Мінветеранів має долати стереотипи, але саме їх відтворює, — Левицька
Віталій Кім/Фото: Громадське радіо Заяви міністра у справах ветеранів Віталія Кіма про нібито неминуче зростання злочинності за участю ветеранів після війни. Та його скептичне ставлення до психологічної допомоги викликали хвилю критики з боку військових, ветеранів і громадських організацій.
Водночас російські пропагандистські ресурси використали ці висловлювання для поширення наративу про те, що Україна нібито боїться повернення власних захисників.
Подібні твердження російська пропаганда просуває щонайменше з 2019 року. Зображуючи українських ветеранів потенційною загрозою для суспільства та безпеки інших країн.
Про це в етері Громадського радіо розповіла керівниця БФ «Веста», колишня радниця міністра у справах ветеранів у 2019–2020 роках Богдана Левицька.
За її словами, проблема полягає в тому, що людина, яка обіймає посаду міністра, може не володіти достатньою інформацією про сферу, за яку відповідає. У результаті замість пояснення суспільству особливостей бойового досвіду. Підготовки до повернення військових і популяризації психологічної допомоги посадовець озвучує тези, які посилюють упередження щодо ветеранів.
«Міністр у справах ветеранів замість того, щоб спростовувати міфи, готувати цивільне населення до повернення ветеранів. Роз’яснювати особливості бойового досвіду, сприяти отриманню психологічної допомоги й пояснювати, що звертатися до психолога нормально і не соромно. Має створювати стандарти якості таких послуг. Натомість він декларує ті самі стереотипи, стигматизує ветеранів і підбурює до думки, що вони небезпечні та що від них потрібно захищатися. Зокрема, звучать твердження, що після всіх воєн ветерани нібито масово йдуть у криміналітет. Це жахливо», — зазначила Богдана Левицька.
Вона також звернула увагу на заяви про те, що відповідальність за повернення ветерана до цивільного життя має нести його родина, зокрема дружина. На думку Левицької, такий підхід суперечить самій меті існування Міністерства у справах ветеранів.
«Виникає логічне питання: а що робить міністерство, яке створили саме для цієї мети? Система повернення людини до цивільного життя — це пряма відповідальність Міністерства у справах ветеранів. Подолання стереотипів — також частина його роботи. Міністерство має розбудовувати систему повернення людини до цивільного життя і формувати ветеранську політику, яка охоплює всі сфери навколо нас», — наголосила керівниця фонду.
За її словами, ветеранська політика не обмежується лише економічними питаннями. Вона стосується охорони здоров’я, підтримки родин, працевлаштування, взаємодії з роботодавцями та участі ветеранів у житті громад.
Левицька також згадала публічні висловлювання Віталія Кіма до призначення на посаду міністра.
За її словами, раніше він заявляв, що людей із ПТСР не можна допускати до політики, а ветеранам не місце в політичній діяльності.
Експертка вбачає суперечність між такими тезами та напрямами роботи, які має підтримувати міністерство. Навчанням ветеранів лідерства, їхньою участю в громадській діяльності, перекваліфікацією та співпрацею з роботодавцями.
«Міністерство підтримує навчання ветеранів лідерства, ініціативи, завдяки яким вони повертаються у громади й можуть займатися громадською діяльністю. Йдеться також про перекваліфікацію та співпрацю з роботодавцями, які працевлаштовують ветеранів. Це може посилювати і самих людей, і економіку. Але тоді виникає когнітивний дисонанс: від міністерства очікують одного, а його очільник фактично задає зовсім інший вектор», — пояснила Левицька.
Вона вважає, що змінити ці наративи буде складно без кадрових рішень.
«Людина вже понад 100 днів на посаді, має заступників, зокрема з числа ветеранів, є Рада ветеранів, зустрічі з донорами та організаціями, які давно працюють у цій сфері. З усіма комунікує, проводить багато зустрічей, але продовжує говорити, що ветерани небезпечні. Психологічна допомога — це маркетинг, а повернення ветерана до цивільного життя — відповідальність дружини. Він знецінює досвід ветеранів і навіть хіхікає, коли йому розповідають історії про людей, яким психологічна допомога справді допомогла. Наприклад, ветеран після такого досвіду почав їздити по центрах і розповідати побратимам, що звертатися до психолога нормально, не соромно і не потрібно боятися. Такі історії мали б ставати прикладами для суспільства», — сказала вона.
Водночас Левицька зауважила, що частина заяв міністра могла бути підготовленими для інтерв’ю тезами. Вона наголосила, що йшлося про записаний, а не прямий ефір, тож матеріал можна було відредагувати перед публікацією.
«Коли міністр іде на інтерв’ю, йому, звичайно, дають питання на погодження. Це був не прямий ефір, а запис, тому під час монтажу можна було прибрати ті чи інші фрагменти. Перед публікацією, найімовірніше, також погоджували матеріал. Я переконана, що є речі, які людина просто завчила, бо вважає, що так правильно говорити, а є те, як вона насправді мислить. І саме це, на мою думку, призвело до скандалу в соціальних мережах і не тільки», — зазначила експертка.
Окремо Левицька наголосила, що в Україні вже працюють програми психологічної підтримки ветеранів у громадах. Також громадські організації, які надають такі послуги. За її словами, держава поступово рухається до створення системи й стандартів якості психологічної допомоги.
Водночас значна частина роботи досі лежить на громадському секторі, який почав розвивати цей напрям раніше за державні інституції.
«Є психологічна допомога і супровід у громадах, міські програми та інші ініціативи. Ми також багато комунікували з Міністерством у справах ветеранів про необхідність створення стандартів якості надання таких послуг. Є постанови, обговорення, зустрічі, приклади того, як це має працювати. Тобто як система держава рухається в правильному напрямку», — розповіла Левицька.
Вона додала, що громадські організації відіграють важливу роль у розбудові ветеранської політики. Адже часто саме вони першими починали працювати з потребами ветеранів, напрацьовували практики та передавали цей досвід державі.
«Величезний шматок роботи лежить саме на неурядових організаціях. Об’єктивно вони були першими, хто зайшов у цю сферу і почав розбудовувати відповідні послуги. Українська держава унікальна тим, що громадський сектор справді витягує на собі багато різних процесів. А потім передає напрацьований досвід державі. Це нормальна партнерська взаємодія. Але іноді представники держави воліють боротися з громадськими організаціями замість того, щоб дослухатися до них, використовувати їхній досвід і масштабувати його», — наголосила керівниця фонду.
За словами Левицької, громадські організації не можуть зупиняти роботу щоразу, коли змінюється міністр, адже потреба в підтримці ветеранів залишається. Вона також зазначила, що порівняно з 2014–2017 роками після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році кількість звернень по психологічну допомогу зросла.
«Ми не можемо щоразу, коли змінюється міністр, зупиняти свою діяльність і чекати, що буде далі. Ми продовжуємо надавати послуги. Якщо порівнювати 2014–2017 роки з 2022 роком, кількість звернень по психологічну допомогу зросла. Тобто частка людей, які вважають, що звертатися по таку допомогу недоречно або соромно, зменшилася. Люди вже йдуть по неї», — підсумувала Богдана Левицька.
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту


