Росія викрала її у 21 рік: де Анна Єльцова зараз

Анна Єльцова — студентка з Херсона. Була викрадена російськими силовиками на Лівобережжі у листопаді 2022 року на очаху рідних. Анну утримували в Криму, потім засудили і вивезли до РФ.

У цьому випуску «Звільніть наших рідних» тітка Анни Світлана Кушнір розповідає, як відбулося викрадення, що відомо про умови утримання Анни, як росіяни використовували її історію у своїх медіа та чому родині так складно домогтися допомоги.

Говоримо також про те, чому родичі цивільних полонених часто залишаються сам на сам із бюрократією, чому Україні потрібен зрозумілий механізм допомоги таким сім’ям та як підтримувати людей, які залишаються в окупації та російському полоні.

Анастасія Багаліка: Виходить, що цього листопада виповнюється 4 роки, як ваша племінниця перебуває у руках росіян. Почнемо розповідати її історію із самого початку. Вона жила у бабусі, з дому якої її і забрали.

Світлана Кушнір: До бабусі приїхали на машині в балаклавах російські військові. Порозводили їх по комнатах, бо їх було троє: бабуся, сестра двоюрідна і Аня. І у Ані щось їм не сподобалось у телефоні. Вони одразу — мішок на голову і забрали її.

На другий день приїхали до батьків, сказали «зібрати речі і не шукати», і ніхто не скаже, де вона. Через рік чи півтора було журналістське розслідування. Херсонський журналіст провів. І там ідеться про те, що «навела» їх колаборантка Галина — очільниця окупаційної адміністрації, я так розумію. Я не знаю, яку вона роль займає. А там дійсно була ситуація, що Анна знаходилася в окупованому на той час селі Балашове. Восени 2022 року був звільнений Херсон, у місто зайшли українські військові і Анна опублікувала пост на цю тему.

У неї на сторінці в інстаграмі написано «Рідненький Херсон, ти повернешся додому?». Тобто вона вже відчувала, що йде деокупація. Я думаю, тому вона з такою впевненістю ще в окупованому селі написала цей пост. Село окуповане, а Херсон вже звільнили, 22-го вона опублікувала це.

Ігор Котелянець: Тобто місцеві колаборанти, які навели, могли побачити, я так розумію, цей пост і навести?

Світлана Кушнір: Звичайно. В інстаграмі в неї про Херсон написано, а у фейсбуці в неї пост виставлений, щоб допомагати нашим ЗСУ. Бо холода йдуть, щоб допомагати, донатити. Вона і вірш написала, в тіктоці в неї є вірш з приводу цього.

Анастасія Багаліка: Анна навчалась у Херсонському університеті.

Світлана Кушнір: Під час окупації до них в інститут прийшли російські військові і смушували «співпрацювати», і якщо не будуть співпрацювати, щоб роз’їжджались додому, щоб виходили з гуртожитка.

Анастасія Багаліка: Скажіть, що вдалося з’ясувати про подальший хід подій після того, як її забрали, за ці майже чотири роки?

Світлана Кушнір: Ми нічого не знали. Півтора року, десь до двох років, ми нічого взагалі не знали. Потім прийшов лист від неї без зворотньої адреси, але печатка стояла, що з Сімферополя. Ну так ми й зрозуміли, що вона у Сімферополі…

Слухайте подкаст повністю у доданому аудіофайлі або дивіться на Youtube

Програма реалізується у партнерстві Громадського радіо та ГО «Об’єднання родичів політв’язнів Кремля» в межах проєкту, спрямованого на документування досвіду постраждалих, збереження пам’яті та поширення історій незаконно ув’язнених цивільних.

Проєкт здійснений за підтримки Програми «Партнерство за сильну Україну», яку фінансують уряди Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції