«Кожне речення — як ковток повітря»: Максим Буткевич про те, як почув Громадське радіо в російському полоні

Для журналіста, правозахисника та співзасновника Громадського радіо Максима Буткевича радіо стало частиною життя ще від моменту його створення у 2013 році. Пізніше, вже під час російського полону, знайомі позивні Громадського радіо стали для нього зв’язком із зовнішнім світом і людьми, про яких він думав упродовж місяців ув’язнення.

Понад десять років журналістика була основною сферою діяльності Максима Буткевича. Навіть коли він перестав працювати в українських та міжнародних медіа постійно, каже, повністю журналістику не полишив.

У 2013 році Максим долучився до команди однодумців і колишніх колег, які взялися створювати незалежну радіостанцію — незалежну від державних установ та великого капіталу.

«Це була честь для мене. Я дуже тішився, коли Громадське радіо розвивалося та інформувало свою аудиторію про події під час Революції Гідності доступними на той момент засобами».

Під час Революції Гідності та після неї Максим Буткевич виходив в етер, працював кореспондентом на волонтерських засадах. Каже, команда усвідомлювала, для чого це робить:

«Ми розуміли, що робимо важливу справу для нашої спільноти та суспільства».

Від Громадського радіо — до Сил оборони

З початком повномасштабного вторгнення Росії Максим Буткевич долучився до Сил оборони України. На той момент він уже багато років не працював ані ведучим, ані кореспондентом Громадського радіо, однак продовжував спілкуватися з колегами та виходити на зв’язок.

Для нього було важливо розповісти, як людина без військового досвіду й з антимілітаристськими переконаннями опинилася в армії та чому відчула, що саме там має бути.

«Для мене було важливо показати, як це — бути в армії добровольців на початку повномасштабного вторгнення. Бути людиною з антимілітаристськими переконаннями, без військового досвіду, але зрештою розуміти, що перебуваєш на своєму місці й робиш те, що маєш робити».

На активній службі Максим пробув близько трьох із половиною місяців. У червні 2022 року на Луганщині він разом із кількома побратимами потрапив у російський полон. Там він провів наступні два роки й чотири місяці.

За цей час, розповідає Максим, він часто подумки повертався до людей, яких зустрічав у житті, — друзів, колег, тих, із ким працював і робив спільні справи. Серед цих спогадів постійно було й Громадське радіо.

«Я думав про колег поіменно. Це мене дуже тримало. Я сподівався і знав, що вони про мене пам’ятають, думають і борються за моє звільнення настільки, наскільки це можливо».

«Я про тебе сьогодні чув по радіо»

У російському полоні Максима Буткевича так званий «суд» окупантів засудив до 13 років позбавлення волі в колонії суворого режиму за сфабрикованими звинуваченнями. За час полону його утримували у кількох місцях.

В одному з них стався епізод, який Максим запам’ятав особливо.

У день його народження до нього підійшов один із ув’язнених, засуджений за кримінальною статтею. На території колонії він працював у місці, де був радіоприймач, який іноді вдавалося налаштувати.

«Він відвів мене вбік і сказав: “Слухай, я про тебе сьогодні чув по радіо”. Це був мій день народження. Він переповів, що саме почув, і я одразу зрозумів, що це Громадське радіо».

Для Максима це стало підтвердженням того, у що він увесь цей час намагався вірити: на волі про нього не забули.

Згодом серед ув’язнених почали поширюватися розмови про те, що серед військовополонених є людина, про яку говорять по радіо.

А ще пізніше Максим почув Громадське радіо сам.

На одному з об’єктів, де полонених змушували виконувати важку фізичну роботу, був радіоприймач. Один з ув’язнених зміг його налаштувати.

«Неочікувано для себе я почув знайомі звуки, позивні, мелодію. А потім голос: у Києві така-то година, це Громадське радіо — й ім’я ведучої. Це був момент майже щастя».

За його словами, цей короткий етер ніби відкрив вікно у світ, від якого полонених намагалися повністю ізолювати.

«Для мене це відкрило вікно в інший світ. Це було одноразово, але я і до того, і після того чув, що люди намагалися налаштуватися, дослухатися. Зв’язок часто перебивався, ловилися інші радіостанції. Але це була надзвичайно важлива ниточка — повідомлення й інформація про те, що взагалі відбувається».

Особливо важливою, згадує Максим, була інформація про окуповані та прифронтові території.

«Кожне речення сприймалося як ковток повітря. Це було дуже важливо».

Перше інтерв’ю після звільнення — Громадському радіо

Після звільнення з російського полону Максим Буткевич знову повернувся до Громадського радіо.

Попри поради психологів та фахівців не поспішати з публічними розмовами одразу після повернення, саме Громадському радіо він дав своє перше інтерв’ю.

«Перше інтерв’ю, яке я дав після звільнення, було інтерв’ю Громадському радіо».

Сьогодні Максим Буткевич знову є частиною команди. Разом із журналісткою Дарʼєю Бурою він веде на Громадському радіо правозахисний подкаст «Я чую інших» — про права людини та те, як вони працюють і захищаються в умовах війни.

«Я дуже щасливий, що можу повернутися до цього колективу і знову бути на хвилі Громадського радіо».