Пам’ятник героям Варшавського гетто вшановує пам’ять єврейських бійців, які загинули під час повстання в гетто (18 квітня – 16 травня 1943 р.). Пам'ятник покритий плитами з каменю, який нацисти завезли до окупованої Польщі зі Швеції як матеріал для запланованих німцями пам'ятників "перемогам Гітлера"/Фото: Omar Marques/Getty Images
Сьогодні, 27 січня, в Україні та світі вшановують пам’ять жертв Голокосту.
Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту, який відзначається щорічно 27 січня, запроваджений рішенням Генеральної асамблеї ООН від 1 листопада 2005 року (Резолюція № 60/7).
«Голокост, який призвів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, завжди слугуватиме всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження», — йдеться у Резолюції Генасамблеї ООН від 2005 року, якою запроваджено памʼятну дату.
27 січня 1945 року війська 1-го Українського фронту звільнили один із найбільших нацистських таборів смерті — Аушвіц-Біркенау.
Під час Другої світової війни, за різними історичними оцінками, близько 6 мільйонів євреїв стали жертвами нацистської політики, що передбачала знищення народів і груп, які нацисти вважали «загрозою» або «неповноцінними». Близько 1,5 мільйона з них були вихідцями з території сучасної України.
Читайте також: Як занепадає пам’ять про Голокост в українських регіонах
Як зазначали в Інституті національної пам’яті, повномасштабна війна Росії проти України «виразно засвідчила, що пасивна памʼять про злочини геноциду не є запобіжником від їхнього повторення».
«Необхідний мінімум — активне осмислення та діалог, щоб сприяти постійній свідомості у принаймні значної частини суспільства того, як діють механізми соціальної агресії. А ще — уважність з боку міжнародних інституцій до системних порушень прав людини авторитарними режимами, щоб не бути засліпленими й заскоченими зненацька тим, що людиноненависницька ідеологія загорнулася в нову, неочевидну, обгортку. І звісно — неможливо запобігати повторенню геноцидів у майбутньому без рішучого і справедливого засудження та покарання організаторів і виконавців подібних злочинів сьогодні. І без власне готовності діяти на випередження», — зауважують в Інституті національної пам’яті.
Із початком повномасштабного вторгнення Росії важливі місця памʼяті про Голокост в Україні стали обʼєктами нападу з боку російських загарбників.
Зокрема, 1 березня 2022 року Росія скоїла ракетний удар по Бабиному Яру у Києві, — через 80 років після масових розстрілів нацистами в урочищі, коли були вбиті близько 100 тисяч цивільних і військовополонених, серед яких були євреї і роми, підпільники Організації українських націоналістів, в’язні Сирецького концтабору та навіть пацієнти психіатричної лікарні імені Павлова.
У 2022 році російські снаряди також влучили у центральний монумент меморіалу Дробицький Яр у Харкові, відоме місце масових розстрілів цивільного, насамперед єврейського, населення нацистами під час Другої світової війни.
За різними оцінками, там поховано від 14 до 20 тисяч жертв нацизму.