Що стоїть за конфліктом НАБУ і Кравченка
Політолог Олег Саакян пояснює, чому боротьба з корупціонерами — це «лише верхівка айсберга», а справжня антикорупційна політика вимагає зміни системних правил.
Тетяна Літвінова-Михальонок
Олег Саакян
Топ 5 за 24 години
Верховна Рада звільнила генерального прокурора Руслана Кравченка після заяви про підозру директору НАБУ Семену Кривоносу. Що насправді стоїть за цим конфліктом: міжособистісні розбірки, боротьба інституцій чи політичних центрів впливу?
Також розбираємо, як проросійські телеграм-канали використали цю ситуацію: фейкове твердження про «особистий наказ Зеленського» набрало понад 1,6 мільйона переглядів. Пояснюємо механіку пропаганди — чому питання «хто винен?» це пастка, а не шлях до розв’язання проблеми.
Нагадаємо, 14 вересня генеральний прокурор Руслан Кравченко підписав підозру директору НАБУ Семену Кривоносу та особі, близькій до керівника САП. Після цього Зеленський заявив, що у Кравченка «тільки один шлях» — звільнення, і закликав Раду невідкладно підтримати це рішення. Голосувати за звільнення Кравченка Рада запланувала на 15 вересня.
Крім того, увечері 14 вересня Зеленський підписав указ про відсторонення Кравченка з посади генпрокурора. Раніше він подав у відставку на тлі справи «Карфаген», проте залишався на посаді до відповідного рішення парламенту.
Також зазначимо, що в ніч на 14 вересня Кравченко покинув Україну й поїхав нібито у відрядження на слухання в один з комітетів ПАРЄ. Утім, там повідомили, що Кравченка на цих слуханнях не буде.
На брифінгу директор НАБУ заявив, що у діях, пов’язаних із підозрою йому, яку підписав генпрокурор Руслан Кравченко, брала участь Служба безпеки України.
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
