Фото з особистого архіву Катерини Шнейдер
Жінка двічі втратила домівку через Росію: у 2014-му та 2022-му роках. Після того, як окупанти розбомбили драмтеатр у Маріуполі, вона переїхала до Кропивницького. Нині працює там і чекає з російського полону свого чоловіка, який із перших днів великої війни став на захист України. Це історія поліціянтки Катерини Шнейдер, з якою поспілкувалася журналістка Громадського радіо Лілія Кочерга.
Катерина Шнейдер народилася у Харцизьку на Донеччині. Вона — майор поліції, а за першою освітою — медсестра. Через російську агресію жінка переїхала до Маріуполя. 5 років тому зустріла там свого майбутнього чоловіка.
«Ми з ним познайомилися через Facebook — надіслав мені якусь листівочку. Він обіймав посаду як і я — працював із неповнолітніми й у нас просто були спільні інтереси. Чоловік працював у кримінальній поліції у справах дітей», — розповідає Катерина.
Потім було перше побачення, освідчення та весілля.
«Коли ми з ним поспілкувалися, пройшлися парком, прогулялися… І коли гарний, високий, мужній чоловік проводжає тебе додому, що кожна дівчина від нього хоче? Щоб він її поцілував. Але він мене не поцілував. Ось так він і здобув моє серце», — згадує поліцейська.
Читайте також: «Ненавиджу сонячну погоду, бо окупанти краще бачать»: як зараз живе Херсон?
За рік до повномасштабного вторгнення подружжя придбало квартиру. Обжитися не встигли — почалася велика війна. Чоловік став на захист країни. Катерина переїхала ближче до драмтеатру, адже її район сильно обстрілювали. Евакуюватися відмовилася, бо у Маріуполі був її коханий. Кілька разів жінка навідувалася у свою квартиру, аж поки оселю не розтрощили російські снаряди. Дорогою назад ледь не загинула і сама.
«Коли ми вже почали бігти, а воно ж все летить, летить, на полі футбольному лежали тіла людей. Нам зі знайомою довелося лежати на цьому футбольному полі поруч із тілами й чекати, коли воно все скінчиться», — згадує жінка.
Після знищення драмтеатру, Катерині вдалося виїхати з оточення, перетнувши 18 блокпостів. Жінка взяла з собою лише документи та каблучки, подаровані чоловіком. Через стрес вона сильно втратила вагу, весільна обручка тепер завелика, але її вона не знімає.
«Я приховувала свої документи, а саме посвідчення. І приховувала документи свого чоловіка», — згадує Катерина.
Чоловік Катерини опинився на заводі «Азовсталь». Наприкінці травня потрапив у полон. Жінка зізнається: триматися допомагає робота в університеті. А ще — ансамбль барабанщиць, яким вона керує. Катерина вірить, що українські землі повернуться під контроль України, а її чоловік — додому. Мріє, як зустрічатиме коханого:
«Ну, поцілувати, обійняти — це само собою. Хочеться його кудись повезти далеко… Повезти й десь сховати».
Лілія Кочерга, Кропивницький, Громадське радіо
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS