тут. Це, до слова, також наш код нації».
- Загалом до відновлення бібліотеки у Дружні долучились понад 150 людей.
Так само Сергію допомагали й з книжками. Його колишня колега вирішила організувати окремий збір коштів на закупівлю книжок. Казала, що буде щаслива, якщо збере хоча б 1000 грн. А в результаті зібрала 40 тисяч гривень, за які збирається закупити 140 книжок. Ще одна дівчина окремо зібрала 25 тисяч гривень.
Читайте також: У Бучі відбудували вулицю Вокзальну, де з «Байрактара» розбили першу колону росіян
«У такий час дітей треба підтримувати, як ніколи»
Ганна Михайлівна невимовно рада оновленню бібліотеки. Згадує, як вперше подзвонив Сергій, пояснив, хто він, і запитав дозволу приїхати:
«Я сказала «ну, приїжджайте». Мало мені хто дзвонить. Але я не думала, що це переросте у такий ремонт. По району у нас найкраща бібліотека. Це навіть мої колеги говорять і приїздять подивитися, що мені тут зробили волонтери».
Жінка наголошує, що дітей у такий час потрібно підтримувати, як ніколи.
«Звісно, люди зараз живуть і без даху над головою. Але я сподіваюсь, що нас зрозуміють. Зараз діти дуже вразливі й потрібно допомагати їм переключити свою увагу на щось інше, морально підтримувати їх. Вони хоч і малі, але все розуміють. Діти також багато переживають за цю війну», — каже Ганна Михайлівна.
Вона також наголошує, що до 13-ти років дитині потрібно вкласти зерно розуміння, добра, людяності й співчуття. Тому особливий акцент у бібліотеці — на книги з психології. А ще, любов до читання має закладатися у родині. Якщо читають батьки — читатимуть й діти.
Культурі було важко у всі часи
Коли ти чуєш про те, що роками на ремонти бібліотек не виділялися кошти, коли зараз у сусідній Бородянці височіє маса розбомблених будівель, серед них і бібліотека, то мимоволі себе запитуєш, чи йдеться про збереження бібліотек?
На думку Ганни Михайлівни, все залежить від місцевих органів влади. Сільський голова Дружні бібліотеці допомагає. А ще допомагають такі небайдужі як Сергій та його друзі. У цю війну українці згуртувалися особливо: ми донатимо, купуємо, ремонтуємо, веземо, допомагаємо. І лише так, разом, виборюємо нашу перемогу.
Наостанок додам, що мене приємно здивувала активність жителів та жительок Дружні. У них немає приміщення для репетицій — вони йдуть до бібліотеки, немає зали для виступів — вони це роблять біля сільської ради. Тут немає відмовок — тут є лише надзвичайна згуртованість та бажання.
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS
