Три президенти, союз Росії та Китаю, байдужість росіян до втрат: розмова з Віталієм Портниковим у проєкті «Кава з Трощинською»

Під час розмови в рамках проєкту «Кава з Трощинською» в Українському кризовому медіацентрі головна редакторка Громадського радіо Тетяна Трощинська поспілкувалася із українським письменником і журналістом Віталієм Портниковим. Говорили про перемогу України та її економіку, Котляревського та українську мову, союз Росії та Китаю, байдужість росіян до власних втрат та багато іншого.

Головні тези з цієї розмови читайте у матеріалі, а повністю інтерв’ю можете подивитися у доданому відео.


Шевченко, Котляревський і українська мова

«Потрібно починати з першопочатків. Я був приголомшений тим, яка несподівана полеміка почалася у соцмережах, — велика кількість людей обурилася одним реченням в моєму тексті про Шевченка, коли я писав, що він «вдихнув душу в українську мову, яку перед цим витворив Іван Котляревський», і виявилося, що для величезної кількості людей — це образа українського народу, тому що «мова завжди була, люди розмовляли цією мовою, вони колядували, співлаи народних писень, а «Котляревський просто це записав». Це говорили не просто люди без філологічної освіти, я бачив, як це говорили професори філології.

І що це означає? Що люди в принципі втратили розуміння в наших нових реаліях, де вони взагалі знаходяться, тому що очевидно, що будь-який народ розмовляє мовою і в містах, і селах, мовою, яка не є усталеною з точки зору норм, і очевидно, що такою ж мовою, різними діалектами українці розмовляли у різних регіонах…

Що відбулося б, якби Котляревський, і такі як він, не винули б виклик цьому процесу? Звичайно б українці продовжлили «співати пісень», але на тій частині України, де була Російська Імперія літературною мовою була би російська мова. Значення Котляревського не в тому, що він «записав мову», якою говорили українці, значення в тому, що він врятував населення цих губерній від літературної російської мови, як єдиної можливої».

От такий процес Шевченко і Котляревський перервали, але в них була дуже складна ситуація, яку теж треба усвідомити: вони могли схилятися до мови, і Котляревський це робив, і треба розуміти, що він по суті був російськомовною людиною…

«Ми повстанці, ми вільні люди»

потім з’явився Шевченко, якому було потрібно переконати, за великим рахунком, своїх сучасників, що це не тільки питання мови, а питання менталітету і ідентичності. Шевченко знайшов формулу, яка дозволила йому протистояти і Карамзіну, і академії наук Росії, і освіті, і церкві. Це повстання. Ми були повстанці, — ми вільні люди, це ж як звучить в країні кріпаків! Ми вільні люди, такі самі, як ті, які володіють тут землею і нами, тому що ми завжди були готові кинути їм виклик. І так створюється цей міф, за великим рахунком, тому що в історії України були і повстання, і державотворення, — були різні форми державної ідентичності… не тільки повстання, і не тільки гетьманщина — була класична держава, за великим рахунком, і було існування в державних інституціях, яке теж тоді було привласнено росіянами історично…».

«В історії сучасної України будуть три президенти: Кравчук, Порошенко і Зеленський»

«… Крахом ідентичності стало об’єднання київської метрополії з РПЦ. І тепер ми врешті решт доходимо до закінчення цієї історії, дякуючи томосу Вселенського патріархату. Тому я вважаю, що в історії сучасної України будуть три президенти Леонід Кравчук, як людин, яка головувала на ухваленні Незалежності України, Петро Порошенко, в часи якого був томос, і в залежності від результатів воєнних дій Володимир Зеленський, або наступник Зеленського, тому що ми не знаємо, хто закінчить цю війну. Якщо говорити ширше, я би згадав також і Віктора Ющенка, який повернув українцям історичну пам’ять, але історична пам’ять — це не така інституційна річ, як повернення держави і церкви, тільки тому я обираю цих людей. І не така інституційна річ, як головування державою у війні, яка в принципі поставила під питання існування самої держави».

«Росія та Китай — це союз»

За словами Віталія Портникова, у Путіна є «ядерна тріада», а Сі Цзіньпін такі речі розуміє:

«Він Генеральний секретар ЦК Комуністичної партії, для нього «ядерна тріада» важливіша за будь-яку економіку. У Росії є також ресурси — сировина, яка йому потрібна. І він не знає, чи зможе отримувати цю сировину з інших країн, якщо що. А «що» може завжди статися. У цьому розумінні, я не думаю, що це союз із тим, хто не рівний».

Журналіст зазначає, що очевидно, що зараз Китай Росії потрібен вперше в історії, майже так, як Росія Китаю.

«Є символічний приклад: Володимир Путін влаштовує Сі Цзіньпіну прийом у Великому Кремлівському палаці, там де Йосип Сталін влаштовував прийом для Мао Цзедуна. Але коли Мао Цзедун був у Сталіна, то Сталін очевидно був вождем, учителем, старшим партнером і людиною, яка допомогла Мао Цзедуну прийти до влади», — каже Віталій Портников, і додає, що зараз «всі розуміють, що Китай став економічно сильнішим і цивілізаційно спроможнішим»:

«Але це не означає, що Китай може в цій ситуації обійтися без Росії. Тому що, якщо Сі Цзіньпін дійсно думає про реальний конфлікт зі Сполученими Штатами, йому потрібна реальна «ядерна парасолька». А вона якраз є у Росії».

«Я не вірю, що на політичній мапі світу Україна та Росія можуть залишитися одночасно»

Боротьба Росії за втрачені території може привести до переформатування цієї країни, реального федералізму і остаточного включення у сферу китайського впливу, а Україна й Росія зараз перебувають у точці екзистенційного конфлікту, який мав між цими двома країнами статись:

«Насправді я не вірю, що на політичній мапі світу залишаться ці дві держави. Залишиться лише одна. Звичайно, Росія теж залишиться, але переформатована. Я не кажу про розпад», — каже Портников.

Фото: УКМЦ/flickr

«Немає такої цифри втрат, яка злякає росіян у захопленні чужих територій»

Найбільша кількість втрат радянської армії під час Другої світової війни відбувалася не на території Радянського Союзу, каже Портников. За його словами, для росіян втрати не мають жодного значення з точки зору громадської думки.

«Ми маємо розуміти, що якщо ця війна продовжується 3-5-7-10 років, і росіяни продовжують мобілізувати своїх резервістів із такими ж втратами, як зараз… А ми будемо надсилати туди своїх військових із такими ж втратами, що у нас є, то попри те, що у нас набагато менше втрат, росіяни беруть тим, що у них набагато більше цього мобілізаційного ресурсу», — наголосив Віталій Портников.

Як має виглядати перемога України?

За словами письменника, перемога України — це вихід на міжнародно визнані кордони держави.

«Якщо цього неможливо досягти практично, то тоді йдеться про досягнення такої лінії зіткнення, через яку росіяни не зможуть перейти. Це буде чіткий рубіж, який є рубежем безпеки для України. Як громадянин, я вважаю таким рубежем державний кордон», — каже Портников.


Читайте також: Сі Цзіньпін, Лукашенко, Іран: розмова з Євгеном Магдою у проєкті «Кава з Трощинською»


«Це не просто удари по об’єктах інфраструктури, це знищення олігархічної власності»

Через війну й знищення підприємств українських олігархів уже не існує:

«Це не просто удари по об’єктах інфраструктури, це знищення олігархічної власності. Ті, хто навіть залишився з якимись грішми, це вже зовсім інші гроші. Вони не дають можливості впливати на економіку так, як раніше, не дають можливості красти з бюджету і взагалі використовувати бюджет.

Це вже гроші не Остапа Бендера, а Шури Балаганова. Це перетворення Корейка спочатку на Остапа Бендера, а потім на Шуру Балаганова. Але треба розуміти, що якщо Корейка міг створювати для вас робочі місця, а Остап Бендер міг вам обіцяти робочі місця, то Шура Балаганов буде просто красти у вас гаманці. Ось це весь олігарх, який залишився», — додав Віталій Портников.

Українська економіка

«Падіння валового національного продукту на 30 відсотків, в принципі, свідчить, що з українською економікою ми попрощалися. І треба усвідомити, що якби ми зараз забрали цифри західної допомоги, то нічого б не було», — наголосив Портников.

Він додав, що в України були всі шанси стати такою ж авторитарною державою, як Росія:

«У влади була б можливість створення авторитарного режиму, але ця можливість закінчиться із завершенням воєнних дій. Україна все одно житиме на кошти західних платників податків. А Захід ніколи не допустить жодних авторитарних режимів в Україні».

Фото: УКМЦ/flickr

«Мене цікавить не те, хто застрелить Путіна…»

«Мене цікавить не те, хто застрелить Путіна, хоча я допускаю, що в Росії можливий будь-який «палацовий переворот», мені цікаво, чи можна зруйнувати вертикаль влади ФСБ, а якщо бути простіше — КДБ РСРС. Треба чітко пам’ятати, що чекісти рвалися до влади, починаючи з 20-30-хх років ХХ сторіччя — вічно. Намагалися посилити свої позиції за часів Генріха Ягоди, — Сталін відправив його на лаву підсудних і розстріляв разом із цим, кого він наказав йому знищувати: разом з Бухаріним і Риком, з правотроцкістським центром. Намагалися посилитися під час Миколи Єжова: Сталін відправив його в наркоми водного транспорту, а потім розстріляв. Намагалися посилитися і взяти владу за часів Лаврентія Берії, Берія фактично вже став заступником ради міністрів СРСР, керівником цього об’єднаного міністерства, де була і держбезпека, і внутрішні справи, отримав величезну владу, яка дозволила би провести будь-які політичні курси, ми не знаємо, як би це виглядало, я думаю, так як зараз, тому що йому не потрібна була компартія, — комуністичний апарат його знищив на чолі з Хрущовим.

І потім чекісти після цієї поразки причаїлися на довгі 40 років, створювали собі платформи, позиції, дочекалися економічної деградації, деградіції повної кадрової партапарату, і вже в час перебудови і гласностітак званої, нанесли вирішальний удар, і прийшли до влади на території Російської Федерації.

«Скористалися народним гнівом Білорусів, щоб залякати Лукашенка остаточно…»

І вони зосереджені, і це стосується зовсім не тільки Путіна, на виправленні помилки 1991 року, і не тільки шляхом війни… у чекістів немає ідеї, що вони будуть воювати, у них є ідея, що шляхом «спецоперації» вони все захоплять. Згадайте, «спецоперація» 2020 рік — вибори в Білорусі, підготовка Білорусі до плацдарму, скористалися народним гнівом Білорусів, щоб залякати Лукашенка остаточно. «Спецоперація» в Казахстані в січні 2022 року. Щось із цим пішло не так, але очевидно, вони збиралися його взяти під контроль. Швидше за все, осб ці їхні «качелі» з Китаєм не дозволили їм провести це до кінця…».

Більше дивіться у відео інтерв’ю з Віталієм Портниковим


При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту.


Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS

0