Тетяна Трощинська
Головна редакторка Kyiv Independent: «Єдина річ, популярніша серед читачів більше, ніж успіхи України — це поразка Росії»
Автор
Говоримо з Ольгою Руденко, головною редакторкою Kyiv Independent, англомовного українського видання, про те, що цікавить про війну в Україні глобальну аудиторію.
«Рожева картинка» про війну знецінює жертву, яку приносять люди»
Тетяна Трощинська: Ольго, я сьогодні, готуючись до ефіру, відкрила, що стоїть у найпопулярнішому в Kyiv Independent, що найбільше читає ваша аудиторія, і це: сили оборони України прорвали першу лінію російської оборони на півдні, те, що українські Збройні сили повідомляють, що мешканці Криму створюють систематичний саботаж на російських базах, наступне — що українська розвідка говорить, що Росія не здатна найближчим часом поремонтувати «Оленегорский горняк».
І ця картинка — про те, що Україна має потугу перемагати, українські Збройні сили докладають усіх зусиль, щоб перемогти ворога. І це може дисонувати з тим, що ми часто бачимо у західних виданнях: колонки, сумніви стосовно того, як швидко відбуваються наступальні дії. Для вас є це важливим моментом?
Ольга Руденко: Це правильне спостереження. Ми помітили давно, що статті і новини, які найкраще читають, це успіхи України. І єдина річ, яка популярніша серед читачів більше, ніж успіхи України — це поразка Росії.
Але ми намагаємося знаходити баланс між тим, що аудиторії треба знати про Україну і щоб ми повністю не були залежні від того. На що клікають люди, бо це шлях в нікуди. І я думаю, нам це вдається.
Мене дещо хвилює, що може скластися враження дещо позитивне. Коли ми не передаємо кожен день те, що говорить український уряд, ми намагаємося для балансу максимально чітко комунікувати читачам, що це інформація, отримана від уряду, і ми намагаємось завжди дати контекст, який пояснить важливість цієї події, цього села, в яке зайшли українські військові.
Ми завжди казали, що ми не є піар-агенцією України, ми даємо збалансований погляд на те, що відбувається. Звичайно, ми не можемо бути повністю неупередженими, бо вся наша редакція — це українці або іноземці, які живуть тут довгий час, і власне, теж є в певній мірі українцями, але ми можемо і маємо давати баланс і не створювати якусь «рожеву картинку» про успіхи.
Тетяна Трощинська: Я розумію вас як журналістка і головна редакторка, ми теж намагаємось завжди казати нашій аудиторії, що якусь частину інформації під час війни ми не можемо перевірити, але ми розуміємо що ця картина, пов’язана з війною, може бути неповна. Ми сподіваємось, що вона бодай не перекручена, але вона точно неповна.
Ольга Руденко: Я думаю, наша відповідальність — допомогти аудиторії це усвідомити, упевнитися, що ми не вводимо їх в оману.
Тетяна Трощинська: Так, абсолютно погоджуюсь. Окрім нашого журналістського завдання, мені здається важливим ще й громадянське завдання показати, якою ціною даються ті кожні 100 метрів, про які говорять в офіційних зведеннях.
Ольга Руденко: Мені здається, що «рожева картинка» навіть знецінює жертву, яку приносять люди.
Читайте також: Я була впевнена, що Росія не зупиниться, і війна вийде за межі Донбасу і Криму — Євгенія Подобна
«Аудиторію цікавлять конкретні запитання про конкретні корупційні скандали в Україні»
Ольга Руденко: Ми робимо для наших читачів, які щомісячними внесками підтримують нашу роботу, закриті онлайн-івенти, де вони можуть ставити запитання. І наші журналісти відповідають і дають додатковий контекст.
Минулого тижня такий івент ми проводили про внутрішню політику України і про корупцію, і були читачі з усього світу. І ми були здивовані, що вони ставили дуже конкретні запитання про конкретні корупційні скандали, які були в Україні. І там у кількох питаннях навіть фігурувало прізвище одеського воєнкома Борисова. І вони питають: а цей кейс Борисова — він виняток, чи ні?
Тетяна Трощинська: Чи впливають брехливі російські наративи на вашу роботу? І чи, з іншого боку, доводиться пояснювати, що є проблеми в Україні: з корупцією чи інші внутрішні, але ми заслуговуємо на справедливу підтримку у боротьбі з ворогом?
Ольга Руденко: Це чудове запитання. Україна і корупція — це найбільш обговорюваний кейс на Заході у цьому році. Якщо минулого року це якось не звучало, то цей рік почався з великого сандалу в Міністерстві оброни із закупівлями. Це задало таку тему, яка постійно звучить. І тут треба розуміти, що у деяких людей у нашому уряді є така схильність казати, що це російський наратив повністю, що нібито перші повідомлення про корупційні скандали з’являються у російських пропагандистських каналах, а потім українські ЗМІ їх сліпо підхоплюють.
Це неправда. Навряд чи Росія змусила одеського воєнкома брати хабарі і купувати собі будинок в Іспанії.
- Я думаю, що коли українці, в тому числі — наш уряд, комунікують на Захід, що корупція — це виключно російська пропаганда, це дуже слабка позиція і вона дуже підриває довіру.
Звичайно, російській пропаганді дуже корисно, коли в Україні стається корупційний скандал. Але це не значить, що російська пропаганда його створила. Я думаю, що ми маємо брати відповідальність за наші внутрішні проблем і вирішувати їх.
Але коли мене про це питають, я завжди намагаюсь дати такий контекст, що неправильно говорити, ніби Україна — наскрізь корумпована країна. Треба розуміти питання корупції в Україні не в розрізі останнього року, а в розрізі останніх років. Треба розуміти, який прогрес зробила країна, як ми будували антикорупційні інституції, починаючи з 2014 року. Треба розуміти, що у суспільстві є величезний запит на боротьбу з корупцією, саме тому скандали стаються. І це відрізняє нас, в тому числі, від Росії.
Тетяна Трощинська: Ще хочу запитати у вас про емпатію. Нещодавно я говорила з Віталієм Портниковим, журналістом, публіцистом, і у нього є таке переконання, що на західні аудиторії більше впливають не промови президента Зеленського, а звірства росіян, які виявляються: Буча, Ізюм, інші деокуповані території. Що кажуть ваші спостереження?
Ольга Руденко: Все не зовсім так. Я не можу претендувати тут на те, що я точно знаю, я не проводила якесь дослідження, які саме історії мотивують людей вимагати підтримки України, але з того, що я бачу в нашій роботі, на жаль, такі історії про людські страждання, про людей, які гинуть під час обстрілів і так далі.
Справді, коли сталася Буча минулого року — про це знали всі, це шокувало світ абсолютно. Потім, коли були масові поховання в Ізюмі — це теж було таким шоком. Але з тих пір, те, що я помічаю, аудиторії, для яких війна не є чимось повсякденним, які живуть в мирних західних країнах, які просто читають про війну, для них стали менш цікавими історії страждань звичайних людей. На жаль, притупилася чутливість.
Будь-який текст про успіхи на фронті прочитають на нашому сайті більше людей, ніж чудово написаний текст, наприклад, про дитину, яка втратила батьків через війну і тепер з цим живе.
І в той же час, я чую від людей на Заході, що президент Зеленський, це дослівно я чула не раз, «є головною піар-зброєю України на Заході».
- Але уособлення цілої країни, цілої нації з однією людиною несе певні ризики, бо всі очі прикуті до однієї людини, і якщо він оступиться, по цьому судитимуть всіх нас.
Але справді промови Зеленського, яскраві вислови, обіцянки помсти — все це викликає дуже великий інтерес. І це історія, з якою люди, як мені здається хочуть себе уособлювати. Люди співчувають стражданням, але позиція борця більше мотивує аудиторію вимагати підтримки України.
Повністю інтерв’ю слухайте у доданому аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS
