Російські фейки про українську молодь спрямовані насамперед на закордонну аудиторію, — Андрющенко

Російська пропаганда посилює кампанії навколо теми української молоді, поєднуючи наративи про масовий виїзд за кордон із повідомленнями про нібито «стабільне та забезпечене» життя дітей на тимчасово окупованих територіях.

У таких повідомленнях молодих українців часто зображують як людей, які не бачать майбутнього в Україні. А еміграцію подають як природний і незворотний процес.

Паралельно поширюються твердження про нібито страх посилення правил виїзду для молоді 18–22 років. Відповідальність за скорочення чисельності молоді в країні покладають на українську владу, якій закидають байдужість або приховування масштабів від’їздів.

Одночасно в російському інформаційному просторі просуваються взаємовиключні меседжі щодо окупованих територій.  Україну намагаються зобразити відповідальною за небезпеку для дітей у прифронтових регіонах. Тоді як життя молоді під російською адміністрацією подається як безпечне, насичене навчанням, таборами, конкурсами та «звичайними можливостями».

Керівник Центру вивчення окупації Петро Андрющенко в етері Громадського радіо заявив, що такі кампанії є частиною системної російської інформаційної операції. Вона спрямована на дискредитацію зв’язків молоді з окупованих територій з Україною та на нормалізацію окупації серед дітей і студентської молоді.

За його словами, тема молоді та виїзду з окупованих територій є однією з найактивніше використовуваних російською пропагандою.

«Безумовно, це пересмикування, причому пересмикування достатньо жорстке. Ми бачимо величезну кількість штучно створених постів. Велику кількість маніпуляцій, змонтованих відео щодо молоді. Якщо брати загалом російський інформаційний простір, то це, по суті, друга за масштабом тема після української мобілізації, яка постійно перебуває в топі і піддається максимальній маніпуляції. Тут застосовуються всі сучасні технології обману, створення фейків, і це робиться не випадково», — розповідає Андрющенко.

Він пояснив, що росіяни намагаються дискредитувати зв’язки між молоддю, яка виїхала з окупації, та тими, хто залишився на захоплених територіях.

«Чому це відбувається? Тому що це найбільший рух, який росіяни не можуть контролювати. Молодь продовжує спілкуватися між собою, а особливо ті, хто виїхав з окупованих територій, підтримують контакти зі своїми однолітками, які залишилися там. Це той канал зв’язку, який росіяни намагаються дискредитувати, щоб перекрутити ситуацію і показати, ніби молодь, яка перебуває в Україні або за кордоном, навмисно говорить неправду. І це все подається в пакеті з іншими російськими наративами — про відсутність свободи в Україні, про «диктатуру Зеленського» та іншими пропагандистськими тезами», — додав керівник Центру вивчення окупації.

Водночас він наголосив, що причини виїзду молоді з окупованих територій значно складніші, ніж їх подає російська пропаганда.

«Частково є певні страхи, частково хтось виїжджає через мобілізацію, хтось — тому що поки не бачить себе в Україні, хтось — через безпекову складову. Але здебільшого, з того, що ми бачимо у спілкуванні з молоддю з окупованих територій, це великий шанс отримати освіту в інших умовах. Отримати новий досвід, у тому числі робочий досвід. Тому нічого поганого тут немає. Вони будуть повертатися, але це не означає, що вони відмовляються від України»,— підкреслив Петро Андрющенко.

Керівник Центру вивчення окупації додав, що росіяни часто беруть реальні факти й обростають їх пропагандистськими трактуваннями.

«Так працює російська пропаганда: вони беруть якийсь факт, наприклад збільшення виїзду українців за кордон. Далі починаються трактування, які не відповідають реальності»,— сказав він.

За словами Андрющенка, головною цільовою аудиторією російської пропаганди є діти та молодь до приблизно 23 років.

«Основна мета — нормалізація окупації серед молоді. Діти шкільного віку, студенти, молоді люди до 23 років — це головна цільова аудиторія російської ідеології. Росіяни вважають, що з ними простіше працювати, що з них ще не зробив «націоналістів злочинний київський режим», і їх можна переробити на безкоштовних солдатів Путіна. Як би цинічно це не звучало, але по суті це так», — каже керівник Центру вивчення окупації.

Він визнав, що система мілітаризації молоді на окупованих територіях є частково ефективною.

«Тут залучаються величезні ресурси, і місцями це, на жаль, успішна історія. Але поступово вона теж розбивається об реальність окупації. Особливо зараз, коли на окуповані території фактично повернулася війна. Коли люди стикаються з відсутністю електрики, водопостачання, із тотальним погіршенням умов життя. У таких умовах дуже складно пояснювати людям, що це нібито «нормалізоване і нормальне життя». І тут у нас з’являється сильний контраргумент — сама реальність окупації», — пояснив Петро Андрющенко.

Водночас Андрющенко критично оцінив державну політику України щодо роботи з молоддю на окупованих територіях.

«Мені дуже хотілося б сказати, що росіяни тут неуспішні, але, на жаль, це не так. І це посилюється тим, що з нашого боку така робота фактично не проводиться. На державному рівні вона майже повністю проігнорована, і це наша слабкість. Російські табори, програми, системна ідеологічна мілітаризація — усе це працює, і, на жаль, певну частину нашої молоді справді повертає проти нас. Це факт», — підкреслив він.

Окремо він наголосив, що молодь на окупованих територіях фактично не має реального вибору.

«У тих дітей, які перебувають на окупованих територіях, фактично немає нормального шансу виїхати. Це складно, дорого, страшно, багато хто навіть не вірить, що можна виїхати в Україну чи залишитися в країні ЄС. Тому говорити про якийсь свідомий вибір між Росією та Україною — неправильно», — каже він.

За словами Андрющенка, показовим є те, що випускники шкіл на окупованих територіях дедалі рідше намагаються вступати до російських університетів.

«У перший і другий рік окупації багато хто намагався вступати до вишів у Москві чи Санкт-Петербурзі. Зараз ця тенденція значно слабшає, тому що вони там не потрібні — і це всі знають. Молодь залишається вчитися на окупованих територіях. Це дуже яскравий маркер того, що вони не обирають Росію як свій дім. Вони обирають місце, де звикли жити, а не російську ідеологію», — наголосив керівник Центру вивчення окупації.

Він також пояснив, на кого насамперед спрямовані такі інформаційні кампанії.

«Ці наративи значною мірою взагалі не розраховані на українську аудиторію. Основна аудиторія — це люди, які перебувають в окупації, за кордоном або в країнах, дружніх до Росії. Росіяни не намагаються затягнути наших дітей назад в окупацію. Їхня мета — впливати на іншу аудиторію, у тому числі на західні країни, а також формувати серед українців за кордоном потенційних агентів впливу, з якими вони намагаються працювати. Це значно глибша історія, ніж може здатися на перший погляд», — підсумував Петро Андрющенко.