Огризко пояснив, чому Росія не змирилася з незалежністю України

Україна у 1991 році скористалася історичним моментом після провалу путчу ДКНС у Москві. Однак проголошення незалежності стало насамперед результатом прагнення українців жити у власній державі.

Про це в етері Громадського радіо заявив український дипломат, державний діяч та міністр закордонних справ України у 2007–2009 роках Володимир Огризко.

За його словами, розпад СРСР був закономірним, оскільки радянська система себе вичерпала, а українці більше не хотіли залишатися під контролем Москви.

«Безумовно, на перше місце поставив наше українське прагнення жити в своїй українській державі. А вже все інше — це було наслідками. Хоча безумовно цьому посприяла та внутрішня політична ситуація, яка сталася станом на серпень 1991 року. Згадайте оцей невдалий для путчистів ГКЧП, як його тоді називали. Люди, які зрозуміли, що далі ситуація для СРСР буде катастрофічною і спробували його врятувати. Але це було неможливим за визначенням, тому що СРСР себе вичерпав. Ніхто не хотів жити більше під цим московським ярмом. Тому ця конструкція, яка вважалася надзвичайно потужною, розлетілася впродовж кількох днів», — сказав Огризко.

Дипломат зазначив, що у серпні 1991 року вже працював у системі Міністерства закордонних справ України. За його словами, ті дні були одночасно тривожними та історичними.

«Я згадую ці дні як дні дуже, з одного боку, тривожні, бо на Київ могли посунути орди вже тоді. З іншого боку, дуже яскраві, тому що саме в ці дні писалася наша історія. І її написали наші тодішні політичні діячі, які проголосили Акт відновлення незалежності. І з того часу Україна почала свій новий шлях в історію. Шлях складний, дуже тернистий. Сьогодні, мабуть, це останній епізод цієї боротьби за незалежність. Але шлях, який, безумовно, завершиться нашою перемогою і поразкою цієї ненависної недоімперії, яка ще досі якось існує», — наголосив він.

Огризко підкреслив, що українські дипломати почали працювати над створенням незалежної держави ще до проголошення незалежності. Одним із важливих кроків він назвав ухвалення Декларації про державний суверенітет України.

«Україна виборювала це право. Скажу вам відверто, вже за кілька років до проголошення Акта Незалежності українські дипломати тихенько, непублічно, звичайно. Але вже працювали і робили ті кроки, які потім в кінцевому рахунку у Києві мали своїм наслідком проголошення Незалежності. Адже подивіться, не просто так з’явилася декларація про державний суверенітет. Не просто так у ній йшлося, що Україна відмовляється від того, щоб на її території розміщувалася ядерна зброя. А що це означало в той час? Це означало, що ми не хочемо бути в Союзі, який розміщує на нашій території ядерну зброю», — пояснив дипломат.

Він також розповів про події після Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 року. Та роль українських дипломатів у недопущенні можливого згортання незалежності після підписання Біловезьких угод.

«Після 1 грудня 91-го року, коли відбувся всеукраїнський референдум і українці чітко і ясно сказали — так, незалежності. Потім вже відбулися деякі події, які могли знівелювати це рішення. Тому що в Біловезькій пущі були підписані так звані Біловезькі угоди. В яких Росія і Єльцин, зокрема, хотіли фактично повернути все назад, тільки замінивши назву СРСР на назву СНД», — розповів Огризко.

За його словами, українські дипломати після ознайомлення з текстом угод підготували застереження, які згодом були передані до Верховної Ради.

«Коли ми побачили текст цих угод, то буквально за кілька годин така активна група моїх колег. Я був в тому числі, написали застереження до цих угод. Передали їх тоді Дмитру Васильовичу Павличку, який був головою комітету закордонних справ. Він це вніс на розгляд парламенту і таким чином була врятована ідея незалежності. Бо якби парламент проголосував те, що Кравчук привіз з тих біловезьких переговорів. То так і справді ми просто б поміняли вивіску», — сказав дипломат.

Огризко наголосив, що за роки незалежності українська дипломатична служба суттєво змінилася. Якщо у 1991 році в центральному апараті МЗС у Києві працювали близько 50 людей. Нині Україна має дипломатичну службу, представлену в багатьох країнах світу.

«Те, що ми переживаємо зараз, в моїй уяві складається з двох фронтів. З того, що на полі бою і дипломатичного, і вони надзвичайно доповнюють одне одного. Не було б дипломатичного фронту, боюся, що нашим воїнам-героям було б значно складніше. Тому що дипломати виконують свою надзвичайно важливу роль для того, щоб у наших бійців було чим воювати», — зазначив Огризко.

На думку дипломата, Москва не змирилася з незалежністю України, оскільки без неї російський імперський історичний міф втрачає основу.

«Всі прекрасно розуміли і тоді, і розуміють зараз, що відновлення Російської імперії без України є справою марною, неможливою. Тому що руйнується міф, що ми — це якийсь там триєдиний народ. Що Москва має право на історію, яка тягнеться з київських князів, і інша політико-історична маячня, якою досі керуються в Москві», — сказав він.

Огризко вважає, що саме вихід України з-під контролю Москви став одним із ключових ударів по російській імперській концепції.

«Україна, яка вийшла з-під контролю Москви, означала, що вона руйнує цей історичний міф. Вона руйнує ідею Великої Русі й інших політичних абракадабр, якими жила тодішня і живе теперішня Москва. А відтак без України створювати щось було просто-напросто неможливо. Саме тому Москва була готова відмовитися від чого завгодно, але крім України», — наголосив дипломат.

Водночас дипломат визнав, що Україна свого часу недооцінила готовність Росії до агресії, брехні та маніпуляцій.

«Так що знаєте, якщо брати в цілому, то ми, на превеликий жаль, недооцінили Росію. Недооцінили її здатність до цього варварства, до брехні, до обману і сьогодні, на жаль, платимо дуже-дуже високу ціну. Але я думаю, що це остання квитанція, яку ми маємо сплатити. А далі ситуація буде іншою, далі вони будуть платити за всі ці злочини, які вони вчиняли», — заявив він.

Водночас Огризко переконаний, що після завершення війни Україна матиме значно сильніші позиції у світі.

«У нас попереду, я вважаю, надзвичайно позитивна перспектива. Ми станемо дуже потужним суб’єктом міжнародного права не лише в Європі. А і глобально, тому що ми сьогодні ведемо вперед в одній з найключовіших сфер і галузей, а саме в системі військово-промислового комплексу. А на безпеці базується все. Є безпека — є перспектива. Так що перспектива у нас дуже-дуже непогана», — підсумував дипломат.